Що ми знаємо про ризик розвитку нової локалізації раку після протиракової терапії?

Підвищення ефективності протиракової терапії зумовлює збільшення кількості пацієнтів, які перенесли в анамнезі онкологічні захворювання. У той же час у подальшому у багатьох з них розвиваються патологічні стани і захворювання, у тому числі інші види раку, внаслідок протиракової терапії, що проводиться. У деяких випадках протиракова терапія має токсичний та проонкогенний ефект. Так, найчастішою причиною летальних випадків у пацієнтів, які перенесли рак у дитячому віці, є онкопатологія нової локалізації, що розвинулася внаслідок проонкогенної дії проведеного раніше протиракового лікування. Одним з видів онкопатології, який найчастіше діагностують у таких хворих, є інвазивний рак молочної залози.

У нещодавньому лонгітюдному когортному дослідженні було проаналізовано частоту розвитку інвазивного раку молочної залози у пацієнтів, які перенесли онкопатологію в дитячому віці.

Результати дослідження опубліковані в журналі «Jama Oncology».

Тара О. Хендерсон (Tara O. Henderson), доктор медицини, магістр охорони здоров’я з Дитячої лікарні Комер університету Чикаго (University of Chicago Comer Children’s Hospital), з колегами кількісно оцінили зв’язок між змінами в лікуванні пацієнтів з онкопатологією за останні 30 років і подальшим ризиком розвитку раку молочної залози у ретроспективному когортному дослідженні, включивши до нього осіб, в анамнезі у яких відзначали рак, діагностований у віці до 21 року.

У дослідженні було проаналізовано дані 11 550 жінок, які перенесли рак у дитячому чи юнацькому віці. У учасниць у період спостереження було діагностовано 583 випадки раку молочної залози: 427 інвазивних та 156 карцином протоків молочної залози in situ. Дослідники встановили, що до 45 років рак молочної залози діагностували у 8,1% учасниць.

Так, у жінок з онкопатологією в анамнезі відзначали підвищений ризик розвитку раку молочної залози порівняно з популяцією загалом (порівнянною за віком та статтю).

Які зміни в терапевтичних стратегіях протиракової терапії спостерігалися за досліджуваний період?

Зміни в терапії включали зниження частоти променевої терапії грудної клітки (проводилася у 34; 22 та 17% хворих на рак у 1970-х, 1980-х та 1990-х роках відповідно) та променевої терапії тазу (26; 17 та 13% відповідно), а також підвищення показника застосування хіміопрепарату антрацикліну (застосовувався у 30; 51 та 64% хворих на рак відповідно). Частота інвазивного раку молочної залози знижувалася на 18% кожні 5 років з моменту встановлення діагнозу первинного раку з поправкою на вік на момент включення в дослідження та вік під час виявлення захворювання.

Як пояснили вчені, результати цього когортного дослідження показують, що ризик розвитку інвазивного раку молочної залози в осіб, які перенесли рак у дитинстві, знижувався зі зниженням частоти застосування променевої терапії, насамперед променевої терапії органів грудної клітки.

За матеріалами www.jamanetwork.com/journals/jamaoncology;

www.medicalxpress.com