У здорової дорослої людини температура тіла в пахвовій западині становить 36,6 °C, але вона може незначно підвищуватися під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. До них належать:
- циркадні ритми — як правило, у вечірній час відзначаються вищі температурні показники;
- фізична активність — інтенсивна фізична активність провокує підвищення температури тіла (внаслідок посиленого обміну речовин та вироблення тепла м’язами);
- гормональні зміни — відзначено залежність від фази менструального циклу (після овуляції вона зазвичай підвищується на 0,3–0,6 °C);
- перетравлення їжі;
- стрес, збудження чи тривога;
- висока температура повітря або перебування у гарячому приміщенні;
- надто теплий одяг;
- деякі лікарські засоби;
- зневоднення.
Підвищена температура тіла — це захисна реакція організму, яка найчастіше виникає, коли імунна система стикається із загрозою (віруси, бактерії, інші патогени). При проникненні в організм запускається складний каскад реакцій, у якому лихоманка — один із ключових елементів захисту. Вона створює несприятливе середовище для розмноження багатьох хвороботворних мікроорганізмів.
Види лихоманки:
- субфебрильна — якщо температура тіла незначна (37,1–38 °C);
- фебрильна — при помірно підвищеній температурі тіла (38–39 °C);
- висока — 39–40°C — викликає значне погіршення стану;
- дуже висока — 40–41 °C — стан стає тяжким;
- гіперпіретична (понад 41 °C) — дуже небезпечний стан.
Причини лихоманки різноманітні. Найчастіше вона виникає на тлі інфекційного процесу при гострих респіраторно-вірусних інфекціях, грипі, запаленні легень тощо, проте може бути симптомом інших патологічних станів, включаючи аутоімунні захворювання, деякі види злоякісних новоутворень, сильний стрес. У таких випадках температура тіла у дорослого то підвищується, то знижується.
Якими симптомами супроводжується підвищена температура тіла?
Про підвищення температури тіла свідчить ціла низка характерних ознак та симптомів:
- відчуття слабкості, що раптово з’являється, ніби всі сили покинули тіло. Ця незрозуміла втома супроводжується загальним нездужанням, коли здається, що організм бореться з чимось невидимим. Людина почувається розбитою, немов після важкого трудового дня, навіть якщо не робила жодних фізичних зусиль;
- озноб — при незначному підвищенні температурних показників з’являються легке тремтіння, відчуття прохолоди. Якщо ж температура тіла підвищується значно, озноб посилюється, викликаючи сильне тремтіння у всьому тілі: краще не стає навіть під теплою ковдрою;
- шкіра та губи стають сухими — губи можуть потріскатися, а шкіра — втратити свою звичайну еластичність. На дотик вона здається гарячою та сухою;
- головний біль — варіює від тупого до гострого, пульсуючого;
- одночасно з больовим синдромом виникає відчуття ломоти у всьому тілі. Біль у суглобах і м’язах особливо помітний у спині, кінцівках;
- зниження або повна відсутність апетиту — їжа здається несмачною або навіть викликає нудоту;
- підвищене потовиділення — з розвитком лихоманки настає стан, коли людину «кидає в піт». Організм намагається знизити температуру тіла через посилення потовиділення. Напади пітливості можуть чергуватися з ознобом;
- порушення серцевого ритму — серцебиття прискорюється, стає неритмічним.
Безсимптомне підвищення температури тіла
Підвищення температури тіла (38–39 °C) без інших характерних для лихоманки симптомів часто спантеличує як пацієнтів, так і лікарів. Можливі причини такого стану такі:
- приховані інфекції — деякі інфекційні захворювання, особливо на ранніх стадіях, виявляються лише підвищенням температури тіла;
- аутоімунні захворювання — ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак;
- ендокринні порушення — наприклад, тиреотоксикоз;
- психогенні фактори — стрес, тривожність, інші психологічні стани;
- реакція на деякі лікарські засоби;
- хронічний запальний процес.
Діагностика різкого безсимптомного підвищення температури тіла — складне завдання. Як правило, у пацієнта нічого не болить, відсутні суб’єктивні прояви, при цьому температура тіла може досягати 38 °C і вище. Для виявлення причини лихоманки знадобиться комплексне обстеження з використанням лабораторних та інструментальних методів.
Чому «кидає в жар» за нормальної температури тіла: основні причини
Деякі пацієнти скаржаться, що їх різко «кидає» то у жар, то в холод без фактичного підвищення температури тіла. При цьому є додаткові скарги: нудота, підвищене потовиділення тощо. Це досить поширене явище, яке може бути спричинене:
- гормональними змінами — коливаннями гормонального фону протягом менструального циклу, періоду менопаузи, порушення роботи щитоподібної залози (особливо гіпертиреоз);
- емоційними факторами — стресом, тривожністю, сильними емоціями (збентеження, гнів тощо);
- вегетативними розладами — вегетосудинною дисфункцією та іншими порушеннями роботи вегетативної нервової системи;
- побічними ефектами деяких лікарських засобів (антидепресанти, препарати для лікування гіпертензії, анальгетики);
- різкими коливаннями рівня глюкози у крові;
- неврологічними причинами — наприклад мігрень;
- початком вірусної чи бактеріальної інфекції;
- алергічними реакціями — деякі алергени викликають відчуття внутрішньої спеки та слабкості на тлі нормальної температури тіла;
- умовами довкілля;
- вживанням певних продуктів — гострої їжі, алкоголю та ін.
