Препарати, що зменшують дегенеративні зміни міжхребцевих дисків, пов'язані зі старінням

Хронічний біль у спині — симптом, який відзначається у понад 15 млн дорослих у США. Больовий синдром призводить до мільярдних витрат на охорону здоров’я і втрати працездатності. З віком відзначаються дегенеративні зміни міжхребцевих дисків. Порушення їх амортизувальних властивостей є однією з причин больового синдрому. Хоча це дуже поширене захворювання, є всього кілька методів лікування. Макаранд Рісбуд (Makarand Risbud) і Джеймс Дж. Магуайр-молодший (James J. Maguire Jr.), професор досліджень в ортопедичній хірургії, директор відділу ортопедичних досліджень і співдиректор програми клітинної біології та регенеративної медицини, провели дослідження на мишах. У ньому було встановлено, що сповільнення темпів дегенеративних змін у міжхребцевих дисках спостерігається при застосуванні препаратів, які модифікують процеси клітинного старіння. Результати, опубліковані в журналі «Nature Communications», показують, як новий підхід до профілактики вікової дегенерації диска може змінити тактику лікування при хронічному болю в спині.

З віком дегенеративні процеси в міжхребцевих дисках починають переважати над регенеративними. Однак їх розвиток можна уповільнити.

Сьогодні для лікування болю в спині через дегенерацію міжхребцевих дисків застосовуються ін’єкції глюкокортикоїдів або проводиться хірургічне втручання. Однак більшості пацієнтів оперативне лікування не рекомендовано або протипоказано через супутню патологію, а епідуральні ін’єкції глюкокортикоїдів у більшості випадків є неефективними. Тривале застосування сильнодіючих анальгетиків з групи опіоїдів (наркотичних знеболювальних лікарських засобів) може призводити до залежності.

Доктор М. Рісбуд і Брайан Дикман (Brian Diekman), доцент кафедри біомедичної інженерії Університету Північної Кароліни (University of North Carolina), шукали ефективний неінвазивний метод лікування хронічного больового синдрому, викликаного дегенеративними змінами в міжхребцевих дисках. Замість знеболювальних засобів групи опіоїдів дослідники звернулися до класу низькомолекулярних препаратів, так званих сенолітиків — лікарських засобів, здатних ініціювати загибель сенесцентних (старіючих) клітин з подальшим заміщенням їх новими клітинами тієї ж тканини. Механізм дії цих препаратів полягає в модуляції процесів сенесценції на клітинному рівні.

Згодом в органах і тканинах людського тіла збільшується кількість сенесцентних клітин. Вони синтезують прозапальні білки та літичні ферменти, які впливають на життєдіяльність прилеглих здорових клітин. Сенолітичні препарати сприяють видаленню сенесцентних клітин, залишаючи місце для появи і зростання нових клітин і неклітинних компонентів тканини. Ідея полягає в тому, що елімінація сенесцентних клітин з тканини поліпшить її функцію.

Два сенолітічних препарати, дазатініб і кверцетин, виявилися досить ефективними для усунення рубців у легеневій тканині, і зараз вони проходять стадію клінічних досліджень.

Щоб з’ясувати, чи можуть сенолітики поліпшити стан міжхребцевого диска, пов’язаний зі старінням, Емануеле Новаіс (Emanuele Novais), дослідник лабораторії доктора М. Рісбуда і перший автор нової роботи, та його колеги щотижня вводили молодим, дорослим і старим мишам комбінацію сенолітичних препаратів, дазатінібу і кверцетину.

Щотижневі ін’єкції знизили швидкість дегенерації міжхребцевих дисків. Дослідники очікували, що найбільшого терапевтичного ефекту буде досягнуто у найстаріших тварин, тому що у них в організмі знаходиться більше сенесцентних клітин, ніж у більш молодих мишей. Замість цього встановлено, що при лікуванні більш молодих тварин відзначається більш виражений клінічний ефект і фактично препарати чинять профілактичну дію.

У мишей молодого і середнього віку, які отримували сенолітичні препарати, відзначався нижчий ступінь дегенеративних змін у міжхребцевих дисках і менша кількість сенесцентних клітин на той час, коли вони досягли старості, у порівнянні з мишами, які отримували плацебо з раннього віку.

М. Рісбуд повідомив: «Ми очікували, що клінічний ефект буде найбільш виражений у тканинах з початково великою кількістю сенесцентних клітин. Однак терапія була найбільш ефективною, коли ми почали лікувати мишей, у яких сенесцентні клітини тільки починали з’являтися. Встановлено, що при ранньому введенні сенолітичні препарати можуть дійсно сповільнити дегенерацію диска. Це новий превентивний підхід».

Миші отримували щотижневі ін’єкції з відносно молодого віку до старості. Встановлений курс лікування набагато довший, аніж курси сенолітичних препаратів, які застосовувалися в інших випадках. Однак дослідники не виявили будь-яких побічних ефектів при тривалій терапії.

Автори дослідження припускають, що людям для досягнення максимального терапевтичного ефекту слід приймати сенолітичні препарати протягом тривалого періоду часу.

За матеріалами www.medicalxpress.com/news