Від загострення до ремісії: оптимальна тактика терапії атопічного дерматиту

Атопічний дерматит, також відомий як атопічна екзема, є поширеною дерматологічною патологією, що уражує близько 20% дітей та 3% дорослих у всьому світі. Останніми десятиріччями спостерігається тенденція до стрімкого зростання захворюваності на цю патологію. Причини розвитку атопічного дерматиту у дорослих та дітей до кінця не вивчені, але відомо, що у його розвитку беруть участь генетичні, імунологічні та екологічні фактори.

Атопічний дерматит — це патологічний стан, який значно погіршує якість життя пацієнтів. Хвороба викликає обмеження в повсякденному житті, психологічний дискомфорт через зовнішні прояви, порушення сну та працездатності. Атопічний дерматит у дорослих осіб часто призводить до виникнення тривожно-депресивних розладів.

Етіопатогенез

Атопічний дерматит належить до запальних захворювань шкірних покривів і характеризується хронічним рецидивним перебігом. Незважаючи на значні успіхи у вивченні цього стану, до кінця не зрозумілі точні механізми, що лежать в основі розвитку атопічного дерматиту. У результатах сучасних досліджень встановлено, що патогенез цього захворювання включає складну взаємодію різних факторів:

• порушення шкірного бар’єру при атопічному дерматиті — ключову роль відіграє білок філагрин, необхідний для підтримки цілісності епідермального бар’єру. Мутації в гені філагрину та зниження його експресії призводять до порушення бар’єрної функції шкіри, підвищеної проникності для алергенів та патогенів, що активують імунну відповідь;
• імунологічні механізми атопічного дерматиту — дисбаланс Th1/Th2-реакцій з переважанням Th2-відповіді на ранній стадії. Активація Th2-лімфоцитів стимулює продукцію IgE та дегрануляцію опасистих клітин, викликаючи розвиток гострих симптомів. Згодом наростає Th1-опосередковане хронічне запалення з підвищенням IFN-γ і TNF-α, що призводить до потовщення епідермісу;
• роль нейроімунних взаємодій — нейрогенне запалення та свербіж відіграють важливу роль у патогенезі атопічного дерматиту. Нейропептиди, такі як субстанція P та кальцитонін-ген-пов’язаний пептид, стимулюють вивільнення медіаторів запалення. Крім того, чутливі нервові закінчення активуються різними запальними факторами, що призводить до розвитку характерного для атопічного дерматиту значно вираженого свербежу;
• мікробіом шкіри — важливу роль у загостренні атопічного дерматиту відіграє колонізація шкіри Staphylococcus aureus, яку відмічають у 90% пацієнтів. Бактеріальні суперантигени, що продукуються aureus, зумовлюють гіперактивацію T-клітин незалежно від їхньої антигенної специфічності. Це призводить до вивільнення прозапальних цитокінів та збільшення вираженості симптомів захворювання;
• тригерні фактори загострень — контакт з алергенами, такими як пил, шерсть тварин і пилок, може викликати розвиток алергії у сенсибілізованих пацієнтів. Подразнювальні хімічні речовини, зміни температури та вологості навколишнього середовища, а також гормональні коливання можуть спровокувати загострення атопічного дерматиту. Стрес також негативно впливає на перебіг патологічного стану. Підвищення рівня кортизолу та катехоламінів під час стресу погіршує стан пацієнтів з атопічним дерматитом.

Особливістю цього захворювання є схильність до рецидивів, спровокованих різними тригерними факторами.

Клінічні прояви

Те, який вигляд має атопічний дерматит у дітей та дорослих, залежить від віку пацієнта.

Типові клінічні ознаки атопічного дерматиту:

• у немовлят (2 міс — 2 років) — уражується в основному шкіра обличчя, волосистої частини голови, розгинальних поверхонь кінцівок. Сухість, еритема, папули, ексудація, кірки;
• у дітей (2–12 років) — ураження шкірних покривів згинальних поверхонь кінцівок, шиї, зап’ястків, щиколоток. Виражений свербіж, папули, екскоріації, ліхеніфікація;
• у підлітків та дорослих (старше 12 років) — ураження шкіри згинальних поверхонь кінцівок, верхньої частини тулуба. Щільні папули, ліхеніфікація, гіперпігментація.

