Посттравматичний стресовий розлад: які методи лікування ефективні в молодих осіб?

Раніше у дослідженнях було показано, що лише у 31% випадків інтеграція методів лікування з доведеною ефективністю є успішною.

У недавньому дослідженні, проведеному в центрах поведінкового здоров’я Філадельфії (Philadelphia behavioral health centers), США, було успішно впроваджено науково обґрунтовану форму когнітивно-поведінкової терапії в осіб молодого віку з посттравматичним стресовим розладом.

Результати дослідження опубліковані в журналі «Implementation Research and Practice».

Багато осіб молодого віку у Філадельфії живуть за межею бідності та/або застраховані Medicaid. Вони часто зазнають значного міжособистісного насильства (сексуального, фізичного та емоційного) та насильства в суспільстві, що веде до підвищеного ризику розвитку посттравматичного стресового розладу.

У дослідженні взяли участь 23 401 особа молодого віку. Усі учасники дослідження проходили щорічне обстеження для виявлення впливу потенційно травмуючих подій та симптомів посттравматичного стресового розладу; 7550 із них пройшли когнітивно-поведінкову терапію з урахуванням травм. Учасники дослідження не лише пережили серйозні події, що травмують, а й стикаються з хронічними стресорами, пов’язаними з економічним неблагополуччям.

Крім того, в осіб з низьким рівнем доходів вищий ризик неефективності лікування порівняно з особами молодого віку із соціально-економічно благополучних сімей. Дослідники із Пенсільванського університету (University of Pennsylvania), Північно-Західного університету (Northwestern University) та Університету Стоуні-Брук (Stony Brook University) організували співробітництво з Департаментом поведінкового здоров’я та послуг з лікування розумових порушень Філадельфії (Philadelphia’s Department of Behavioral Health and Intellectual disаbility Services) для проведення когнітивно-поведінкової терапії особам молодого віку із посттравматичним стресовим розладом у міській системі поведінкового здоров’я.

У дослідженні у пацієнтів, які пройшли когнітивно-поведінкову терапію з урахуванням попередніх травм, відмічено зменшення вираженості симптомів посттравматичного стресового розладу в середньому на 30% від початкового рівня до завершення.

Рінад Бейдас (Rinad Beidas), який керував оцінкою дослідження в Пенсільванському університеті і в даний час є завідувачем кафедри медичних соціальних наук Медичної школи Файнберга Північно-Західного університету (Northwestern University Feinberg School of Medicine), зазначив, що в дослідженні була ефективно впроваджена когнітивно-поведінкова терапія у міській мережі охорони здоров’я.

Бріана Ласт (Briana Last), яка очолювала роботу в Пенсільванському університеті, нині є науковим співробітником з інклюзивності, різноманітності, рівності та доступу на факультеті психології Університету Стоуні-Брук, повідомила, що в дослідженні показано, що партнерські відносини між міською громадою, дослідниками, громадськими організаціями, лікарями, молодими людьми та їхніми сім’ями мають вирішальне значення для забезпечення широкого впровадження науково обґрунтованого лікування.

За словами авторів, розроблена у дослідженні модель може бути використана іншими містами для вдосконалення терапевтичної допомоги при посттравматичному стресовому розладі.

Важливо, що клініцисти з Філадельфії, які брали участь у дослідженні, пройшли ретельне навчання розумінню посттравматичного стресового розладу та тому, як застосовувати цю науково обґрунтовану практику.

З моменту старту у 2012 р. у рамках дослідження навчання когнітивно-поведінкової терапії з урахуванням травм пройшли 478 терапевтів із 20 державних агенцій з поведінкового здоров’я. Щорічно у ньому беруть участь 30–40 лікарів.

За матеріалами www.medicalxpress.com