Такий різний лишай!

Що таке лишай?

Цей термін об’єднує безліч шкірних захворювань з різними проявами та етіологією.

Виділяють такі види лишаю:

• лишай азбестоподібний;
• лишай блискучий;
• лишай волосяний;
• рожевий лишай (у тому числі атипова форма — лишай кільцеподібний облямівний Відаля);
• лишай червоний висівковий волосяний Девержі;
• лишай червоний плаский;
• лишай простий обличчя (абортивна форма поверхневої стрептодермії);
• лишай різнокольоровий;
• лишай рожевий Жибера;
• стригучий лишай (мікроспорія);
• лишай чорний тропічний (кладоспороз епідермальний);
• шиповидний лишай (ліхен шиповидний Кроккер — Адамсона).

Зупинимося на деяких особливостях видів лишаю, що виявляють найчастіше.

Стригучий лишай

Стригучий лишай — це грибкове ураження (мікоз) шкіри. Він характеризується найвищою контагіозністю (заразністю) з усіх грибкових захворювань шкіри. Найчастіше мікроспорію викликають гриби Microsporun сanis та M. ferrugineum. Стригучий лишай найбільш часто виявляють у дітей віком 4–11 років. Його можуть діагностувати і у дорослих, частіше — у молодих жінок з ніжною шкірою. Цікаво, що у собак та котів частота зараження Microsporum canis залежить від породи. Наприклад, йоркширські тер’єри, Джек-Рассел-тер’єри та пекінеси заражаються збудником мікроспорії частіше, ніж собаки інших порід. Вважається, що тварини — безсимптомні носії є причиною зараження людини стригучим лишаєм у 50% випадків (Aneke C.I. et al., 2018).

Шляхи зараження стригучим лишаєм

Мікроспорією можна заразитися від хворої людини чи тварини. При цьому М. сanis передається від хворої тварини, а M. ferrugineum — від людини.

Прояви та симптоми стригучого лишаю

Знаючи, як виглядає лишай у людини, запідозрити це захворювання не складно. Водночас остаточний діагноз встановлює лікар-дерматолог.

Для мікроспорії волосистої шкіри голови характерним є:

• формування круглих, з чіткими межами вогнищ;
• виникнення множинних дрібних вогнищ неправильної форми з нечіткими контурами при мікроспорії волосистої шкіри голови, спричиненій M. ferrugineum;
• розташування вогнищ стригучого лишаю переважно біля крайової зони росту волосся;
• суцільне обламування волосся в осередку ураження на одному рівні (до 3–5 мм);
• наявність сірувато-білого нальоту навколо пеньків волосся;
• набряклість та гіперемія шкіри в межах вогнищ;
• поширення мікроспорії на гладку шкіру голови.

Симптоми мікроспорії гладкої шкіри:

• осередки ураження зазвичай мають округлу або овальну форму;
• межі вогнищ є чіткими;
• висівкове лущення поверхні ураженої шкіри;
• осередки різного ступеня еволюції;
• швидка дисемінація (найбільше поширення уражень зумовлює миття, особливо тертя вогнищ мочалкою).

Як швидко вилікувати стригучий лишай?

Лікування при стригучому лишаї призначає лікар-дерматолог. Дитячий дерматолог дасть рекомендації, чим лікувати дитину з лишаєм у домашніх умовах або направить її на стаціонарну терапію. Важливо, що лікування при лишаї залежно від локалізації (наприклад на нозі, обличчі чи голові) відрізняється. У разі ураження волосистої частини голови показане застосування гризеофульвіну внутрішньо у дозі 20–22 мг/кг/добу. Курс лікування зазвичай становить кілька тижнів. Відмінити препарат можна після третього негативного результату мікроскопічного дослідження. Окрім гризеофульвіну, застосовуються такі пероральні протигрибкові засоби, як тербінафін, ітраконазол та флуконазол (Aneke C.I. et al., 2018). Водночас, за оцінками деяких експертів, нові пероральні протигрибкові препарати, такі як тербінафін, ітраконазол і флуконазол, є більш ефективними, безпечними, а також при їх призначенні необхідні більш короткі курси лікування (Andrews M.D., Burns M., 2008). У разі мікроспорії гладкої шкіри застосовують місцеві протигрибкові препарати, наприклад тербінафін, обробляють осередки ураження сірчано-саліциловою, сірчано-дігтярною мазями. За оцінками експертів, вориконазол, тербінафін та позаконазол є найбільш ефективними препаратами при мікроспорії, дещо менш ефективні в порядку зменшення кетоконазол, гризеофульвін, ітраконазол та флуконазол (Aneke С.I. et al., 2021).

Профілактика лишаю у людей

При антропонозній мікроспорії обов’язковим є проведення дезінфекції у вогнищі зараження та огляд усіх контактних осіб. Важливо не контактувати з тваринами з ознаками шкірних захворювань, у разі необхідності контакту з ними можна використовувати гумові рукавички та обов’язково обробляти руки після контакту.

Рожевий лишай

На сьогодні точна етіологія цього дерматозу невідома. Вважається, що він має інфекційно-алергічне чи вірусне походження. Так, рожевий лишай найчастіше розвивається після перенесених інфекційних захворювань чи вакцинації. Цікаво, що, за оцінками експертів, розвиток рожевого лишаю є рідкісним ускладненням вакцинації від COVID-19 (Khattab E. et al., 2022).

Рожевий лишай проявляється утворенням первинної материнської бляшки: овального або округлого еритематозного вогнища з чітко окресленими злегка набряклими краями і дещо запалою основою. Материнська бляшка вкрита ніжними лусочками.

Найчастіше первинне вогнище розташовується в ділянці грудей, спини, живота або стегон.