Загальними симптомами, характерними для всіх стадій, є:

• виражений нестерпний свербіж, що порушує сон;
• сухість, лущення та тріщини шкіри;
• повторні загострення чергуються із ремісіями.

При атопічному дерматиті шкіра має характерні візуальні ознаки, які допомагають у діагностиці цього захворювання:

• суха шкіра, що лущиться, особливо на згинах ліктів, колінах, шиї, обличчі та кистях рук;
• уражені ділянки шкіри виглядають червоними, набряклими та подразненими. Можлива поява дрібних папул, що сверблять;
• при хронічному перебігу шкіра може ставати темнішою або світлішою на уражених ділянках. Можливе утворення ліхеніфікації — потовщення та огрубіння шкіри;
• при розчісуванні та інфікуванні на шкірі можуть з’являтися мокнучі гнійні висипи.

Симптоми зазвичай носять хронічний характер з періодами ремісій та загострень атопічного дерматиту, коли розвивається виражений свербіж, подразнення та запалення, що змінюються періодами спокою.

Діагноз атопічного дерматиту встановлюється на підставі клінічної картини та анамнестичних даних.

Тактика лікування атопічного дерматиту

Для успішного контролю атопічного дерматиту необхідний комплексний підхід, що включає:

• емоленти — основа успішної терапії — регулярне використання зволожувальних та пом’якшувальних засобів у формі кремів, мазей, лосьйонів та інших засобів для вмивання, купання та місцевого застосування. Емоленти допомагають утримувати вологу в шкірі, запобігаючи трансепідермальній втраті води та відновлюючи шкірний бар’єр. Такі засоби можуть містити додаткові компоненти з протимікробною, протисвербіжною та протизапальною дією;
• топічна терапія:

• • топічні кортикостероїди — ефективно усувають гострі запальні процеси;
  • інгібітори кальциневрину — друга лінія терапії та альтернатива топічним стероїдам, рекомендовані при частих загостреннях;

• додаткові методи:

• • фототерапія може бути варіантом системної дії на шкіру при ураженнях великого розміру;
  • протимікробні препарати показані при вторинних інфекціях;
  • алерген-специфічна імунотерапія може бути корисною пацієнтам з аероалергенною сенсибілізацією.

Лікування атопічного дерматиту у дорослих, підлітків та дітей не має принципових відмінностей, за винятком відповідних до маси тіла та віку доз лікарських засобів. При розвитку атопічного дерматиту у вагітних для терапії необхідно вибирати препарати з високим профілем безпеки та ті, які не чинять негативної дії на плід.

Можливі ускладнення та прогноз атопічного дерматиту

Одним із важливих аспектів прогнозу є ймовірність розвитку супутніх «атопічних хвороб». Атопічний дерматит часто поєднується з іншими алергічними станами: бронхіальною астмою, алергічним ринітом та харчовою алергією. Наявність одного атопічного захворювання підвищує ризик розвитку й інших, пов’язаних з ним «атопічних патологічних станів».

Крім того, діти з атопічним дерматитом мають підвищений ризик розвитку «атопічної алергії» до різних харчових та інгаляційних алергенів у більш старшому віці. Це зумовлено порушеннями у функціонуванні імунної системи, характерними для атопічного фенотипу.

При недостатньому контролі перебігу атопічного дерматиту можливе приєднання вторинної бактеріальної або вірусної інфекції, що збільшує вираженість запального процесу, і тому слід призначати додаткову терапію антибіотиками чи противірусними препаратами.

При своєчасному лікуванні, спрямованому на контроль запалення, відновлення шкірного бар’єру та профілактику загострень, більшість пацієнтів з атопічним дерматитом можуть досягти тривалих ремісій та суттєвого покращення якості життя.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Apteka.ua.