Метронідазол: питання та відповіді

Метронідазол — протипротозойний (ефективний при лікуванні пацієнтів з інфекціями, викликаними найпростішими одноклітинними, наприклад, лямбліями, амебами) та протимікробний препарат. За хімічною будовою є похідним 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає в тому, що метронідазол порушує синтез ДНК клітин мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі. Метронідазол ефективний при інфекціях, спричинених анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії. При сумісному застосуванні з амоксициліном проявляє антихелікобактерну активність, такий ефект досягається завдяки тому, що амоксицилін пригнічує розвиток резистентності (стійкості) мікроорганізмів до метронідазолу. У той же час аеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми до метронідазолу не чутливі.

Метронідазол — показання до застосування

Метронідазол ефективний при інфекціях, викликаних анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії.

Метронідазол для внутрішньовенних інфузій випускається у формі розчину, що містить 5 мг діючої речовини 1 мл, у флаконах по 100 мл. Його застосовують при інфекціях, викликаних чутливими мікроорганізмами, включаючи інфекції центральної нервової системи (менінгіт, абсцес мозку), інфекційний ендокардит, перитоніт, пельвіоперитоніт, абсцес печінки, післяопераційні інфекційні ускладнення. Також метронідазол може застосовуватися в лікуванні пацієнтів із захворюваннями органів дихання, включаючи некротизуючу та аспіраційну пневмонію, абсцес легені, ангіну Симановського — Плаута — Вінсента. У гінекології метронідазол застосовується в терапії хворих на ендометрит, післяпологовий сепсис (пологова гарячка), після септичних абортів. Метронідазол показаний при газовій гангрені, сепсисі з тромбофлебітом, при деяких інфекціях кісток та суглобів. Також цей препарат застосовується для профілактики в периопераційний період при проведенні хірургічних втручань із високим ризиком інфікування анаеробними бактеріями в гінекології та абдомінальній хірургії. При інфікуванні змішаною аеробно-анаеробною флорою метронідазол застосовують у комбінації з антибіотиками, активними щодо аеробних бактерій.

Таблетки метронідазолу застосовуються для лікування пацієнтів з амебіазом, урогенітальним трихомоніазом, неспецифічними вагінітами, лямбліозом, спричиненими анаеробними мікроорганізмами хірургічними інфекціями, а також у вигляді «ступінчастої» терапії після застосування внутрішньовенних інфузій розчину метронідазолу.

Як приймати таблетки метронідазолу?

Таблетки метронідазолу рекомендується приймати під час або після їди, або запиваючи молоком. Доза, кратність та тривалість прийому визначаються діагнозом та тяжкістю перебігу захворювання.

Скільки разів на добу приймати метронідазол?

При амебіазі метронідазол зазвичай призначають по 2 таблетки 3 рази на добу протягом 7 днів. Добова доза метронідазолу для дітей віком від 6 років становить 30–40 мг/кг маси тіла дитини. Добову дозу необхідно розділити на 3 прийоми.

Для лікування дорослих пацієнтів з лямбліозом метронідазол призначають у дозі 750–1000 мг на добу. Дітям віком 6–10 років, відповідно, 375 мг на добу, а дітям 10–15 років — 500 мг на добу. Курс лікування становить 5 днів.

При вагінальному трихомоніазі у жінок рекомендується 10-денний курс лікування. При цьому комбінують прийом таблеток (1 таблетка 250 мг двічі на добу) та вагінальних супозиторіїв (500 мг 1 раз на добу). При цьому незалежно від клінічних симптомів рекомендується одночасне лікування статевого партнера. При трихомоніазі чоловікам рекомендують приймати по 1 таблетці 250 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. У деяких випадках добова доза може бути підвищена до 750–1000 мг на добу.

При неспецифічних вагінітах зазвичай призначають по 500 мг метронідазолу двічі на добу протягом тижня. Рекомендується одночасне лікування статевого партнера.

