Підвищення ефективності імунотерапії при раку: дані 2 нових досліджень

У журналі «Cell Reports Medicine» оприлюднено дані дослідження, проведеного командою фахівців із Центру раку MUSC Hollings (Medical University of South Carolina — MUSC Hollings Cancer Center), комплексного онкологічного центру Джонсона в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (University of California Los Angeles — UCLA Jonsson Comprehensive Cancer Center) та Інституту раку Winship при Університеті Еморі (Winship Cancer Institute of Emory University). У цьому дослідженні оцінювали ефективність та безпеку імунотерапії, спрямованої на пригнічення блокади PD-1, яка проводиться перед операцією у пацієнтів з плоскоклітинною карциномою порожнини рота (ПККПР). PD-1 – мембранний білок запрограмованої загибелі клітин (programmed death-1). PD-1 та його ліганд PD-L1 є частиною механізму імунологічної реакції, завдяки якій Т-лімфоцити розпізнають пухлинні клітини. У деяких пацієнтів онкологічного профілю з ПККПР пухлини експресують маркер PD-L1, який зв’язується з білком PD-1 та робить пухлинні клітини невидимими для імунної системи. Таким чином, після інгібування взаємодії між PD-1 та PD-L1 за допомогою імунотерапії імунна система зможе правильно розпізнавати пухлину як патологічне утворення.

За результатами дослідження встановлено потенційні біомаркери в крові пацієнта та пухлинної тканини, які дозволяють припустити ймовірність повноцінної клінічної відповіді на лікування.

ПККПР, різновид раку голови та шиї, широко розповсюджений у Південній Кароліні через популярність куріння тютюну в цьому регіоні (у тому числі в анамнезі). При цьому різновиді раку часто необхідним є проведення складних операцій, що спотворюють зовнішність, оскільки лікування може включати видалення всієї або частини щелепної кістки та язика. Девід Нескі (David Neskey), фахівець з раку голови та шиї в центрі раку MUSC Hollings та співавтор досліджень, повідомляє, що у 50% цих пацієнтів буде рецидив, і лише 60% хворих виживають через 5 років.

Роль імунної системи в лікуванні раку

Дані для аналізу було отримано в клінічному дослідженні ніволумабу, антитіла проти білка PD-1, II фази. Ніволумаб застосовували у 12 пацієнтів у Південній Кароліні з різними стадіями (II–IVA) ПККПР для операції. Якщо у пацієнта відзначали реакцію на імунотерапію — зменшення розмірів пухлинної маси — то їм вводили антитіла 4 рази кожні 2 тиж перед операцією. Якщо у хворих не було реакції на лікування, їх одразу направляли на операцію.

За словами Д. Нескі, з пацієнтів, які взяли участь у дослідженні, 4 продемонстрували позитивну відповідь на лікування, у 4 відзначалася стабілізація пухлинного процесу та у 4 захворювання прогресувало. Результати підтвердили, що включення ніволумабу в неоад’ювантну терапію для пацієнтів з ПККПР є безпечним та підвищує ефективність лікування. Неоад’ювантне лікування, таке як хіміотерапія, променева та гормональна терапія, часто призначається до хірургічного втручання з метою підвищення ефективності комплексного лікування.

Дослідники порівняли ефективність

Джон Качмар (John Kaczmar), медичний онколог із центру раку MUSC Hollings, зазначив, що імунотерапія є перспективним напрямом у лікуванні пацієнтів з раком голови та шиї, а також іншими видами онкопатології. На відміну від хіміотерапії, яка атакує клітини, що швидко діляться, незалежно від того, чи є вони злоякісними, імунотерапія може бути спрямована на елімінацію пухлинних клітин, не зачіпаючи при цьому здорові клітини.

Пошук біомаркерів

У квітні 2020 р. після завершення клінічного дослідження вчені провели мета-аналітичне дослідження для вивчення механізмів клінічної відповіді, виживання та післяопераційного рецидиву шляхом аналізу крові та пухлинної тканини, взятих у пацієнтів у ході клінічного дослідження, та під час наступного спостереження, якщо у хворих виникав рецидив (і в які терміни захворювання рецидивувало).

У пухлинних клітинах були ідентифіковані мутації у певних генах, таких як CDKN2A, FLT4 та YAP1, які можуть пояснити або початковий механізм відповіді пухлини на терапію, або післяопераційні рецидиви. У крові пацієнтів до лікування дослідники відзначили високе співвідношення двох різних типів Т-клітин — регуляторних Т-клітин та клітин Th17. Встановлено, що зменшення розмірів пухлини, спричинене неоад’ювантною терапією анти-PD-1, пов’язане не лише з клональною проліферацією Т-клітин після лікування, але й з проліферацією тих Т-клітин, які вже циркулювали в крові до початку терапії.

Роджер Ло (Roger Lo), дослідник Центру комплексного онкологічного дослідження UCLA Jonsson та старший співавтор корелятивного дослідження, зазначив, що результати випробування відкривають нові можливості для покращення лікувальної тактики для пацієнтів з резектабельною ПККПР.

За матеріалами www.news-medical.net