Новий підхід у терапії раку шлунка

У журналі «Nature» опубліковано результати рандомізованого клінічного дослідження KEYNOTE-811 ІІІ фази, в якому оцінювали ефективність включення пембролізумабу до вже наявної схеми лікування HER2-позитивного раку шлунка (трастузумаб + хіміотерапія на основі препаратів платини).

На підставі отриманих результатів пембролізумаб було схвалено Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA). Рекомендовано застосовувати його у складі схеми пембролізумаб + трастузумаб + платиновмісний препарат. Ця схема показана як терапія першої лінії місцевопоширеної неоперабельної або метастатичної HER2-позитивної аденокарциноми шлунка чи стравохідно-шлункового переходу.

Пембролізумаб — це антитіло проти ліганд-рецептора програмованої клітинної загибелі 1 (programmed death-ligand 1 — PD-L1), яке блокує ключовий механізм ухилення ракових клітин від імунної відповіді організму. Трастузумаб ініціює імунну реакцію, що призводить до інтерналізації HER2 та рециклінгу клітин, а також стимулює HER2-специфічні Т-клітини. Загибель ракових клітин внаслідок дії платиновмісних хіміотерапевтичних препаратів стимулює дендритні клітини, які, у свою чергу, зумовлюють розвиток пухлиноспецифічних Т-клітин.

Ведучий автор Єлена Джанджігіан (Yelena Janjigian), доктор медичних наук, керівник служби онкології шлунково-кишкового тракту в Меморіальному онкологічному центрі ім. Слоуна Кеттерінга (Memorial Sloan Kettering Cancer Center), Нью-Йорк, встановила, що надекспресія PD-L1 може наростати під час отримання терапії трастузумабом. Це спостереження наштовхнуло на думку включити в схему лікування інгібітор PD-L1. У результаті клінічний ефект від терапії спостерігали вже на 3-му тижні лікування.

У дослідженні було рандомізовано 264 пацієнти, які отримували пембролізумаб + трастузумаб + препарат платини або плацебо + трастузумаб + препарат платини. У групі хворих, яким було призначено лікування, 81,3% пацієнтів були чоловічої статі, а місцем первинної локалізації пухлини був шлунок у 68,4%. У групі пембролізумабу показник об’єктивної відповіді був значно вищим, ніж у групі плацебо (74,4% проти 51,9% відповідно).

Середнє зменшення розміру пухлини становило 65% у групі пембролізумабу та 49% — у групі плацебо. У 32,3% групи пембролізумабу розмір пухлини зменшився щонайменше на 80% порівняно з 14,8% у групі плацебо.

У коментарі, опублікованому до дослідження, Міріам Чалабі (Myriam Chalabi), лікар, що спеціалізується на онкопатології шлунково-кишкового тракту з Нідерландського інституту раку (Netherlands Cancer Institute) в Амстердамі, описала результати як такі, що «вражають з точки зору реакції пухлини». Застосування блокаторів PD-1 є ефективним доповненням до схеми трастузумаб + хіміотерапія при лікуванні пацієнтів із HER2-позитивним раком шлунка. Але також вона зазначила, що потрібні більш тривалі дослідження, які дозволять оцінити результат лікування у довгостроковій перспективі за такими показниками, як виживаність без прогресування та загальна виживаність.

За матеріалами www.medscape.com