У разі анаеробної інфекції для пацієнтів віком від 18 років рекомендована доза 1000–1500 мг на добу, що відповідає 4–6 таблеткам метронідазолу по 250 мг. Дітям віком від 6 років рекомендована доза у разі анаеробних інфекцій становить 20–30 мг/кг маси тіла дитини на добу. Добову дозу приймають за 2 прийоми.

Як вводити метронідазол внутрішньовенно?

Метронідазол для внутрішньовенних інфузій випускається у вигляді розчину, готового до застосування. За необхідності можна додатково розводити перед введенням 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози. Вводити метронідазол слід повільно, 100 мл зазвичай вводяться близько 1 год, мінімум — за 20 хв. У разі необхідності поєднаного застосування з іншими антибактеріальними препаратами їх слід вводити окремо. Доза метронідазолу залежить від діагнозу, тяжкості захворювання, маси тіла та віку пацієнта. Середня доза для дорослих — 500 мг (100 мл розчину, що містить 5 мг діючої речовини в 1 мл) тричі на добу, з інтервалом між введеннями 8 год.

Які існують форми випуску метронідазолу?

Метронідазол випускається у формі таблеток 250 мг для застосування внутрішньо, розчину для внутрішньовенних інфузій 100 мл (5 мг/мл), вагінальних супозиторіїв по 100 мг, песаріїв по 500 мг, стоматологічного гелю для ясен.

Чи можна вживати алкоголь під час лікування метронідазолом?

Категорично ні! Метронідазол посилює токсичну дію алкоголю. При вживанні алкогольних напоїв під час лікування метронідазолом можливим є розвиток так званого антабусного ефекту. Він полягає у виникненні нудоти, блювання, еритеми (почервоніння) шкірних покривів, тахікардії. Також при вживанні алкоголю під час лікування метронідазолом можливий розвиток таких побічних ефектів, як гіпергідроз (підвищене потовиділення), головний біль, запаморочення, біль у животі. Можливе виникнення задишки, вираженої артеріальної гіпотензії, гострого психозу внаслідок токсичної дії такої комбінації на центральну нервову систему та шоку.

В інструкції для застосування препаратів, що містять метронідазол, зазначено, що уникати вживання алкоголю слід як мінімум упродовж 48–72 год після закінчення курсу лікування метронідазолом, оскільки в цей період (а в деяких випадках і до 2 тиж) зберігається ризик розвитку антабусного ефекту. При лікуванні метронідазолом слід також уникати застосування лікарських засобів, що містять спирт.

Розвиток цих побічних ефектів пов’язаний з тим, що метронідазол пригнічує алкогольдегідрогеназу та інші ферменти, що беруть участь у метаболізмі етилового спирту.

Чи впливає метронідазол на ефективність гормональних протизаплідних засобів?

Так, метронідазол може впливати на метаболізм стероїдних гормонів та, виходячи з цього, знижувати ефективність гормональних контрацептивів.

Чи можна приймати метронідазол під час вагітності?

Метронідазол під час вагітності рекомендується застосовувати лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Безпека застосування препарату в період вагітності недостатньо вивчена. У деяких дослідженнях виявлено тератогенний ефект метронідазолу. Виходячи з цього, у I триместр вагітності метронідазол застосовується лише у разі наявності у вагітної життєзагрозливих інфекцій за відсутності більш безпечного альтернативного варіанту лікування. У II та III триместри вагітності метронідазол можна застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі для матері/потенційного ризику для плода. У такому разі не рекомендується застосовувати високі дози метронідазолу.

Чи можна застосовувати метронідазол дітям?

Таблетки метронідазолу 250 мг можна застосовувати у дітей віком старше 6 років. Метронідазол розчин для внутрішньовенних інфузій дозволяється застосовувати у дітей від 2 років. Метронідазол у формі вагінальних супозиторіїв та песаріїв призначений для застосування лише у дорослих пацієнтів (віком старше 18 років).

Метронідазол гель для ясен також показаний для застосування тільки у пацієнтів старше 18 років.

