Метаболічний синдром може підвищувати ризик розвитку раку щитовидної залози

Корейська національна служба медичного страхування (Korean National Health Insurance Service) провела когортне дослідження, в якому оцінювався зв’язок між метаболічним синдромом та ризиком розвитку раку щитовидної залози. Для дослідження було зібрано дані 4 658 473 осіб віком 40–70 років без раку щитовидної залози у період 2009–2011 р. Далі протягом 6 років за учасниками спостерігали щодо розвитку цього виду онкопатології. Відносні ризики та захворюваність на рак щитовидної залози розраховували з урахуванням поправки на вік та індекс маси тіла.

Ключові результати

• Захворюваність на рак щитовидної залози на 10 000 людино-років становила 6,2 у чоловіків з метаболічним синдромом і 5,2 — у чоловіків без метаболічного синдрому, 21,3 у жінок з метаболічним синдромом та 19,6 — у жінок без метаболічного синдрому.
• Кожен із п’яти симптомів метаболічного синдрому (абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, атеросклероз будь-якої локалізації) був асоційований з ризиком розвитку раку щитовидної залози у жінок. У чоловіків ані інсулінорезистентність, ані дисліпідемія не були значною мірою пов’язані з ризиком розвитку раку щитовидної залози, але три інших симптоми (абдомінальне ожиріння, артеріальна гіпертензія, атеросклероз) показали значний зв’язок з розвитком онкопатології щитовидної залози.
• У представників обох статей абдомінальне ожиріння, артеріальна гіпертензія та дисліпідемія були асоційовані з вищими відносними ризиками розвитку раку щитовидної залози, ніж два інші симптоми метаболічного синдрому. Абдомінальне ожиріння асоційоване з найвищим відносним ризиком розвитку раку щитовидної залози у чоловіків (1,34), за ним йшла дисліпідемія (зокрема низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності), а потім артеріальна гіпертензія. Серед жінок відносний ризик розвитку раку щитовидної залози, асоційований з дисліпідемією, становив 1,19, за яким слідувала артеріальна гіпертензія, а потім абдомінальне ожиріння.
• Загалом у жінок відзначали вищий рівень захворюваності на рак щитовидної залози, аніж у чоловіків, і показники захворюваності підвищувалися зі збільшенням загальної кількості проявів метаболічного синдрому.

Ключові висновки

• Метаболічний синдром, а також його окремі симптоми, особливо абдомінальне ожиріння, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності та підвищений артеріальний тиск, мабуть, зумовлюють розвиток раку щитовидної залози.
• Отримані дані продемонстрували, що ризик розвитку раку щитовидної залози значною мірою асоційований з діагностуванням у пацієнта метаболічного синдрому та його окремих симптомів.
• У жінок з метаболічним синдромом ймовірність розвитку раку щитовидної залози є на 16% вищою, ніж у жінок без метаболічного синдрому. Імовірність розвитку раку щитовидної залози у чоловіків з метаболічним синдромом на 19% вища, ніж у чоловіків без метаболічного синдрому.

Чому це важливо?

• Метаболічний синдром і пов’язані з ним стани дозволяють прогнозувати підвищений ризик розвитку раку щитовидної залози і можуть розцінюватися як один з методів скринінгу для діагностики раку щитовидної залози на ранніх стадіях.
• Спираючись на результати, пацієнти з метаболічним синдромом, а також особи з одним або декількома окремими проявами метаболічного синдрому повинні проходити плановий скринінг на рак щитовидної залози.

Обмеження дослідження

• Кореляцію не можна прирівнювати до причинно-наслідкового зв’язку. Сьогодні не з’ясовано, чи є зв’язок метаболічного синдрому чи пов’язаних із ним станів із розвитком раку щитовидної залози випадковим збігом двох поширених захворювань чи пов’язаними патофізіологічними механізмами. Уточнення цієї невизначеності вимагатиме додаткових великомасштабних багатоцентрових досліджень.
• У дослідженні не оцінювали значення таких факторів ризику, як статус куріння, рівень вживання алкоголю та фізична активність. Натомість дослідження було зосереджене на короткому аналізі основних демографічних даних, таких як вік та стать, антропометричних та лабораторних дослідженнях, а також статусі метаболічного синдрому та його симптомів. Ця аналітична стратегія, можливо, призвела до зсуву вибірки.
• У дослідженні не враховували клініко-патологічні дані, патогномонічні для раку щитовидної залози, а це означало, що не брали до уваги гістологічний підтип, розмір первинної пухлини, екстратиреоїдне поширення пухлини, залучення лімфатичних вузлів або наявність віддалених метастазів.
• У дослідженні не враховували тривалість метаболічного синдрому чи його прояви.

За матеріалами www.researchsquare.com