Як вилікувати грибок на ногах?

Види грибка на ногах

Грибкові інфекції, що вражають нижні кінцівки (простонародні назви — грибок на ногах, грибок стопи, грибок нігтів, грибок нігтя великого пальця ноги), належать до групи поверхневих мікозів шкіри та слизових оболонок.

До поверхневих мікозів шкіри та слизових оболонок належать: грибкові інфекції, які викликають гриби роду Malassezia, дерматофітії, кандидози, оніхомікози та цілий ряд недерматофітних грибкових інфекцій.

Причини виникнення грибка на ногах

Причинами грибкового ураження нижніх кінцівок є:

• гіпергідроз (підвищене потовиділення) стоп;
• недотримання правил гігієни, наприклад, ходіння без взуття у громадських місцях: басейнах, лазнях, саунах; використання чужих наборів або інструментів для педикюру та манікюру;
• мікротравми та тріщини шкіри нижніх кінцівок, які не були оброблені антисептиками;
• різні захворювання: цукровий діабет, облітеруючий атеросклероз, облітеруючий ендартеріїт; захворювання, що супроводжуються зниженням імунітету;
• тривалий прийом антибіотиків та імуносупресантів (препаратів, що пригнічують імунітет) (Gupta A.K. et. al., 2000; Gupta A.K., Humke S., 2000).

Способи зараження. Основний спосіб передачі грибкової інфекції нижніх кінцівок — контактний.

Клінічні прояви, симптоми та ознаки грибка на ногах

Грибок на ногах та його види. Дерматофітія стопи, або «стопа атлета» — це грибкове ураження шкіри стоп та пальців ніг, яке викликають дерматофіти. Це одна з найбільш поширених форм дерматофітії (Gupta A.K., Humke S., 2000).

Є три клінічні форми дерматофітії стопи: міжпальцева, мокасинова та везикуло-бульозна.

Міжпальцева дерматофітія стопи є найпоширенішою формою цього захворювання. Для неї характерною є наявність розтріскування, лущення та мацерації шкіри міжпальцевих проміжків стоп, особливо ділянки шкіри між 4-м та 5-м пальцями стопи.

Trichophyton rubrum та Trichophyton mentagrophytes є найбільш частими збудниками міжпальцевої форми дерматофітії стопи (Elgart M.L., Warren N.G., 1993).

Через наявність деструкції шкіри дерматофітами до грибкового ураження може приєднуватися вторинна бактеріальна інфекція. Розмноження бактерій здатне викликати сильну мацерацію шкіри, що має назву «комплексна дерматофітія» (Leyden J.J., Aly R., 1993).

Для мокасинової форми дерматофітії стопи характерним є наявність дрібних сріблястих лусочок на тлі ураженої шкіри рожевого або червоного кольору. При мокасиновій формі дерматофітії стопи уражається шкіра підошви, п’ятки та бічних поверхонь стопи.

Основним збудником мокасинової форми «стопи атлета» є Trichophyton rubrum (Brooks K.E., Bender J.F., 1996).

Везикуло-бульозна дерматофітія стопи є найменш поширеною формою цього захворювання. Разом з тим слід зазначити, що її перебіг є найважчим у порівнянні з іншими двома формами. Везикуло-бульозна форма характеризується наявністю сильно запалених везикулярних або бульозних уражень шкіри стоп (Leyden J.J, Aly R., 1993). Trichophyton mentagrophytes є найбільш поширеним збудником цієї форми дерматофітії стопи (Brooks K.E., Bender J.F., 1996).

Грибок нігтів та його симптоми. Оніхомікоз — це грибкове захворювання нігтів, поширеність якого у світі постійно підвищується.

Близько 90% усіх зареєстрованих випадків оніхомікозу викликані грибами- дерматофітами, зокрема Trichophyton rubrum та Trichophyton mentagrophytes (Gupta A.K. et al., 1997). Інші потенційні патогени, що викликають оніхомікоз, — різні види роду Candida.

Основним симптомом оніхомікозу є зміна нігтьових пластинок, нігтьових фаланг пальців кистей та стоп, що спостерігається візуально, як у дорослих, так і у дітей. На зовнішній поверхні нігтьової пластинки відмічають білі або жовті плями. При цьому нігтьова пластинка втрачає прозорість. Часто оніхомікоз ускладнюється гіперкератотичним потовщенням. Нігтьова пластинка стає менш еластичною та більш ламкою. У разі тривалого перебігу оніхомікозу можливий розвиток оніхолізису (відділення нігтьової пластинки від нігтьового ложа), атрофія піднігтьової дерми.