Як застосовувати супозиторії метронідазолу?

Супозиторії метронідазолу вводять глибоко в піхву. Доза, кратність застосування та тривалість курсу лікування визначаються діагнозом та тяжкістю перебігу захворювання. За необхідності може рекомендуватися одночасний прийом таблеток метронідазолу. Максимальна тривалість курсу лікування супозиторіями метронідазолу не має перевищувати 10 днів.

Обов’язковим є одночасне лікування статевого партнера, навіть якщо у нього немає клінічних проявів захворювання!

Супозиторії метронідазолу призначені лише для застосування у дорослих пацієнтів.

Як застосовувати песарії метронідазолу?

Песарії метронідазолу зазвичай застосовують по 1 песарію 1 раз на добу протягом 7–10 днів. Тривалість курсу лікування визначається залежно від діагнозу. Як правило, песарії метронідазолу застосовуються одночасно з пероральним прийомом таблеток метронідазолу. Обов’язковим є одночасне лікування статевого партнера, навіть якщо у нього немає клінічних проявів захворювання!

Песарії метронідазолу призначені лише для застосування у дорослих пацієнтів.

Яка максимальна тривалість курсу лікування метронідазолом?

Максимальна тривалість курсу лікування метронідазолом не має перевищувати 10 днів. У виняткових випадках можливе проведення триваліших курсів терапії під суворим клінічним та лабораторним моніторингом.

Як часто можна приймати метронідазол?

Метронідазол рекомендується приймати не більше 2–3 разів на рік.

Чи потрібно припинити годування грудьми під час лікування метронідазолом?

Так, на час лікування метронідазолом рекомендується припинити годування грудьми. Це пояснюється тим, що метронідазол проникає в грудне молоко. Відновлювати грудне вигодовування рекомендується не раніше ніж через 2–3 дні після припинення лікування метронідазолом.

Чому не рекомендується довго застосовувати метронідазол?

Рекомендується не застосовувати метронідазол більше 10 днів. Це пов’язано з тим, що препарат підвищує ризик виникнення мутацій у ДНК. Неможливо виключити мутагенну активність метронідазолу щодо статевих клітин. Крім того, у дослідженнях на тваринах було зафіксовано підвищення частоти розвитку пухлин. Тому курси лікування тривалістю більше 10 днів можна проводити лише у виняткових випадках і тільки після оцінки співвідношення потенційного ризику та очікуваної користі від збільшення тривалості застосування препарату. При триваліших, ніж рекомендується, курсах лікування також зростає ризик розвитку периферичної або центральної невропатії (проявляється парестезіями, атаксією, запамороченням, судомними нападами) або лейкопенії. Виходячи з вищевикладеного, за необхідності проведення курсу лікування метронідазолом тривалістю понад 10 днів слід здійснювати ретельний лабораторний та клінічний моніторинг.

Які побічні реакції можливі при застосуванні метронідазолу?

Побічні ефекти найчастіше розвиваються при застосуванні високих доз препарату. Найбільш часто виникають нудота та зміни смакових відчуттів (металевий присмак у роті). А за тривалих курсів лікування — розвиток нейропатії. Крім того, можливі порушення зору (двоїння в очах, короткозорість), задишка, відрижка з гірким смаком, блювання, біль у ділянці живота, запори, псевдомембранозний коліт (проявляється тяжкою діареєю), жовтяниця, гепатит. Через виділення метаболітів метронідазолу можливе потемніння сечі. Можливе виникнення порушень сечовипускання, нетримання сечі, розвиток циститу. З боку нервової системи існує ризик розвитку периферичної нейропатії (проявляється парестезіями, болем, відчуттям поколювання в кінцівках), енцефалопатії, порушень ходи, ністагму, тремору. У разі появи симптомів ураження нервової системи слід негайно звернутися до лікаря. Крім того, під час лікування метронідазолом можуть розвиватися гіпотензія, артралгії, міалгії, порушення менструального циклу, порушення свідомості, галюцинації, дратівливість, депресія, порушення лібідо, алергічні реакції аж до тяжких системних реакцій гіперчутливості (анафілактичний шок). При внутрішньовенному введенні можливий розвиток флебіту. У лабораторних аналізах може спостерігатися підвищення рівня білірубіну та печінкових ферментів, у загальному аналізі крові можуть спостерігатися лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія. З повним списком побічних ефектів можна ознайомитися в інструкції МОЗ України.

