Нейробластома високого ризику: новий підхід до лікування

У дитячій дослідницькій лікарні Сент-Джуда (St. Jude Children’s Research Hospital) проведено клінічне дослідження, у якому встановлено, що включення моноклональних антитіл у схему лікування дітей з нейробластомою високого ризику підвищує показник виживаності на 20%. Результати було опубліковано в «Журналі клінічної онкології» («Journal of Clinical Oncology»).

Нейробластома — це злоякісна пухлина, що розвивається з незрілих нервових клітин симпатичної нервової системи. Пухлину щорічно діагностують у близько 700 осіб у США, переважно у дітей віком до 5 років. Незважаючи на агресивну терапію, майже в половині випадків нейробластома високого ризику призводить до смерті.

Результати клінічного дослідження II фази показали значно вищі показники виживаності у пацієнтів, лікування яких включало гуманізоване моноклональне антитіло hu14.18K322A поряд зі стандартною терапією для лікування хворих з високим ступенем ризику. Трирічна виживаність без ознак рецидиву становила 73,7% для 64 дітей, включених у дослідження. Загальна виживаність — 86%.

Перший автор Вейн Фурман (Wayne Furman) зазначив, що це найкращий результат лікування пацієнтів з нейробластомою високого ризику, відомий на сьогодні.

За словами У. Фурмана, комбінація хіміотерапії з імунотерапією, докладно описана у цьому дослідженні, може розглядатися в майбутньому як стандартна схема лікування пацієнтів із нейробластомою високого ризику. Однак для підтвердження цієї гіпотези потрібне проведення багатоцентрового клінічного дослідження зі значно більшою вибіркою.

Нове анти-GD2 моноклональне антитіло

Hu14.18322A було розроблено в лабораторії для зв’язування антитіл GD2 на поверхні пухлинних клітин нейробластоми. Зв’язування сприяє розпізнаванню пухлинних клітин імунними. Моноклональні антитіла, використані в цьому дослідженні, були виготовлені в Children’s GMP, LLC у кампусі Сент-Джуд (St. Jude campus).

Hu14.18322A — не перше моноклональне антитіло, розроблене для лікування пацієнтів з нейробластомою. Антитіла GD2 виявляють у деяких нормальних тканинах, включаючи клітини периферичної нервової системи. На відміну від інших моноклональних анти-GD2-антитіл, під час розробки hu14.18322A акцентували увагу на зниженні дозолімітуючих побічних ефектів, зокрема болю.

Дослідження II фази передбачало введення hu14.18K322A пацієнтам протягом усього періоду лікування. Терапія включала високодозну хіміотерапію, імунотерапію гранулоцитарно-макрофагальним колонієстимулюючим фактором та інтерлейкіном-2, хірургічне втручання, аутологічну трансплантацію стовбурових клітин крові та опромінення. Пацієнти також отримували опіоїди для усунення больового синдрому. Результати цього та попередніх досліджень демонструють, що поєднання hu14.18K322A з іншими видами імунотерапії та хіміотерапією у високих дозах має синергічний ефект.

Чи визначає доза ефективність?

Динутуксимаб був першим моноклональним анти-GD2-антитілом, схваленим Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration – FDA) для лікування хворих на нейробластому.

У клінічному дослідженні пацієнти лікарні Сент-Джуд отримували дози hu14.18K322A, які значно (приблизно у 2,5 раза) перевищували максимальну затверджену дозу дінутуксимабу. У. Фурман зазначив, що зараз не можна однозначно зробити вибір між препаратами. Невідомо, чи перевершує за ефективністю нове моноклональне антитіло дінутуксимаб в еквівалентних дозах чи терапевтичний ефект пов’язаний з відсутністю дозолімітуючих побічних ефектів та можливістю застосування вищої дози досліджуваного препарату.

За матеріалами www.medicalxpress.com