Можливі ускладнення грибкової інфекції

Сенсибілізація (розвиток алергічної реакції) до грибів та продуктів їх метаболізму. Враховуючи здатність грибів та продуктів їх метаболізму викликати сильні алергічні реакції, у подальшому можливий розвиток хронічних алергічних захворювань у пацієнта, включаючи алергічний дерматит, екзему, бронхіальну астму та непереносимість лікарських засобів.

Розвиток гнійничкових захворювань шкіри. Оскільки при грибкових інфекціях нижніх кінцівок спостерігаються мікротріщини шкіри, що є «воротами» інфекції, часто грибкові ураження нижніх кінцівок супроводжуються гнійничковими захворюваннями шкіри, підшкірної клітковини та м’яких тканин: піодермією, целюлітом, флегмоною або, у вкрай занедбаних випадках — остеомієлітом кісток стопи.

Вірусні ураження шкіри. Через наявність гіперкератозу та мікротріщин шкіри стоп при грибкових інфекціях нижніх кінцівок відбувається порушення захисної функції шкіри, при цьому підвищується її сприйнятливість до будь-якої інфекції, включаючи вірусну, наприклад, можуть з’являтися бородавки, збудниками яких є папіломавіруси.

Ураження нігтів, м’яких тканин навколонігтьової ділянки та пальців. При оніхомікозі часто може спостерігатися деформація нігтів, вростання нігтя, пароніхія (запалення навколонігтьового валика), панарицій (гнійне запалення тканин пальця), повне відшарування нігтьових пластинок.

Погіршення якості життя. Гострий перебіг грибкових інфекцій нижніх кінцівок супроводжується труднощами з носінням взуття через сильний біль, а у разі розвитку лімфаденіту (запалення лімфатичних судин) можливі погіршення загального самопочуття пацієнта та лихоманка.

Діагностика грибка нігтів

Основним методом підтвердження дерматофітій, оніхомікозу та інших мікозів стоп є мікроскопічне дослідження та посів. Матеріалом є частинки шкіри або нігтів, зішкріб яких здійснюють за допомогою скальпеля.

До лабораторної діагностики вищезгаданих мікозів належить мікроскопічне та культуральне дослідження матеріалу на наявність грибів. Мікроскопічне дослідження є експрес-методом діагностики збудника, що дозволяє встановити будову гриба протягом кількох годин. При мікроскопічному дослідженні можна виявити елементи гриба у вигляді ниток міцелію та спор.

Культуральний метод — найточніший метод діагностики, що дозволяє ідентифікувати вид гриба для призначення патогенетичної терапії.

Для підготовки до аналізу пацієнту протягом 1 міс не рекомендується наносити самостійно будь-які протигрибкові засоби.

Призначаючи системну протигрибкову терапію, слід виконати біохімічне дослідження крові для визначення рівня білірубіну, аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази з метою контролю функції печінки та жовчовивідних шляхів, а також для профілактики можливих ускладнень.

Ліки при грибку на ногах. Особливості лікування

Як вилікувати пацієнта з грибком на ногах? Є кілька груп антимікотичних лікарських засобів: полієни, азоли, ехінокандини, похідні нуклеозидів, аліламіни. Азоли та аліламіни є найбільш сучасними групами антимікотичних лікарських засобів, що використовуються при грибковій інфекції нижніх кінцівок у лікарських формах для місцевого застосування (мазь, крем тощо).

Азоли — це протигрибкові препарати, в основі яких лежить п’ятичленне азольне кільце, які можна розділити на 2 групи за кількістю атомів азоту в азольному кільці: групу похідних імідазолу та групу похідних триазолу з 2 та 3 атомами азоту відповідно.

Азоли пригнічують синтез ергостеролу з ланостеролу в клітинній мембрані гриба шляхом зв’язування вільного атома азоту азольного кільця з атомом заліза гемової групи ферменту гриба. Дія азолів спрямована на цитохром P450-залежну 14-α-деметилазу. У результаті її інгібування відбувається зменшення кількості ергостеролу та накопичення метильованих стеролів у клітинній мембрані гриба. Метильовані стероли депонуються в клітинній мембрані та викликають або пригнічення росту клітин гриба, або їх загибель, залежно від конкретного класу азолів.

