Як вилікувати фурункул?

Що таке фурункул і як він виглядає?

Фурункул — це гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула, що поширюється також на сальну залозу та навколишню сполучну тканину. Зовні він виглядає як болісне ущільнення на шкірі, яке поступово збільшується в розмірах:

• на початковій стадії — невелике почервоніння навколо волосяного фолікула, яке згодом перетворюється на болісний вузлик;
• у міру розвитку запального процесу вузлик збільшується, стає більш щільним та болючим. На його вершині формується гнійна головка жовтого кольору.

Розміри фурункула варіюють від кількох міліметрів до кількох сантиметрів у діаметрі. Шкіра навколо нього стає набряклою, гіперемованою і гарячою на дотик.

Фурункули можуть з’являтися на будь-яких ділянках тіла, де є волосяний покрив, але найчастіше вони локалізуються на обличчі, шиї, пахвах, сідницях і стегнах. Особливо небезпечні фурункули, що виникають в ділянці носогубного трикутника, — вони називаються злоякісними через високий ризик серйозних ускладнень. До таких ускладнень належать:

• тромбофлебіт лицьових вен та печеристого синуса;
• сепсис;
• менінгоенцефаліт.

Важливо, що злоякісний перебіг часто є результатом неправильних дій пацієнта. Зокрема, спроби самостійно видавити фурункул на ранній стадії його розвитку призводять до швидкого поширення інфекції та розвитку небезпечних ускладнень.

Що таке фурункульоз?

Іноді організм людини стикається з серйознішим викликом, коли на різних ділянках тіла можуть одночасно з’являтися множинні фурункули. Такий стан називається фурункульозом. Таке множинне ураження шкіри — не просто сукупність окремих осередків інфекції, а системне захворювання, яке вказує на значне зниження імунітету.

Що таке карбункул?

Карбункул — це більш серйозне та широке запальне ураження шкіри та підшкірної клітковини, для якого характерні:

• одночасне запалення кількох близько розташованих волосяних фолікулів та сальних залоз;
• значний розмір — може досягати розміру волоського горіха або навіть курячого яйця;
• тяжкість перебігу — супроводжується більш вираженими симптомами інтоксикації — високою температурою тіла, ознобом, загальною слабкістю;
• глибина ураження — зачіпає як шкіру, так і підшкірну жирову клітковину, іноді доходячи до м’язової фасції.

Чим відрізняється фурункул від карбункула? Карбункул має складну структуру (кілька гнійних вогнищ, які згодом можуть зливатися), зазвичай має більш тяжкий перебіг, з більш вираженими симптомами та ризиком ускладнень, частіше потрібні хірургічне втручання та системне застосування антибіотиків, зазвичай гоїться довше.

Що таке чиряк?

Чиряк — це народна назва фурункула, поширена в розмовній мові. Її використовують для опису хворобливого запального гнійного процесу у шкірі.

Причини фурункула (фурункульозу)

Від чого виникає фурункул? Основною причиною цієї дерматологічної патології є бактерія золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), яка є частиною нормальної мікрофлори шкіри людини. Рідше запалення волосяних фолікулів викликають різні види стрептококів.

До факторів, що зумовлюють розвиток гнійно-некротичного запалення волосяних фолікулів, належать:

• різні захворювання шкіри та мікротравми — навіть невеликі пошкодження шкірного покриву можуть стати «вхідними воротами» для інфекції, створюючи сприятливе середовище для розмноження патогенних мікроорганізмів;
• ослаблення імунної системи, спричинене хронічними захворюваннями, нестачею вітамінів, порушенням обміну речовин та ін.;
• зовнішні фактори та умови навколишнього середовища — несприятливі метеорологічні умови, різкі перепади температури;
• порушення роботи нервової та ендокринної систем;
• професійні фактори ризику — робота в умовах підвищеного запилення, особливо якщо йдеться про грубі частки пилу (наприклад вапно, цемент, вугільний пил), яке здатне механічно пошкоджувати шкіру і закупорювати пори;
• побутові фактори — використання тупого або забрудненого приладдя для гоління підвищують ризик мікропошкоджень шкіри і подальшого інфікування. Звичка видавлювати вугрі або інший шкірний висип не тільки травмує шкіру, але і призводить до поширення бактерій, підвищуючи ризик розвитку фурункулів.

Класифікація. Види фурункулів

Запалення волосяних фолікулів поділяють:

• за локалізацією — виділяють фурункули обличчя, шиї, тулуба, сідниць, кінцівок, інших анатомічних ділянок;
• за перебігом — гостре (запалення розвивається і проходить усі стадії за 7–10 днів), хронічне (характеризується тривалим перебігом з частими рецидивами), абортивне (фурункул самовиліковується на ранній стадії без формування гнійного стрижня);
• за кількістю вогнищ — одиночне запалення, фурункульоз (кілька вогнищ запалення, що виникають одночасно), карбункул (широке гнійно-некротичне запалення, що охоплює кілька сусідніх волосяних фолікулів та навколишні тканини);
• за наявністю ускладнень — неускладнене, ускладнене (супроводжується лімфаденітом, флегмоною, тромбофлебітом та ін.).

