Уреаплазмоз: класифікація, симптоми, діагностика та лікування

Що таке уреаплазмоз?

Уреаплазмоз — це інфекційне захворювання, яке викликають уреаплазми (мікоплазми), які належать до класу Mollicutes. Оскільки бактерії не мають клітинної стінки, вони не чутливі до бета-лактамних антибіотиків. Існує 2 окремих види, або біоваріанти уреаплазми: U. urealyticum та U. parvum (Stol K. et al., 2021).

Цей тип бактерій зазвичай є частиною мікрофлори статевих органів та сечовивідних шляхів і в більшості випадків не викликає симптомів. Однак у деяких людей уреаплазмоз може зумовлювати такі ознаки, як біль у животі, в ділянці таза. Викликає підвищений ризик передчасних пологів у вагітних.

Уреаплазмоз призводить до безпліддя, мертвонародження, гістологічного хоріоамніоніту та неонатальних захворювань, включаючи вроджену пневмонію, бронхолегеневу дисплазію, менінгіт та перинатальну смерть.

Перебіг захворювання

За перебігом захворювання уреаплазмоз поділяють на:

• гострий (до 2 міс);
• хронічний (більше 2 міс): рецидивний і персистувальний.

Як передається уреаплазмоз?

Зараження уреаплазмою відбувається лише статевим шляхом, плід може заражатися під час проходження родовими шляхами, а також трансплацентарно (інфекція передається до плода через плаценту від інфікованої матері).

Стадії розвитку хвороби

Інкубаційний період уреаплазмозу — 3–5 тиж. Клінічні симптоми можуть з’являтися через 3 тиж після інфікування.

Симптоми

У період загострення хвороби можливі такі симптоми уреаплазмозу: слизові виділення, дискомфорт та печіння під час сечовипускання.

Уреаплазмоз у чоловіків

Уреаплазмоз у чоловіків характеризується слизовими виділеннями із сечівника. Хворий може скаржитися на свербіж, печіння в уретрі, прискорене сечовипускання, больові відчуття у яєчках та промежині. Також характерним є зниження лібідо та біль під час статевого акту.

Уреаплазмоз у чоловіків викликає уретрит, простатит, епідидиміт, орхіт.

Уреаплазмоз у жінок

Уреаплазмоз у жінок проявляється болем, печінням, свербінням у ділянці сечівника. Жінка може скаржитися на слизові виділення з піхви, біль під час статевого акту, почервоніння та набряк слизової оболонки зовнішнього отвору сечівника.

Уреаплазмоз у жінок викликає гострий сальпінгіт, цервіцит, хоріоамніоніт, ендометрит, мимовільний аборт та передчасні пологи.

Новонароджені можуть мати нижчу масу тіла.

Уреаплазмоз може спричинити безпліддя як у чоловіків, так і у жінок.

Особливості уреаплазмозу під час вагітності

Передчасні пологи є провідною причиною неонатальної патології та смертності у всьому світі. Види Ureaplasma найчастіше виділяють з амніотичної рідини та плаценти (Sprong K.E. et al., 2020). Уреаплазмоз під час вагітності викликає спонтанний викидень, передчасні пологи та хоріоамніоніт. Перинатальна дія уреаплазми на плід після передчасних пологів може призводити до розвитку неонатального запалення, інфекції та пошкодження легень у дитини. Також можлива затримка психомоторного розвитку, високою є ймовірність діагностування церебрального паралічу у дітей віком до 2 років (Gallini F. et al., 2022).

Діагноз хоріоамніоніту (запалення плаценти) встановлюється на підставі клінічних ознак, гістопатологічного та мікробного аналізу після пологів. Часто хоріоамніоніт діагностують під час пологів у доношений термін. Гістопатологічний хоріоамніоніт при передчасних пологах діагностують у 70% вагітних.

Особливості хвороби у дітей

Згідно з результатами дослідження, уреаплазма є частою причиною неонатального сепсису та менінгіту (Stol K. et al., 2021).

