Від головного болю до артриту — що потрібно знати про ібупрофен?

У наші дні ібупрофен є одним із найпопулярніших лікарських засобів, який застосовують у всьому світі. Однак мало хто знає, що шлях цього нестероїдного протизапального препарату (НПЗП) до всесвітньої слави був довгим та складним.

Подорож до історії

У 1961 р. британський фармаколог Стюарт Адамс (Stewart Sanders Adams) та хімік Джон Ніколсон (John Nicholson) з компанії Boots Pure Drug Company Ltd. запатентували нову сполуку — 2-(4-ізобутилфеніл)-пропіонову кислоту. Їхньою початковою метою було розробити препарат — альтернативу ацетилсаліцилової кислоти для тривалого лікування ревматоїдного артриту.

Після численних досліджень та перевірки ефективності понад 600 хімічних речовин С. Адамс та Дж. Ніколсон нарешті відшукали «ті самі» ліки, які добре переносяться пацієнтами і мають високу ефективність. Через рік, у 1962 р., їхня нова сполука була офіційно зареєстрована Британським патентним бюро.

Однак у той час ніхто не міг припустити, що цей лікарський засіб з часом стане одним із найвідоміших і найефективніших нестероїдних протизапальних препаратів у світі. Спочатку ібупрофен був схвалений лише як рецептурний лікарський засіб для терапії ревматоїдного артриту, але його потенціал був набагато ширшим.

Протягом 1970-х років вчені продовжували досліджувати ібупрофен, виявляючи все нові й нові властивості. З’ясувалося, що препарат ефективний при зубному, головному болю, болю під час менструації та багатьох інших станах. Це дозволило значно розширити показання до застосування ібупрофену.

У 1983 р. він став першим у Великій Британії препаратом, що перейшов із категорії рецептурних у безрецептурні лікарські засоби.

Всесвітнє визнання

Сьогодні ібупрофен входить до Переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), який визначає критично важливі препарати для задоволення першочергових потреб систем охорони здоров’я в різних країнах. Ібупрофен уже не перший рік входить до цього списку, що не дивно з огляду на його доведену ефективність та високий профіль безпеки.

Історія становлення ібупрофену — яскравий приклад того, як наполеглива наукова праця та прагнення до вдосконалення можуть сприяти створенню по-справжньому революційного препарату, який застосовують мільйони людей у всьому світі.

Цікаві факти про ібупрофен

1. COVID-19 — у результатах дослідження, опублікованого в журналі «Biochemical and Biophysical Research Communications» у 2022 р., встановлено, що ібупрофен може пригнічувати реплікацію вірусу SARS-CoV-2 у клітинних культурах. Проте потрібні додаткові клінічні дослідження.
2. Поліпшення когнітивних функцій — у результатах невеликого дослідження, проведеного у 2020 р., зафіксовано, що застосування ібупрофену протягом 1 місяця покращує певні аспекти когнітивних функцій та спостережливості у здорових осіб похилого віку.
3. Застосування при лікуванні раку — у результатах деяких досліджень виявлено, що ібупрофен може мати онкопротекторні властивості й може потенційно застосовуватися в лікуванні деяких видів онкопатології.

Більшість цих досліджень все ще знаходяться на ранніх стадіях, і необхідно провести подальші клінічні дослідження, перш ніж зробити остаточні висновки.

Ібупрофен має низку переваг перед застосуванням ацетилсаліцилової кислоти:

• має нижчий ризик розвитку шлунково-кишкових ускладнень;
• не впливає на агрегацію тромбоцитів;
• має більш безпечний профіль для пацієнтів із бронхіальною астмою;
• зумовлює менший вплив на функцію нирок.

Показання до застосування ібупрофену та його особливості

Ібупрофен широко застосовується для зменшення вираженості болю легкого або помірного ступеня різного генезу: головний, зубний біль, біль у м’язах та суглобах. Дуже добре зарекомендував себе ібупрофен при менструації з больовим синдромом (дисменореї).

Також препарат ефективно зменшує вираженість запального процесу, наприклад, при артриті, ревматичних захворюваннях, має виражений жарознижувальний ефект.

У результатах досліджень встановлено, що ібупрофен також має й інші властивості:

• зменшує вираженість симптомів похмілля;
• показаний при вроджених вадах серця;
• може запобігати розвитку хвороби Альцгеймера;
• сприяє уповільненню прогресування кістозного фіброзу;
• у комбінації з парацетамолом може застосовуватися для зменшення вираженості післяопераційного болю в стоматологічній практиці як альтернатива опіоїдам.

Ібупрофен зазвичай приймають перорально у формі таблеток, капсул або суспензії. Стандартна доза ібупрофену для дорослих становить 200–400 мг кожні 4–6 год за потребою, максимальна добова доза — 1200 мг.

Однак слід звернути увагу, що ібупрофен має протипоказання. Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в активній стадії, шлунково-кишковими кровотечами або перфорацією в анамнезі, при тяжкій печінковій, нирковій та/або серцевій недостатності.

Як і для інших НПЗП, для ібупрофену характерні побічні ефекти, такі як порушення з боку шлунково-кишкового тракту, підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань та порушення з боку нирок при тривалому застосуванні препарату або високих дозах, тому перед його прийомом рекомендується проконсультуватися з лікарем для оцінки індивідуальних ризиків та користі.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Apteka.ua