Тести до розділу 4 (5001601820) Розділ
1. До стандартів діагностики хронічного гастриту типу В не належить такий критерій:
А. Наявність больового синдрому в епігастрії.
В. За даними фіброгастродуоденоскопії визначають гіперемію, набряк слизової оболонки шлунка, підслизові крововиливи, інколи ерозії.
С. Н. рylori не визначається.
D. Гіперацидний гастрит (інтрагастральна рН-метрія становить 1,5).
Е. У крові можуть визначатися антитіла до парієтальних клітин, підвищення циркулюючих імунних комплексів.
2. До стандартів лікування хронічного хелікобактерного гастриту типу В не належить:
А. Вісмуту субцитрат.
В. Омепразол.
С. Метронідазол.
D. Бурштинова кислота + лимонна кислота.
Е. Кларитроміцин.
3. До стандартів діагностики пептичної виразки дванадцятипалої кишки не належить:
А. Періодичність, сезонність больового синдрому.
В. Наявність виразки в дванадцятипалій кишці при фіброгастроскопії.
С. Наявність «ніші» при рентгенологічному дослідженні.
D. Гіпосекреція при зондуванні.
Е. Визначення Н. рylori.
4. До стандартів лікування пептичної виразки в період загострення не належить наступний препарат:
А. Вісмуту субцитрат.
В. Омепразол.
С. Кларитроміцин.
D. Амоксицилін.
Е. Атропін.
5. Для лікування пептичної виразки раніше не використовували наступний препарат:
А. Омепразол.
В. Натрію оксифероскорбон.
С. Гемодериват з крові телят депротеїнізований.
D. Обліпихова олія.
Е. Нандролону деканоат.
6. При шлунковій кровотечі не призначають:
А. Етамзилат.
В. Декстран і натрію хлорид.
С. Соматостатин.
D. Діатермо- або лазерну коагуляцію.
Е. Варфарин.
7. Показаннями до хірургічного лікування пептичної виразки не вважають:
А. Безуспішність медикаментозного попереднього лікування протягом 3 міс.
В. Пенетруючу виразку, що не піддається консервативному лікуванню.
С. Неодноразові шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі.
D. Профузну кровотечу.
Е. Вперше виниклу пептичну виразку з вираженим больовим синдромом.
8. До стандартів діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не належить наступний критерій:
А. Печія при вживанні газованих напоїв, алкоголю; кардіалгічний біль за грудниною.
В. Регургітація їжею або повітрям, що супроводжується кислим або гірким присмаком.
С. При рентгенологічному та ендоскопічному дослідженні визначають ерозивно-виразкові ураження оболонки стравоходу.
D. Затримка в стравоході ізотопу більше 10 хв.
Е. При введенні в стравохід 60–80 мл 0,1 М розчину соляної кислоти біль відсутній.
9. До стандартів лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не належить наступна терапія:
А. Рабепразол.
В. Ранітидин.
С. Носіння тісного одягу (ременів у чоловіків, грацій та корсетів у жінок).
D. Спання на двох подушках.
Е. Препарат, що містить альгінат натрію, калію гідрокарбонат.
10. Ефективними і безпечними препаратами для лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є наступні, за винятком:
А. Застосування омепразолу.
В. Рекомендують призначати амоксицилін + омепразол.
С. Рекомендують призначати вісмут + амоксицилін + кларитроміцин.
D. Рекомендують призначати антисекреторні препарати більше 7–14 днів.
Е. Рекомендують призначати панкреатин.
11. До стандартів діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби не належить наступний критерій:
А. Ентеральний синдром (проноси, метеоризм).
В. Синдром недостатнього кишкового всмоктування (мальабсорбції).
С. Синдром порушення водно-сольового обміну.
D. Напад стискуючого болю за грудниною, що купірується нітрогліцерином.
Е. Синдром гіповітамінозу (вітамінів С, В2, В6, В12).
12. Дисбактеріоз не характеризує наступний критерій діагностики:
А. Зменшення кількості біфідобактерій і лактобактерій.
В. Зменшення кількості кишкової палички, ентерококів, поява неповноцінних штамів.
С. Інтенсивний розвиток умовної патогенної мікрофлори (гемолітичної кишкової палички, стафілококів, стрептококів).
D. Подальше збільшення умовно-патогенної флори і поява патогенних мікроорганізмів (протея, синьогнійної палички).
Е. У копрограмі визначається стеаторея (наявність краплин жиру), креаторея (багато м’язових волокон), амілорея (багато крохмалю).
