Що потрібно знати про епілепсію у дітей?

Епілепсія також відома як «судомний розлад». Це поширене захворювання, виділяють безліч його типів.

За оцінками експертів, близько у 1 з 26 осіб у США протягом життя розвивається епілепсія. Епілепсію виявляють у представників усіх рас, етнічних та вікових груп. Епілепсія може розвинутися у будь-якої людини.

Епілепсія — захворювання головного мозку, що викликає напади, що повторюються. Наявність єдиного нападу не означає, що у вас є епілепсія. Епілепсію діагностують, якщо у вас відмічено як мінімум 2 неспровоковані напади з інтервалом не менше 24 год. Неспровоковані напади не мають чіткої причини.

Симптоми

Симптоми варіюють залежно від типу епілепсії. Оскільки епілепсія спричинена патологічною активністю головного мозку, напади можуть вплинути на будь-який мозковий процес.

Симптоми епілепсії можуть включати:

• тимчасове збентеження;
• завмирання, пильне вглядання у простір;
• ригідність м’язів;
• неконтрольовані посмикування рук та ніг;
• втрату орієнтації чи усвідомлення;
• психологічні симптоми, такі як страх, тривога чи відчуття дежавю.

Іноді люди з епілепсією можуть фіксувати зміни в поведінці. У них можуть розвиватися симптоми психозу. У більшості пацієнтів з епілепсією щоразу відзначають напади одного й того самого типу. Симптоми зазвичай схожі від епізоду до епізоду.

У близько 50% пацієнтів не вдається виявити причину розвитку епілепсії. У той самий час чинниками ризику розвитку епілепсії є:

• генетичні причини;
• травма голови;
• аномалії головного мозку, зокрема пухлини головного мозку та судинні аномалії;
• перенесений інсульт;
• інфекції, зокрема менінгіт, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірусний енцефаліт та деякі паразитарні інфекції;
• пренатальна травма;
• порушення розвитку, зокрема аутизм та синдром дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ);
• підвищена температура тіла (лихоманка) у дитинстві іноді може бути пов’язана із судомами. Однак у дітей, у яких виявляють фебрильні судоми, епілепсія зазвичай не розвивається. Ризик розвитку епілепсії підвищується, якщо у дитини виявляють тривалі напади, пов’язані з лихоманкою, інше захворювання нервової системи чи наявність епілепсії в сімейному анамнезі.

При доборі медикаментозної терапії враховуються вік дитини та загальний стан здоров’я, а також частота судом. У багатьох випадках, коли у дитини тривалий час не фіксують епілептичні напади, можна відмінити медикаментозну терапію.

У низці випадків при лікарсько-стійкій епілепсії у дітей можливе хірургічне втручання. Оперативне лікування епілепсії розглядається в тому разі, якщо комбінація як мінімум 2 протисудомних препаратів є неефективною. У ході операції видаляється або змінюється ділянка головного мозку, в якій виникає пароксизмальна активність, що викликає судоми.

Експерти дитячого центру клініки Мейо (Mayo Clinic Children’s Center), США, також вивчають нейростимуляційні методи лікування епілепсії, альтернативне лікування для дітей з тяжкою формою епілепсії або для тих, кому не може бути проведено хірургічне втручання.

За матеріалами www.newsnetwork.mayoclinic.org