Нейроциркуляторна дистонія

Визначення. Нейроциркуляторна дистонія (НЦД), чи нейроциркуляторна астенія, чи кардіальний невроз — це функціональне захворювання системи кровообігу, спричинене соматоформною дисфункцією вегетативної НС і характеризується доброякісним перебігом без виникнення кардіомегалії та СН. Американський лікар B. Jppenheimer у 1918 р. запропонував термін «нейроциркуляторна астенія», прийнятий Х Міжнародною класифікацією хвороб. В Україні використовується термін «нейроциркуляторна дистонія».

У медичній практиці це захворювання діагностують у близько 30% хворих. Люди хворіють в молодому та зрілому віці (18–40 років), переважно жінки.

Етіологія. Розвиток НЦД спричиняють такі фактори:

спадково-конституційні особливості; несприятливі соціально-економічні умови; вроджено неповноцінні певні структури вегетативної НС (лімбічної, ретикулярної формації, гіпоталамуса);
чинники, які провокують хворобу: психогенні (стреси), порушення сну, фізико-хімічні (радіація, вібрація, інтоксикація тощо), дисгормональні, інфекційні фактори (хронічний тонзиліт, інфекція дихальних шляхів);
порушення ритму праці та відпочинку.

Патогенез:

1. Відбуваються зміни гіпоталамо-гіпофізарної системи з активацією симпатичної (рідко парасимпатичної) НС, в результаті чого порушується регуляція судинного тонусу і реакція судин на різні подразнення. Виникає дисфункція симпатоадреналової та холінергічної систем і зміна чутливості відповідних периферичних рецепторів.

2. Розлади гемостазу виражаються порушеннями гістамін-серотонінової, калікреїн-кінінової систем, водно-електролітного обміну, кислотно-основного стану, вуглеводного обміну, кисневого забезпечення. Ці нейрогуморальні порушення метаболізму призводять до розвитку дистрофічних змін у внутрішніх органах (з боку серця виникає тахікардія, збільшення ХОК, спазмування судин тощо).

3. Порушення нейрогуморальної регуляції різних органів і систем можуть бути безсимптомними, але під час навантажень (фізичні, ортостаз, симпатоміметики) виникають порушення функціонування системи кровообігу.

Класифікація НЦД [60]:

1. НЦД за кардіальним типом:

кардіалгічний варіант;
аритмічний варіант.

2. НЦД за гіпертензивним типом.

3. НЦД за гіпотензивним типом.

4. НЦД за змішаним типом.

У МКХ-10 і класифікації хвороб в Україні НЦД відносять до психічних хвороб — рубрика F45.3 (соматоформна дисфункція вегетативної НС).

Приклад формулювання діагнозу: НЦД за кардіальним типом, аритмічний варіант. Шлуночкова екстрасистолічна аритмія. СН 0 стадії.

Клініка і діагностика НЦД наведені в діагностичному алгоритмі 2.15.

Алгоритм 2.15. Клініко-інструментальна діагностика НЦД [17]

І. Серцево-судинні синдромні критерії:

1а. Кардіалгічний варіант характеризується перебоями в роботі серця, нормальним АТ, постійним ниючим чи колючим болем у ділянці серця, не пов’язаним із фізичним навантаженням, який купірується заспокійливими засобами. Також характерні минаючий біль по всьому тілу, лабільний пульс.

1б. Аритмічний варіант характеризується серцебиттям, перебоями в роботі серця, інколи підвищенням АТ, які посилюються після психоемоційних стресів. Форма аритмії серця уточнюється за допомогою реєстрації ЕКГ.

2. Гіпертензивний варіант характеризується нетривалим негоспітальним підйомом АТ до 160/100 мм рт. ст., пов’язаним зі стресом, не вимагає постійного застосування антигіпертензивних препаратів.

3. Гіпотензивний варіант характеризується зниженням АТ, поганою толерантністю до фізичних навантажень, запамороченням, підвищеною втомлюваністю.

ІІ. Об’єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і НС. Визначають лабільність пульсу, АТ; сила тонів серця збережена.

