Мігрень: чи ефективним є застосування лідокаїну?

У недавньому дослідженні оцінювали ефективність внутрішньовенного введення анестетика лідокаїну при рефрактерній до терапії хронічній мігрені.

Результати дослідження опубліковано в журналі «Regional Anesthesia & Pain Medicine».

Автор дослідження доктор Ерік Швенк (Eric Schwenk), анестезіолог з Університету Томаса Джефферсона в Вудбері (Thomas Jefferson University, Woodbury), штат Нью-Джерсі, пояснив, що лідокаїн потенційно може застосовуватися у пацієнтів з рефрактерною мігренню. Однак він підходить не всім хворим, оскільки може викликати такі побічні ефекти, як нудота/блювання, порушення серцевого ритму, галюцинації та порушення зору.

Мігрень — це неврологічний розлад, при якому виникає пульсуючий, виснажливий, переважно однобічний головний біль. При цьому у частини пацієнтів відзначається підвищена чутливість до звуку та/або світла, нудота та блювання. Напади мігрені можуть виникати періодично чи щодня. У осіб із хронічною мігренню спостерігається 15 і більше нападів на місяць. Хронічну мігрень діагностують у 1,4–2,2% населення світу. При цьому захворювання впливає на працездатність і значно знижує якість життя хворих.

У частини пацієнтів з хронічною мігренню больовий синдром є рефрактерним до стандартної амбулаторної терапії, що включає триптани та анальгетики. Таким хворим часто рекомендується проходити курси стаціонарного лікування, яке включає внутрішньовенне застосування нестероїдних протизапальних препаратів, кортикостероїдів та нейролептиків. У той же час у частини пацієнтів така терапія виявляється неефективною.

У цьому ретроспективному дослідженні автори проаналізували медичні записи 609 хворих на рефрактерну хронічну мігрень, госпіталізованих до Центру головного болю Джефферсона (Jefferson Headache Center).

Усі пацієнти отримували внутрішньовенні інфузії лідокаїну поряд з іншими лікарськими засобами, які застосовуються при мігрені, включаючи препарати магнію, метилпреднізолон, кеторолак та нейролептики, у період стаціонарного лікування.

Дослідники зафіксували інтенсивність болю кожного пацієнта, використовуючи 11-бальну шкалу самозвіту (self-report scale), де 10 балів — найвища інтенсивність, а 0 — відсутність болю. Лідокаїн вводили хворим протягом 5–7 днів. Після курсу лікування було зафіксовано зниження середньої оцінки болю з 7 балів на момент госпіталізації до 1 під час виписки. У близько 88% пацієнтів спостерігалося зниження інтенсивності болю щонайменше на 2 бали в період лікування. При цьому у 43% хворих відзначали стійке зменшення вираженості больового синдрому через 1 міс після виписки. Крім того, під час повторного візиту до лікаря пацієнти відзначали меншу частоту розвитку нападів.

Механізм антимігренозної дії лідокаїну на сьогодні незрозумілий.

Лікар Е. Швенк зазначив, що необхідно провести надалі плацебо-контрольовані дослідження ефективності лідокаїну при рефрактерній мігрені.

Доктор Річард Старк (Richard Stark), невролог з Університету Монаша в Мельбурні (Monash University, Melbourne) вважає, що слід розглянути можливість такого лікування при рефрактерній мігрені у всіх пацієнтів, у яких неефективною є стандартна терапія. Він наголосив, що результати застосування лідокаїну в цьому дослідженні узгоджуються з його клінічним досвідом застосування лідокаїну при рефрактерній мігрені.

Доктор Вернер Бекер (Werner Becker), почесний професор Університету Калгарі в Альберті (University of Calgary, Alberta), не брав участі в дослідженні, але наголосив, що рівень поданих доказів низький. Це пов’язано з тим, що дослідження ретроспективне і не була виділена контрольна група. Однак оскільки рефрактерна хронічна мігрень значно знижує якість життя хворих та їхню працездатність, неетично виділяти групу пацієнтів, які отримують плацебо. Доктор В. Бекер назвав результати, отримані в цьому дослідженні, цінними.

За матеріалами www.medicalnewstoday.com