У дітей, інфікованих уреаплазмозом під час народження, можливий розвиток уреаплазмо-опосередкованого ушкодження головного мозку. Причиною є цитокінова активація імунної відповіді центральної нервової системи з підвищенням ризику тяжкої внутрішньошлуночкової кровотечі.

Згідно з результатами дослідження, якщо дитина трансплацентарно заражена уреаплазмозом, існує висока ймовірність розвитку у неї бронхолегеневої дисплазії (Gallini F. et al., 2022).

Діагностика захворювання

Згідно з результатами дослідження, у більшості чоловіків та жінок виявлено безсимптомне носійство уреаплазми (Horner P. et al., 2018).

При симптомах уреаплазмозу жінкам рекомендовано обстежуватися у гінеколога, а чоловікам — у уролога. У разі виявлення уреаплазми слід також обстежити статевого партнера.

Методи діагностики:

• бактеріальний посів. Виявлення уреаплазми ґрунтується на експресії її уреази. Уреаплазма гідролізує сечовину у специфічному середовищі 10В з утворенням аденозинтрифосфату. Зміна кольору середовища свідчить про ріст уреаплазми. Оскільки уреаплазми не мають клітинної стінки та схильні до зневоднення та нагрівання, ендотрахеальні, назофарингеальні аспірати або мазки з носоглотки чи піхви мають бути поміщені безпосередньо в середовище. Правильний збір та зберігання зразків необхідні для запобігання хибнонегативним результатам;
• полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — визначається генетичний матеріал (ДНК) уреаплазм у зразку біоматеріалу. parvum виявляють частіше у разі хоріоамніоніту, передчасних пологів та неонатальної інфекції центральної нервової системи порівняно з U. urealyticum;
• спеціальні діагностичні набори для виявлення уреаплазми в клінічних зразках. На основі колориметричних аналізів у чоловіків та жінок можна виявити й кількісно визначити наявність уреаплазми та перевірити чутливість до протимікробних препаратів;
• тести методом реакції імунофлюоресценції та імуноферментного аналізу (ІФА) на уреаплазмоз — серологія — не є загальноприйнятою практикою для діагностування інфекцій, викликаних уреаплазмою, оскільки інтерпретація титрів імуноглобулінів (Ig) є ускладненою через високу поширеність уреаплазми у здорових людей (Stol K. et al., 2021);
• ультразвукове дослідження органів малого таза.

Діагностичні тести для визначення наявності Ureaplasma spp. у немовлят не проводяться.

Лікування при уреаплазмозі

Як лікувати пацієнта з уреаплазмозом? Необхідно одночасно лікувати обох статевих партнерів. При уреаплазмозі призначають антибіотики.

Для системної антибактеріальної терапії показані:

• доксициклін — перорально по 0,1 г 2 рази на добу протягом 7–10 днів;
• кларитроміцин — перорально по 0,5 г 2 рази на добу протягом 10–14 днів.

З метою профілактики кандидозу при лікуванні уреаплазмозу лікар призначає антимікотичні препарати: флуконазол — перорально по 50 мг через день до 10 днів.

Для відновлення нормального біоценозу піхви можна місцево застосовувати препарати, що містять L. acidophilus, L. bifidus, L. bulgaricus, S. thermophilus.

Під час вагітності (II та III триместр) та в період годування грудьми за наявності клінічних проявів уреаплазмозу призначають: еритроміцин — перорально по 500 мг 2 рази на добу протягом 7 днів, або спіраміцин — перорально по 3 млн МО 2 рази на добу протягом 7–10 днів.

Через 2–3 тиж після лікування рекомендовано повторно провести ІФА, а через 3–4 тиж — ПЛР-тест.

Уреаплазма має природну стійкість до бета-лактамних та глікопептидних антибіотиків у зв’язку з відсутністю клітинної стінки, а також резистентна до сульфаніламідів (Ourlad Alzeus G Tantengco et al., 2019).

Профілактика уреаплазмозу

Для профілактики уреаплазмозу рекомендовані профілактичні огляди у гінеколога чи уролога, проведення лікування у разі виникнення хронічних захворювань, здоровий спосіб життя. Також слід планувати вагітність та користуватися бар’єрною контрацепцією під час статевого акту з новим партнером.