При детальному опитуванні пацієнта можна виявити такі продромальні симптоми: головний біль, артралгії, грипоподібний синдром, озноб, загальне нездужання, нудоту, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів. Ці симптоми можуть зберігатися у пацієнтів і після появи висипу. Через кілька днів після появи материнської бляшки виникає плямисто-папульозний висип. Висипання представляють собою набряклі рожево-червоні плями і подібні до кропив’янки папули. Вогнища ураження лущаться. Пацієнти відзначають свербіж та печіння в ділянці вогнищ ураження. Після розрішення висипу характерний розвиток пігментації.

Можливе виникнення ускладнень рожевого лишаю: інфікування вогнищ з розвитком піодермії, екзематизації вогнищ.

Під час диференціальної діагностики слід виключити вторинний сифіліс, себорейний дерматит, нумулярну екзему, хронічний лихеноїдний лишай, дерматомікоз, вірусні екзантеми, червоний плоский лишай і висипи, пов’язані з прийомом деяких лікарських засобів (Villalon-Gomez J.M., 2018). У разі розвитку рожевого лишаю у період вагітності спостерігається підвищений ризик спонтанного переривання вагітності (Villalon-Gomez J.M., 2018). Рожевий лишай є захворюванням, що самообмежується, і при неускладненому перебігу зазвичай не потрібне ніяке лікування (Khattab E. et al., 2022). У більшості випадків через 4–8 тиж висипання минають самостійно. Водночас у разі розвитку ускладнень, виражених симптомів проводиться комплексне лікування. Застосовують антибактеріальні препарати, десенсибілізувальні та антигістамінні лікарські засоби. Зовнішньо призначають топічні глюкокортикостероїди, мазі, що містять у якості діючої речовини антибактеріальні, нестероїдні протизапальні речовини.

При неускладненому рожевому лишаї лікування не потрібне і пацієнтам рекомендується обмежити застосування агресивних мийних засобів, під час миття не терти осередки ураження мочалкою, надавати перевагу носінню одягу з бавовни, також обмежити вживання потенційних алергенів (наприклад харчових барвників). У деяких випадках застосовують ацикловір, ультрафіолетову фототерапію (Villalon-Gomez J.M., 2018).

Лишай різнокольоровий (синоніми — лишай висівковий, лишай сонячний)

Лишай різнобарвний — кератомікоз. Висівкоподібний лишай викликають диморфні ліпофільні та ліпідозалежні дріжджі роду Malassezia (раніше відомого як Pityrosporum), найбільш частими збудниками є Malassezia globosa (M. globose), M. furfur і M. sympodialis (Leung A.K.C. et al.). Заразність захворювання є дуже низькою, для зараження від хворої людини необхідний тривалий тісний контакт. Висівкоподібний лишай є однією з найпоширеніших поверхневих грибкових інфекцій у всьому світі, особливо в тропічному кліматі (Gupta А.К., Foley К.А., 2015). Так, у деяких тропічних країнах це захворювання виявляють у 50% населення, тоді як у Швеції лише у 0,5%. Висівкоподібний лишай найчастіше відзначають у підлітків і молодих людей, імовірно, через підвищене утворення у них шкірного сала. Цю патологію дещо частіше виявляють у чоловіків, ніж у жінок. Висівкоподібний лишай у дітей розвивається рідко. Ризик виникнення захворювання не залежить від раси, хоча зміна пігментації шкіри більш помітна візуально у осіб з темним відтінком шкіри (Leung A.K.C. et al., 2022).

Серед факторів, що зумовлюють розвиток висівкового лишаю:

• порушення правил особистої гігієни (несвоєчасні миття та зміна нижньої білизни);
• підвищене потовиділення (наприклад при роботі в гарячих цехах, вегето-судинних порушеннях);
• тяжкі супутні захворювання (туберкульоз, лімфогранулематоз);
• зниження імунітету.

Первинно грибок вражає гирла волосяних фолікулів, формуються осередки ураження у вигляді округлих різко окреслених плям до 1 см у діаметрі. У міру прогресування захворювання ці ділянки ураження можуть зливатися, утворюючи більші осередки — розміром з долоню та більше. Такі зливні ділянки мають фестончасті обриси, на їх периферії розташовуються поодинокі ізольовані дрібні вогнища. При тривалому перебігу захворювання осередки ураження можуть поширюватися на всю спину, груди, бічні поверхні тулуба. Рідше уражається шкіра шиї, обличчя, волосистої частини голови, ніг та рук. Стопи та долоні не залучаються до процесу. Забарвлення вогнищ зазвичай жовтувате, але може варіювати від блідо-кремового до темно-бурого. Поверхня уражених ділянок покрита висівковими лусочками. Під впливом інсоляції лущення вогнищ посилюється. Для діагностування різнокольорового лишаю можливе проведення проби Бальцера: при змащуванні 5% спиртовою настойкою йоду висипання за рахунок розпушеного верхнього шару епідермісу зафарбовується інтенсивніше. Під лампою Вуда видно жовте свічення вогнищ ураження.

Лікування при різнобарвному лишаї

Застосовують різні кератолітичні та фунгіцидні засоби. Місцеві протигрибкові лікарські засоби є препаратами першої лінії при висівковому лишаї. Пероральні протигрибкові препарати (ітраконазол, флуконазол) застосовують при тяжкому резистентному до місцевої терапії перебігу захворювання (Gupta А.К., Foley К.А., 2015). Вогнища ураження обробляють 2–5% розчином саліцилового спирту, застосовують сірчано-саліцилову мазь, розчин бензил-бензоату, тербінафін у формі спрею, мазі, креми та інші топічні протигрибкові засоби (цинку піритіон, кетоконазол).