Розсіяний склероз — це хронічне неврологічне захворювання, що викликає ураження центральної нервової системи і веде до стійкої втрати працездатності.

Розсіяний склероз: причини

Причину розвитку цього захворювання до кінця не досліджено. При розсіяному склерозі розвиваються запалення, демієлінізація, гліоз та загибель нейронів. Основний механізм розвитку уражень — аутоімунний. Патологічні периваскулярні лімфоцитарні інфільтрати та макрофаги викликають деградацію мієлінових оболонок, захисних оболонок навколишніх нейронів. Тобто при цьому захворюванні імунна система атакує мієлін, що викликає порушення провідності нервових імпульсів між головним мозком та рештою тіла. Зрештою захворювання може призвести до незворотного пошкодження нервових волокон — аксональної дегенерації та атрофії головного та спинного мозку.

Розсіяний склероз передається спадково?

Ймовірно, у розвитку розсіяного склерозу відіграють роль як генетичні чинники, так і довкілля. Ризик розвитку захворювання підвищений в осіб, у яких один із батьків або братів і сестер хворів на розсіяний склероз.

Чому може виникати розсіяний склероз? Ці фактори можуть підвищити ризик розвитку розсіяного склерозу:

  • вік. Розсіяний склероз може виникнути в будь-якому віці, але дебют захворювання зазвичай відбувається у віці 20–40 років;
  • жіноча стать. У жінок більш ніж у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків, відзначається рецидивуючий ремітуючий розсіяний склероз;
  • певні інфекції. З розсіяним склерозом пов’язані різні віруси, зокрема вірус Епштейна — Барр, що викликає інфекційний мононуклеоз;
  • європеоїдна раса;
  • місце проживання та клімат — країни з помірним кліматом, включаючи країни Північної Європи, Канаду, північ США, Нову Зеландію, південний схід Австралії;
  • вітамін D. Низький рівень вітаміну D та недостатній вплив сонячного світла пов’язані з більш високим ризиком розвитку розсіяного склерозу;
  • генетика. Встановлено, що ген на хромосомі 6p21 пов’язаний із розсіяним склерозом;
  • ожиріння. У жінок виявлено зв’язок з ожирінням та розсіяним склерозом;
  • деякі аутоімунні захворювання. У людини трохи вищий ризик розвитку розсіяного склерозу, якщо діагностовано інші аутоімунні захворювання, такі як захворювання щитоподібної залози, перніціозна анемія, псоріаз, цукровий діабет І типу або запальні захворювання кишечнику;
  • куріння.

Неврологічні ознаки розсіяного склерозу можуть включати погіршення зору, оніміння та поколювання, вогнищеву слабкість, нетримання сечі та випорожнень, а також когнітивну дисфункцію. Симптоми індивідуально варіюють залежно від локалізації ураження центральної нервової системи. Клінічні симптоми, що характеризуються періодичними рецидивами, зазвичай вперше розвиваються в молодому віці. Найчастіше з часом розвивається поступово прогресуючий перебіг із формуванням стійкої непрацездатності через 10–15 років.

Ознаки та симптоми розсіяного склерозу широко варіюють у різних пацієнтів та залежать від локалізації та тяжкості пошкодження нервових волокон центральної нервової системи. При тяжкій формі розсіяного склерозу хворі можуть втратити здатність ходити самостійно або взагалі пересуватися. У той же час можуть відзначатися тривалі періоди ремісії без прояву будь-яких нових симптомів.

Розсіяний склероз: симптоми

  • Оніміння або слабкість в одній або кількох кінцівках, часто однобічні.
  • Відчуття поколювання.
  • Відчуття удару електричним струмом, що виникає за певних рухів шиї, особливо при нахилі шиї вперед (симптом Лермітта).
  • Порушення координації.
  • Нестійка хода.
  • Запаморочення.
  • Порушення сексуальної функції.
  • Порушення функції тазових органів (нетримання сечі та випорожнень).
  • Відчуття невмотивованої втоми.
  • Порушення артикуляції (невиразна мова).
  • Порушення когнітивної функції.
  • Емоційна лабільність.
  • Депресивні розлади.

Як розсіяний склероз впливає на зір?