Стадії розвитку фурункула

Розвиток фурункула — це складний процес, який умовно можна поділити на три стадії:

• I (інфільтраційна) — на шкірі з’являється невелика ділянка почервоніння з нечіткими межами та незначним набряком. У міру розвитку процесу, зазвичай, протягом перших 24–48 год, навколо гирла волосяного фолікула формується чітко окреслений вузлик. Вузлик поступово збільшується у розмірах, а навколишні тканини піддаються інфільтрації: у них проникають лейкоцити та плазма. Також посилюється почервоніння шкіри над інфільтратом, а болючість стає більш вираженою. Важливо відзначити, що при своєчасному і правильному лікуванні можливий абортивний перебіг фурункула — найбільш сприятливий результат, який дозволяє уникнути утворення рубця та знижує ризик ускладнень. У такому разі інфільтрація тканин поступово знижується, і фурункул розрішується без формування гнійної голівки;
• II (абсцедуюча) — зазвичай настає на 3–4-й день від початку захворювання. У центрі запального вузла відбувається розм’якшення тканин за рахунок їхнього гнійного розплавлення. На цьому етапі може статися мимовільний розтин дозрілого фурункула: з нариву виділяється невелика кількість гнійного ексудату, часто з домішкою крові. В отворі, що утворився, стає видно некротичний стрижень, який являє собою змертвілі тканини волосяного фолікула і навколишніх структур. Некротичний стрижень може відторгнутися самостійно разом з гнійним відокремленим. Якщо цього не відбувається, його видаляють з допомогою пінцету під час медичної процедури. На місці фурункула без стрижня утворюється невелика виразка, що кровоточить, яка поступово заповнюється грануляційною тканиною. Знижуються набряклість та інфільтрація навколишніх тканин, що свідчить про початок розрішення запального процесу;
• III (стадія загоєння) — поступове відновлення цілісності шкірного покриву та формування рубцевої тканини на місці гнійника. Процес може ускладнюватися: наприклад, при надмірному скупченні некротичних мас формується абсцедуючий фурункул. Його лікування включає хірургічний розтин та дренування абсцесу, призначення системних антибіотиків, а також застосування місцевих антисептичних засобів.

Основні симптоми фурункула

Ключові клінічні прояви:

• почервоніння шкіри — починається з невеликої ділянки, поступово збільшуючись у розмірах. У міру прогресування запального процесу гіперемія стає інтенсивнішою;
• набряк і ущільнення — формується щільний вузлик під шкірою, оточений набряклими тканинами;
• болючість — незначна на початку, вона посилюється в міру розвитку запалення, досягаючи максимуму перед розкриттям;
• утворення гнійної голівки — на вершині вузлика формується жовта або біла точка, яка вказує на скупчення гною під шкірою;
• локальне підвищення температури тіла — шкіра над фурункулом стає гарячою на дотик;
• загальні симптоми — лихоманка, озноб, слабкість, нездужання, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (більш характерно для фурункульозу, карбункула);
• утворення рубця — формування косметичної вади після загоєння.

Лікування фурункульозу

Як лікувати фурункул (фурункульоз)? Підходи до лікування залежать від стадії захворювання та наявності ускладнень.

Неускладнені фурункули І стадії лікуються амбулаторно. Рекомендують:

• виключити вплив будь-яких зовнішніх подразників, які можуть посилити запалення;
• місцеве лікування — накладення пов’язок (іхтіолових, пов’язок, просочених 10% розчином хлориду натрію), багатокомпонентні комбіновані мазі від фурункула (антибіотики при бактеріальній інфекції, глюкокортикостероїди для зменшення вираженості запалення та набряку, протигрибкові засоби та ін.) на осередок запалення та навколишні тканини протягом 3–5 днів.

Фурункули у стадії абсцедування слід лікувати у стаціонарних умовах.

Застосовують:

• антибіотики — цефтріаксон по 1000 мг 2 рази на добу, еритроміцин по 500 мг 4 рази на добу;
• дезінтоксикаційну терапію — розчин Рінгера, фізіологічний розчин вводять внутрішньовенно з розрахунку 30–60 мл на 1 кг маси тіла пацієнта;
• десенсибілізуючі засоби;
• антикоагулянти прямої дії для профілактики тромбозу печеристого синуса при фурункулах обличчя — гепарин у дозі 2500–5000 ОД внутрішньовенно крапельно з інтервалом 4–6 год.

Видалення чи лікування: що обрати?

Позбутися фурункула зі сформованим гнійно-некротичним стрижнем можна за допомогою хірургічного втручання. Перед тим як видалити такий фурункул, виконують місцеву анестезію. У процесі операції витягується некротичний стрижень, рана очищається від гною. Далі проводиться дренування — процес, спрямований на створення умов для вільного відтоку гнійного ексудату (за допомогою дренажних трубок, спеціальних пов’язок з високою абсорбуючою здатністю). Тривалість дренування залежить від інтенсивності гнійних виділень та варіює від кількох днів до тижня. Після завершення основних маніпуляцій на рану накладається стерильна пов’язка.

Профілактика фурункулів

Основні заходи щодо профілактики фурункулів (фурункульозу, карбункулів) включають:

• дотримання правил гігієни — підтримання чистоти шкіри (особливу увагу слід приділяти ділянкам шкіри, схильним до підвищеного потовиділення та тертя), регулярна зміна нижньої та постільної білизни;
• ретельний догляд за шкірою при гіпергідрозі та підвищеному саловиділенні — регулярне очищення проблемних зон шкіри допомагає запобігти закупорці пор;
• обробка саден і ран — будь-яке навіть незначне пошкодження шкіри може стати вхідними воротами для інфекції. Тому вкрай важливо своєчасно та правильно обробляти всі ранки, подряпини та рани, застосовуючи перекис водню, хлоргексидин та інші антисептичні засоби;
• своєчасне лікування піодермії та інших гнійничкових захворювань шкіри;
• лікування хронічних захворювань (цукровий діабет, хронічні захворювання печінки та нирок, аутоімунні захворювання та ін.);
• здоровий спосіб життя (збалансоване харчування, регулярна фізична активність, достатній сон, зниження стресового навантаження, відмова від шкідливих звичок, підтримання адекватного водного балансу).