13. До протидіарейних засобів не належить:
А. Лоперамід.
В. Препарат, що містить атропіну сульфат і хлоргідрату дифеноксилат.
С. Гідрогель метилкремнієвої кислоти.
D. Кодеїну фосфат.
Е. Опіати.
14. До стандартів діагностики диспепсії кишечнику не належить:
А. Больовий синдром.
В. Синдром дисбактеріозу.
С. Синдром товстокишкової діареї.
D. Гіпотензивний синдром.
Е. Астенічний синдром.
15. При загостренні диспепсії кишечнику не застосовують:
А. Сульфасалазин.
В. Препарат, що містить водний субстрат метаболітів Esсherichia coli, Enterococcus faecalis, Lасtоbacillus acidofilus, Lactobacillus helveticus.
С. Фуразолідон.
D. Преднізолон.
Е. Амікацин.
16. Для корекції зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози не застосовують наступний препарат:
А. Панкреатин.
В. Препарат, що містить жовч суху, порошок з підшлункової залози висушеної, слизових оболонок тонких кишок висушені.
С. Препарат, що містить ліпазу, амілазу і протеазу.
D. Метронідазол.
Е. Панкреатин.
17. Хворим з диспепсією кишечнику у фазі ремісії не рекомендують санаторно-курортне лікування на такому курорті:
А. Миргород.
В. Сатанів.
С. Трускавець.
D. Південний берег Криму.
Е. Моршин.
18. Для синдрому подразненого кишечнику не характерний наступний критерій:
А. Діарея.
В. Імперативні коліки.
С. Наявність крові в випорожненнях.
D. Закрепи.
Е. У копрограмі симптом бродильної диспепсії.
19. Згідно з Римськими критеріями (ІІІ, 2006), при закрепах не застосовують такий препарат:
А. Препарат, що містить порошок оболонок насіння подорожника овального.
В. Лактулоза.
С. Поліетиленгліколь 3350.
D. Тегасерод.
Е. Лоперамід.
20. До діагностичних критеріїв неспецифічного виразкового коліту не належить:
А. Діарейний синдром.
В. Інтоксикаційний синдром (підвищення температури тіла).
С. Анемічний синдром.
D. Синдром системних проявів (поліартрит, гепатит, дерматит, стоматит, тиреоїдит).
Е. Синдром надлишкової маси тіла.
21. Критерієм діагностики неспецифічного виразкового коліту не є наступний синдром:
А. Діарея.
В. Наявність запалення слизової оболонки товстої кишки з геморагіями або виразками.
С. Відсутність запалення слизової оболонки, геморагій та виразок товстої кишки.
D. Інфільтрація строми слизової оболонки товстої кишки, визначаються абсцеси.
Е. Стертий, слабовиражений судинний малюнок.
22. При активній фазі виразкового проктосигмоїдиту не застосовують:
А. Преднізолон.
В. Стрептоміцин.
С. Месалазин.
D. Месалазин.
Е. Лоперамід.
23. При тяжкій формі тотального неспецифічного виразкового коліту застосовують:
А. Гідрокортизон.
В. Цефалоспорини І–ІІ генерації.
С. Препарати 5-аміносаліцилової кислоти.
D. Циклоспорин.
Е. Усе перераховане.
24. До стандартів діагностики гіпертонічно-гіперкінетичної форми дискінезії жовчовивідних шляхів не належить такий критерій:
А. Біль у правому підребер’ї ниючого, переймоподібного характеру.
В. Біль купірується спазмолітиками.
С. Біль провокується стресовими ситуаціями.
D. Біль провокується трясучою їздою.
Е. Пальпаторно живіт не напружений, позитивні симптоми Кера, Мерфі, Дежардена.
25. При гіпотонічній формі дискінезії жовчовивідної системи не застосовують такий препарат:
А. Циквалон.
В. Сорбіт, ксиліт.
С. Атропін.
D. Магнію сульфат.
Е. Берберину сульфат.
26. До стандартів діагностики безкам’яного холециститу не належить наступний критерій:
А. Больовий синдром.
В. Диспептичний синдром.
С. Астенічний синдром.
D. При УЗД товщина стінки жовчного міхура становить 2 мм.
Е. Симптоми Георгієвського —Мюсі, Ортнера, Кера — Мерфі позитивні.
27. До антибіотиків, що не проникають у жовч у дуже високих D концентраціях, належить:
А. Ампіцилін.