Можливі такі прояви з боку зору:

  • часткова чи повна втрата зору, зазвичай одне око, часто з болем під час руху очей;
  • тривале двоїння в очах;
  • нечіткий зір.

Екзацербація — це поява нового, раніше відсутнього симптому або групи симптомів.

Симптоми рецидивів часто минають, проте згодом збільшується вираженість залишкових симптомів. Таке накопичення симптомів, як правило, через 10–15 років, з часом призводить до формування стійкої непрацездатності та вторинно-прогресуючого перебігу, що характеризується поступовим збільшенням вираженості симптомів з прогресуванням з накладенням рецидивів або без них.

У більшості пацієнтів з розсіяним склерозом перебіг захворювання ремітуючий.

Підвищення температури тіла може призводити до погіршення стану хворого та інтенсифікації симптомів, тобто розвитку псевдорецидивів захворювання.

У деяких осіб з розсіяним склерозом відзначається поступовий початок і стійке прогресування ознак і симптомів без будь-яких рецидивів, що відомо як первинно-прогресуючий розсіяний склероз.

Проявами цього клінічного перебігу найчастіше є мієлопатія, когнітивні та зорові порушення.

Розсіяний склероз: симптоми у жінок

Особливості симптоматики у жінок полягають у тому, що у них більш ніж у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків, відзначається рецидивуючий розсіяний склероз.

Як зрозуміти, чи маєш розсіяний склероз?

Якщо у людини виникають будь-які з перерахованих вище симптомів, слід звернутися до лікаря. Ймовірно, знадобляться консультація невролога та візуалізаційні обстеження.

Діагностика розсіяного склерозу

Діагностика захворювання починається з неврологічного огляду та оцінки рефлекторної сфери, у тому числі перевірки колінних рефлексів.

Чи існує аналіз на розсіяний склероз?

Ні. Спеціальних тестів на розсіяний склероз немає.

Діагноз розсіяного склерозу часто ґрунтується на виключенні інших станів, які можуть викликати аналогічні ознаки та симптоми. Важливу роль у встановленні діагнозу має результат магнітно-резонансної томографії (МРТ).

Розсіяний склероз: МРТ дозволяє виявити осередки ураження в головному та спинному мозку. МРТ у поступовій динаміці проводиться з метою оцінки прогресування захворювання. Зазвичай рекомендується МРТ із внутрішньовенним контрастуванням, щоб виділити осередки ураження, які вказують на те, що захворювання знаходиться в активній фазі.

Також можуть бути рекомендовані:

  • люмбальна пункція (спинномозкова пункція);
  • аналізи крові — залежно від клінічної ситуації;
  • тести спричинених потенціалів.

Лікування розсіяного склерозу

Розсіяний склероз вилікуємо?

Лікарського засобу від розсіяного склерозу немає. Однак розроблено методи лікування, які допоможуть прискорити одужання після нападів, змінити перебіг захворювання та зменшити вираженість симптомів.

Терапія, що модифікує захворювання, є основою лікування ремітуючого розсіяного склерозу. Застосовують глатирамеру ацетат, диметилфумарат, фінголімод, препарати бета-інтерферону, наталізумаб та мітоксантрон. Короткострокова мета включає зниження активності осередків МРТ. Довгострокові цілі включають профілактику вторинно-прогресуючого розсіяного склерозу.

Як лікувати розсіяний склероз, у кожному випадку визначається індивідуально з урахуванням тяжкості перебігу захворювання, супутніх захворювань та проявів токсичності лікарських препаратів.

Принципи лікування рецидивів

  • Лікування можливого основного процесу, який міг спровокувати рецидив (наприклад інфекції або метаболічного порушення).
  • Симптоматичне лікування специфічних неврологічних симптомів.
  • Короткий курс кортикостероїдів (преднізолон, метилпреднізолон).
  • Реабілітація із застосуванням фізіотерапії, лікувальної фізкультури та працетерапії.

Найкращі результати лікування досягаються при проведенні комплексного лікування, включаючи медикаментозну терапію, ерготерапію, роботу з психологом/психіатром, логопедом та соціальним працівником. Лікар фізичної та реабілітаційної медицини дасть рекомендації, які вправи треба робити при розсіяному склерозі.

Прогноз при цьому захворюванні тим кращий, чим раніше розпочато лікування та медико-соціальну реабілітацію.