Які існують протипоказання до прийому метронідазолу?

Метронідазол протипоказаний при органічних ураженнях центральної нервової системи, захворюваннях крові. У високих дозах препарат протипоказаний пацієнтам із печінковою недостатністю. Метронідазол не можна застосовувати у хворих з алергічними реакціями в анамнезі на метронідазол та інші похідні нітроімідазолу. Крім того, його не призначають поєднано з дисульфірамом, препаратами, що містять етиловий спирт, та з алкогольними напоями.

Які показання для застосування метронідазолу гелю для ясен?

Метронідазол гель для ясен показаний для лікування пацієнтів з інфекційними ураженнями слизової оболонки ротової порожнини та пародонту, спричинених чутливими до метронідазолу мікроорганізмами. Так, він застосовується при лікуванні хворих із гострим та хронічним гінгівітом, афтозним стоматитом, періодонтитом, у складі комбінованої терапії при періодонтальному абсцесі.

Як застосовувати метронідазол гель для ясен?

Метронідазол гель для ясен показаний до застосування тільки у пацієнтів віком старше 18 років. Гель зазвичай наноситься на ясна або уражені ділянки слизової оболонки ротової порожнини двічі на добу. Курс лікування становить 7–10 днів. Після нанесення гелю протягом 15 хв не слід вживати їжу або полоскати ротову порожнину.

Що краще — Метронідазол чи Трихопол?

І Метронідазол, і Трихопол містять однакову діючу речовину — метронідазол. Метронідазол випускається у формі таблеток 250 мг, песаріїв та вагінальних супозиторіїв, що містять 500 мг і 100 мг діючої речовини відповідно, а також розчину для внутрішньовенних інфузій (500 мг на 100 мл). Трихопол випускається у формі таблеток 250 мг для внутрішнього прийому і вагінальних таблеток, що містять 500 мг діючої речовини.

Що краще — метронідазол чи кліндаміцин?

Метронідазол — протипротозойний (ефективний при лікуванні пацієнтів з інфекціями, викликаними найпростішими одноклітинними, наприклад, лямбліями, амебами) та протимікробний препарат. За хімічною будовою є похідним 5-нітроімідазолу. Механізм дії полягає в тому, що метронідазол порушує синтез ДНК клітин мікроорганізмів, що призводить до їх загибелі. Метронідазол ефективний при інфекціях, спричинених анаеробними бактеріями, включаючи бактероїди, пептострептококи, клостридії, фузобактерії та деякі інші, а також такими мікроорганізмами, як трихомонади, гарднерели, амеби, кишкові лямблії. При сумісному застосуванні з амоксициліном виявляє антихелікобактерну активність, такий ефект досягається завдяки тому, що амоксицилін пригнічує розвиток резистентності до метронідазолу. У той же час аеробні та факультативно анаеробні мікроорганізми до метронідазолу не чутливі. Кліндаміцин — антибіотик з групи лінкозамідів. Кліндаміцин активний щодо більшості аеробних грампозитивних бактерій (включаючи стафілококи, стрептококи, коринебактерії дифтерії), а також анаеробних грампозитивних бактерій (включаючи еубактерії, пептострептококи, клостридії). Також до кліндаміцину чутливі грамнегативні фузобактерії, бактероїди, деякі штами нокардій та актиноміцети. Активний кліндаміцин і щодо токсоплазм та плазмодіїв. Таким чином, спектр антибактеріальної дії кліндаміцину та метронідазолу суттєво відрізняється. У той же час у деяких клінічних випадках кліндаміцин може бути заміною метронідазолу.