Наразі азоли — клас протигрибкових препаратів, що найбільш широко використовується. Представниками азолів є: 4 похідні імідазолу — етоконазол, клотримазол, біфоназол, міконазол та 5 похідних тріазолу: флуконазол, ітраконазол — І покоління похідних триазолу; вориконазол, посаконазол та ізавуконазол — II покоління зазначеної групи. Похідні триазолу мають різну спорідненість до цитохрому P450-залежної 14-α-деметилази, що, у свою чергу, є причиною різної активності щодо грибкової інфекції, наявності тих чи інших небажаних явищ та лікарської взаємодії.

Тербінафін та нафтифін є представниками ще одного класу протигрибкових препаратів — аліламінів. Вони належать до синтетичних протигрибкових лікарських засобів, для яких є характерним потужне інгібування скваленепоксидази грибів у клітинній мембрані, внаслідок чого порушується синтез ергостеролу — важливого компонента мембрани, що призводить до пригнічення росту або загибелі гриба (Rogers P.D., Krysan D.J., 2018).

Профілактика

Для профілактики грибкової інфекції нижніх кінцівок слід дотримуватися наступних правил:

• у разі відвідування громадських місць (лазні, сауни, басейни) слід носити винятково власне легке взуття, наприклад капці, з матеріалів, що можна легко обробити антисептиком. Якщо носити взуття у громадському місці не можна, після його відвідин слід ретельно вимити ноги з милом та витерти їх насухо. Якщо вам здається, що цього заходу недостатньо, обробіть шкіру ніг, особливо стоп та пальців, антисептичним засобом;
• підбирати взуття з натуральних матеріалів за розміром ноги. Вузьке та тісне взуття спричиняє підвищене потовиділення в ділянці ніг. Природні матеріали взуття сприяють кращій вентиляції та запобігають розвитку «парникового ефекту». Також один раз на місяць взуття слід обробляти протигрибковими засобами;
• підбирати шкарпетки та панчохи з натуральних матеріалів (бавовна, льон) з мінімальним вмістом синтетичних матеріалів, оскільки ці предмети гардеробу перебувають у постійному контакті зі шкірою ніг. Бавовна чи льон краще вбирають вологу, забезпечують достатню вентиляцію та попереджають розвиток «парникового ефекту». Шкарпетки та панчохи слід міняти щодня;
• регулярно виконувати педикюр стоп. Педикюр включає видалення мозолів, натоптнів, ороговілої шкіри, врослих нігтів, оскільки ороговілий епітелій є чудовим живильним середовищем для розвитку грибкової інфекції;
• під час підстригання не слід обрізати нігтьові пластинки занадто коротко, оскільки у такому разі можливе пошкодження шкіри, яке, у свою чергу, може бути «воротами» для грибкової інфекції.

Як позбутися грибка на ногах у домашніх умовах?

Займатися самолікуванням при грибковій інфекції не варто. Слід звернутися до лікаря-дерматолога для встановлення діагнозу, виду гриба, ступеня ураження шкіри або нігтів з метою вибору оптимального препарату у формі для місцевого застосування. Після встановлення діагнозу та призначення протигрибкового засобу пацієнту слід дотримуватися схеми призначеного йому лікування.

Чи можна швидко вилікувати грибок на ногах?

Тривалість курсу антимікотичної терапії при грибковій інфекції нижніх кінцівок залежить від виду інфекції та ступеня ураження шкірних покривів, нігтів та слизових оболонок. У середньому тривалість антимікотичної терапії становить 1–3 міс.

Чого боїться грибок на ногах?

• гарної вентиляції ніг;
• дотримання правил особистої гігієни;
• застосування антисептиків для обробки шкіри та нігтів на ногах;
• носіння шкарпеток або панчох із натуральних матеріалів тарегулярної їх заміни щодня;
• носіння власного взуття з натуральних матеріалів за розміром ноги та регулярної (не рідше 1разу на місяць) обробки його антисептиком;
• дотримання призначеного лікарем лікування.

Грибкова інфекція нижніх кінцівок: актуальність терапії та профілактики

З огляду на значну поширеність грибкових інфекцій у людей питання лікування та профілактики цієї патології залишаються вкрай актуальними серед усіх верств населення, а також працівників систем охорони здоров’я.