Захворювання щитоподібної залози: тиреоїдит Хасімото

Хвороба Хасімото — це поширене захворювання щитоподібної залози, що призводить до зниження рівня гормонів щитоподібної залози в плазмі крові.

Зниження синтезу гормонів щитоподібної залози називається «гіпотиреозом».

Гіпотиреоз виявляють у кожного 33-го мешканця Австралії. При цьому хвороба Хасімото є одним із найпоширеніших захворювань щитоподібної залози у країнах з високим рівнем економічного розвитку.

щитоподібна залоза — це залоза у формі метелика, який знаходиться на шиї. Вона важлива для регулювання таких функцій, як м’язова скоротливість, травлення, обмін речовин, регулювання роботи серцево-судинної та дихальної систем. У дітей гормони щитоподібної залози також необхідні для нормального росту та розвитку.

Що викликає хворобу щитоподібної залози Хасімото?

За оцінками експертів, це захворювання має аутоімунну природу.

Так, тиреоїдит Хасімото, або хронічний лімфоцитарний тиреоїдит, характеризується виробленням антитіл (пероксидази щитоподібної залози та тиреоглобуліну), що викликають запалення та довгострокове пошкодження щитоподібної залози. З часом, коли тканина щитоподібної залози запалюється та/або руйнується, вироблення гормонів щитоподібної залози знижується — розвивається гіпотиреоз.

Декілька факторів ризику можуть призводити до розвитку тиреоїдиту Хасімото, зокрема:

• генетичний ризик — ваш індивідуальний ризик вищий, якщо у ваших кровних родичів діагностовано тиреоїдит Хасімото;
• стать — тиреоїдит відзначають у жінок у 10 разів частіше, ніж у чоловіків;
• вік — найвищий ризик розвитку захворювання у осіб віком 30–50 років;
• аутоімунне захворювання — наявність іншого аутоімунного захворювання, такого як системний червоний вовчак, цукровий діабет I типу та целіакія, підвищує ризик розвитку тиреоїдиту Хасімото;
• надмірне споживання йоду та радіаційний вплив також зумовлюють підвищення ризику у осіб із генетичною схильністю до розвитку цього захворювання.

Спочатку перебіг патології безсимптомний, однак у міру її прогресування можуть розвинутися такі симптоми, як:

• невмотивована стомлюваність;
• збільшення маси тіла (або труднощі із її зменшенням);
• підвищена чутливість до холоду;
• закрепи;
• сухість шкіри;
• м’язовий біль;
• нерегулярні чи рясні менструації;
• збільшення щитоподібної залози (зоб);
• випадання волосся, зокрема на кінчиках брів.

Симптоми захворювання часто малопомітні, водночас невилікована хвороба Хасімото може спричинити розвиток серцево-судинних захворювань, підвищення рівня холестерину в плазмі крові, порушення когнітивних функцій та пам’яті, пошкодження нервів (периферичну нейропатію) та безпліддя.

У період вагітності у жінок з тиреоїдитом Хасімото більш високий ризик розвитку прееклампсії, передчасних пологів, відшарування плаценти і, у тяжких випадках, втрати плода.

Захворювання також пов’язане із підвищеним ризиком розвитку лімфоми щитоподібної залози.

Як діагностують тиреоїдит Хасімото?

Діагноз може бути підтверджений за допомогою аналізу крові для визначення рівня гормонів щитоподібної залози та антитіл.

Зазвичай антитіла виявляють до тиреоїдної пероксидази, але у близько 5% пацієнтів фіксують негативний результат тесту на антитіла. У такому разі важливо визначити рівень гормонів щитоподібної залози, враховувати клінічну картину та виявлення запалення щитоподібної залози при ультразвуковому дослідженні.

При підозрі на тиреоїдит Хасімото показано визначити рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Цей гормон стимулює вироблення двох гормонів щитоподібної залози — Т3 та Т4. При відносному чи абсолютному дефіциті гормонів щитоподібної залози виявляють високий рівень стимулюючого гормону.

Лікування тиреоїдиту Хасімото залежить від тяжкості захворювання.

Усім пацієнтам показано регулярне визначення рівня гормонів щитоподібної залози.

Стан, у якому рівень ТТГ підвищений за нормального рівня гормонів щитоподібної залози, називається «субклінічним гіпотиреозом». Коли рівень ТТГ високий, а Т3 та Т4 низький, діагностують явний гіпотиреоз.

При явному гіпотиреозі показано таке лікування — замісна терапія гормонами щитоподібної залози (левотироксином), при якій дозу препарату коригують доти, доки рівень гормонів щитоподібної залози не виявиться в межах норми. Зазвичай це довічне лікування.

Тиреоїдектомія рекомендована в окремих випадках, наприклад, при розвитку симптомів компресії (таких як утруднене ковтання або дихання) у осіб зі значним збільшенням щитоподібної залози.

Тиреоїдит Хасімото — це поширене захворювання. Якщо у вас є якісь побоювання або підозра, що може розвинутися це захворювання, зверніться до лікаря. Рання діагностика та терапія можуть допомогти запобігти розвитку ускладнень.

За матеріалами www.medicalxpress.com