В. Цефуроксим.
С. Гентаміцин.
D. Ломефлоксацин.
Е. Кларитроміцин.
28. До стандартів діагностики жовчнокам’яної хвороби не належить такий критерій:
А. Напади сильного болю в правому підребер’ї.
В. Камені в жовчному міхурі.
С. Лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.
D. Підвищений вміст білірубіну (переважно кон’югованого).
Е. У копрограмі стеаторея, креаторея, амілорея.
29. До ліполітичних препаратів при жовчнокам’яній хворобі не належить:
А. Урсодезоксихолева кислота.
В. Хенодезоксихолева кислота.
С. Німесулід.
D. Препарат, що містить ліофілізовану жовч.
Е. Фенобарбітал.
30. До критеріїв діагностики хронічного гепатиту не належить наступний клінічний синдром:
А. Больовий.
В. Диспептичний.
С. Лихоманковий.
D. Суглобовий.
Е. Істеричний.
31. До фізикальних критеріїв хронічного гепатиту не належить наступний критерій:
А. Жовтяниця.
В. Ксантоми та ксантелазми.
С. «Печінкові» знаки.
D. Синдром гепатомегалії.
Е. Кільцеподібна еритема.
32. До ознак синдрому цитолізу при хронічному гепатиті не належить:
А. Збільшення активності АсАТ, АлАТ.
В. Підвищення загального білка в крові.
С. Підвищення вмісту вітаміну В12.
D. Підвищення активності альдолази.
Е. Підвищення лактатдегідрогенази (5-та фракція).
33. При хронічному гепатиті до ознак синдрому холестазу не належить:
А. Підвищення вмісту лужної фосфатази.
В. Підвищення активності АсАТ, АлАТ.
С. Підвищення вмісту холестерину.
D. Підвищення вмісту непрямого білірубіну в крові.
Е. Підвищення вмісту жовчних кислот.
34. Згідно з рекомендаціями доказової медицини, при хронічному гепатиті В не застосовують наступний метод лікування:
А. Інтерферони.
В. Нуклеозид ламівудин.
С. Адефовір.
D. Омепразол.
Е. Вакцинація проти гепатиту С.
35. До діагностичних критеріїв цирозу печінки не належить наступний клінічний синдром:
А. Диспептичний.
В. Холестатичний.
С. Геморагічний.
D. Гіпоглікемічний.
Е. Енцефалопатичний.
36. Корекція набряково-асцитичного синдрому при цирозі печінки не проводиться таким препаратом:
А. Спіронолактоном.
В. Торасемідом, фуросемідом.
С. Фуросемідом + гідрохлоротіазидом + спіронолактоном.
D. Альбуміном.
Е. Амінокапроновою кислотою.
37. Лікування декомпенсованого цирозу печінки (клас С за Чайльд — Пью) не включає такий препарат:
А. Соматостатин.
В. Лактулоза.
С. Хлорохін.
D. Неоміцин.
Е. Орніцетил.
38. Невідкладна допомога при печінковій комі не включає наступний метод:
А. Внутрішньовенне введення глюкози, кокарбоксилази, ліпоєвої кислоти, вітаміну В12.
В. Фенобарбітал.
С. Преднізолон.
D. Канаміцин, поліміксин.
Е. Промивання кишечнику.
39. До критеріїв хронічного панкреатиту не належить такий симптом:
А. Позитивна точка Дежардена.
В. Точка Мейо — Робсона.
С. Симптом Воскресенського.
D. Симптом Кулена.
Е. Симптом Лібмана – Лукіна – Сакса.
40. Для пригнічення активності ферментів підшлункової залози не застосовується наступний препарат:
А. Октреотид
В. α-Амінокапронова кислота.
С. Варфарин.
D. Апротинін.
Е. Даларгін.
Еталони відповідей
| 1 С | 11 D | 21 С | 31 Е |
| 2 D | 12 Е | 22 В | 32 В |
| 3 D | 13 С | 23 Е | 33 В |
| 4 Е | 14 D | 24 D | 34 D |
| 5 А | 15 Е | 25 С | 35 D |
| 6 Е | 16 D | 26 D | 36 Е |
| 7 Е | 17 D | 27 С | 37 D |
| 8 Е | 18 С | 28 Е | 38 В |
| 9 С | 19 Е | 29 С | 39 Е |
| 10 Е | 20 Е | 30 Е | 40 С |