Чому підвищується температура тіла?
Підвищення температури тіла — це складний процес, що запускається організмом у відповідь на різноманітні чинники. Схематично його можна описати так:
- імунна відповідь — найчастіше температура тіла підвищується як реакція на інфекцію. Коли імунна система виявляє патогени (віруси, бактерії, гриби), вона запускає каскад захисних реакцій. Лейкоцити та інші імунні клітини виділяють спеціальні речовини — пірогени, що впливають на центр терморегуляції в гіпоталамусі;
- робота гіпоталамуса — гіпоталамус, отримавши сигнал від пірогенів, підвищує «установчу точку» температури тіла. Це схоже на підвищення налаштувань термостату. Організм починає сприймати нормальну температуру тіла як надто низьку і прагне її підвищити;
- посилення метаболізму — організм прискорює обмін речовин, що супроводжується збільшенням вироблення тепла;
- звуження кровоносних судин — поверхневі судини звужуються, зменшуючи тепловіддачу через шкіру. Це пояснює, чому при підвищенні температури тіла часто відчувається озноб;
- м’язове тремтіння — мимовільне скорочення м’язів також сприяє виробленню тепла;
- гормональні та запальні зміни — виділяються гормони стресу (кортизол, адреналін тощо), медіатори запалення, які також впливають на температуру тіла як локально, так і системно.
Важливо розуміти, що помірна лихоманка — це не ворог, а союзник у боротьбі із хворобою. Вона створює несприятливі умови для розмноження багатьох патогенів та прискорює імунні реакції. Однак при надмірно високій температурі тіла або у випадках, коли вона довго не знижується, потрібна медична допомога.
Коли потрібно «збивати» температуру тіла?
За якої температури тіла слід звернутися по медичну допомогу:
- у дорослих — зазвичай рекомендується знижувати температуру тіла, якщо вона перевищує 38,5 °C, при хронічних захворюваннях серця, легень або нервової системи — вище 38 °C;
- у дітей віком до 3 міс при температурі >38 °C (навіть без додаткових симптомів у дитини), віком 3 міс–3 років — вище 39 °C, віком старше 3 років — при температурі тіла >39,5 °C або сильному дискомфорті.
В особливих випадках (при судомах в анамнезі, у період вагітності) рекомендується консультація з лікарем навіть при невеликому підвищенні температури тіла.
Як «збити» температуру тіла?
Методи зниження температури можна розділити на медикаментозні та немедикаментозні.
Медикаментозні методи:
- парацетамол — найчастіше рекомендований жарознижувальний засіб, який застосовується у дорослих та дітей. Препарат діє переважно на центр терморегуляції у головному мозку. Рекомендована доза для дорослих — 500–1000 мг кожні 6 год;
- ібупрофен — нестероїдний протизапальний препарат з жарознижувальним ефектом, який, крім зниження температури тіла, зменшує вираженість запалення та болю. Рекомендована доза для дорослих — 200–400 мг кожні 6 год.
Немедикаментозні методи:
- рясне пиття — для уникнення зневоднення, сприяє виведенню токсинів. Рекомендують воду, трав’яний чай, фруктовий морс, компот тощо. Не слід вживати напої з кофеїном та алкоголем: вони можуть посилити зневоднення;
- прохолодні компреси — прикладати вологий прохолодний рушник до чола, зап’ястків, пахв, пахвинної ділянки. Міняти компреси кожні 10–15 хв. Не використовувати занадто холодну воду, щоб уникнути спазму судин;
- обтирання — використовувати теплу воду (близько 30 °C). Обтирати тіло губкою або м’якою тканиною, приділяти особливу увагу місцям, де проходять великі судини;
- провітрювання приміщення — забезпечити постійний приплив свіжого повітря з оптимальною температурою в кімнаті 20–22 °C;
- легкий одяг — не кутатися, навіть якщо відчувається озноб;
- прохолодний душ або ванна — використовувати воду комфортної температури, не надто холодну;
- відпочинок — забезпечити організму достатній відпочинок, уникати фізичних навантажень;
- дієта — вживати легкозасвоювану їжу.
Що робити, якщо підвищена температура тіла не «збивається»?
Існує декілька причин, чому температура тіла не «збивається» навіть після прийому жарознижувальних препаратів:
- бактеріальні та вірусні інфекції, що супроводжуються стійкою лихоманкою (грип, менінгіт, пневмонія тощо);
- неправильно підібрана доза лікарських засобів;
- резистентність до антипіретиків;
- аутоімунні та онкологічні захворювання.
Що робити, якщо температура тіла не знижується:
- звернутися до лікаря — найважливіший крок;
- переглянути дозу препарату — можливо, потрібна корекція дози жарознижувального засобу (тільки за рекомендацією лікаря);
- змінити препарат — застосовувати альтернативний жарознижувальний засіб;
- частіше використовувати фізичні методи охолодження;
- госпіталізація — у разі дуже високої або тривалої лихоманки може знадобитися лікування в стаціонарі.
Що робити із високою температурою тіла у дитини?
Лихоманка у дітей може швидко прогресувати. Хоча існують домашні методи зниження температури тіла, головна порада — своєчасно звернутися до педіатра.
До візиту до лікаря батьки можуть вжити таких заходів:
- забезпечити дитині спокій та комфортне прохолодне середовище;
- пропонувати більше рідини для запобігання зневодненню;
- застосовувати жарознижувальні засоби, рекомендовані педіатром раніше;
- використовувати фізичні методи охолодження.