ІІІ. ЕКГ-критерії: синусова тахікардія, синусова брадикардія, нормальна електрична вісь серця, суправентрикулярні екстрасистоли (рідко суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія (ПТ)), синдром ваготонії (синусова брадикардія у поєднанні з високим зубцем Т у правих грудних відведеннях). Зубець Т може бути ущільненим, двофазним, негативним в ІІІ, аVF, V1–V6 відведеннях. Позитивна ЕКГ-проба з гіпервентиляцією, хлоридом калію та ББА при зміненому зубці Т (він став позитивним). Велоергометрична проба негативна.

IV. ЕхоКГ-критерії: розміри порожнини серця і клапанний апарат знаходяться в межах норми, може визначатися пролапс мітрального клапана.

Таким чином, критеріями діагнозу НЦД є:

1. Численні симптоми та функціональні зміни серцево-судинної системи, вегетативного статусу, оскільки клініка поліморфна, поліорганна та варіабельна.

2. Відсутність ознак органічного ураження серцево-судинної системи.

3. Тривалий перебіг.

4. Сприятливий прогноз.

5. У хворих на НЦД у 60% спостерігається пролабування мітрального клапана.

НЦД виключають на основі таких критеріїв:

збільшення розмірів серця за клінічними даними;
діастолічні шуми;
виявлені за допомогою ЕКГ ознаки великовогнищевих уражень міокарда, БЛНПГ, АV-блокади ІІ–ІІІ ступеня, ШТ, ФП, ТП, зміщення електричної осі серця вліво;
позитивні гострофазові показники запального процесу;
значні зміни імунограми, якщо вони не спричинені супутніми захворюваннями;
клінічні ознаки ХСН;
зміни показників ехоКГ (збільшення КСР, КДР, КСО, КДО);
розширення порожнин серця за рентгенологічними даними;
позитивна велоергометрична проба.

Стандарти лікування пацієнтів із НЦД представлені в алгоритмі 2.16.

Алгоритм 2.16. Лікування пацієнтів із НЦД [17]

Етіотропні заходи: усунення шкідливих звичок (тютюнопаління, надмірного вживання алкоголю), збільшення фізичної активності, ходьби, плавання, їзда на велосипеді, нормалізація маси тіла, обмеження споживання кухонної солі та кількості насичених жирів у їжі. Слід застосовувати аутотренінг, психотерапію, дихальну гімнастику, намагатися нормалізувати умови праці й побуту, налагодити сон, обмежити вживання тонізуючих продуктів (кави, чаю), уникати переїдання.

Застосування заспокійливих чи антидепресивних засобів:

седативні засоби;
фітотерапія (валеріана, глід колючий, звіробій звичайний, собача кропива, м’ята перцева тощо);

Корекція ЧСС і АТ:

1) при тахікардії та систолічній АГ кращими препаратами є ББА, які застосовують протягом 1–3 міс:

метопрололу сукцинат — 50–100 мг/добу;
пропранолол — 60–120 мг/добу;
бісопролол — 5–10 мг/добу

2) при зниженні АТ:

адаптогени (женьшень, елеутерокок, пантокрин);
кофеїн (кава, зелений чай), екстракт гінкго білоба по 1 драже 3 рази на добу.

Фізіотерапевтичне та санаторно-курортне лікування:

Гальванізація, бальнеотерапія, масаж, електрофорез із бромом, кальцієм і магнієм, ЛФК, лазеро-магнітотерапія, голкорефлексотерапія, електросон.

Слід зазначити, що ефективних лікарських препаратів для терапії при НЦД не існує. Велике значення має фізична реабілітація — регулярні фізичні тренування (ходьба, біг, плавання, їзда на велосипеді).

Прогноз для життя сприятливий, оскільки НЦД не призводить до органічного ураження серця, однак у 50% випадків вона погіршує якість життя.

Профілактика. Здоровий спосіб життя — основа запобіганню розвитку НЦД. Велике значення мають достатні фізичні навантаження, відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, надмірного вживання алкоголю), правильне виховання в сім’ї, боротьба з вогнищами інфекції, у жінок — своєчасна корекція гормональних порушень. Загальна профілактика передбачає проведення оздоровчих заходів, фізкультуру.