Меланома: чи можна досягти ремісії на IV стадії?

У нещодавньому дослідженні було проаналізовано ефективність комбінації двох препаратів у лікуванні пацієнтів з меланомою IV стадії. Так, показано, що у 71% хворих спостерігалася клінічна відповідь на терапію, а у 50% учасників випробування відзначали повну ремісію.

Меланома — це різновид раку шкіри. На сьогодні в терапії пацієнтів із цією патологією широко застосовують інгібітори імунних контрольних точок, водночас у частини хворих спостерігається резистентність до препаратів цієї групи.

За оцінками експертів, ймовірна причина резистентності до інгібіторів імунних контрольних точок — висока активність клітин-супресорів мієлоїдного походження. На думку дослідників, інгібування активності клітин-супресорів мієлоїдного походження потенційно сприятиме підвищенню ефективності інгібіторів імунних контрольних точок у терапії осіб з меланомою.

Дослідження було проведено на базі Онкологічного центру Університету Колорадо (University of Colorado Cancer Center).

Доктор Чайталі Нангіа (Chaitali Nangia), онколог і керівник досліджень клітинної терапії в Сімейному інституті раку Хоага (Hoag Family Cancer Institute), не брала участі в дослідженні. Вона зазначила, що ефективність застосування досліджуваної комбінації перевищила таку монотерапії будь-яким із застосовуваних на сьогодні в лікуванні пацієнтів з меланомою препаратів. На сьогодні ця комбінація лікарських засобів проходить дослідження III фази.

Результати випробування було опубліковано в журналі «Clinical Cancer Research».

До дослідження було включено 24 пацієнти, середній вік — 66 років, 87% — чоловіки. У всіх діагностовано меланому IV стадії. 18 пацієнтів (75%) раніше не проходили лікування з приводу цієї патології. Хворі отримували інгібітор імунних контрольних точок пембролізумаб і похідне вітаміну А — повністю трансретиноєву кислоту, що знижує рівень клітин-супресорів мієлоїдного походження, у середньому протягом 8 міс. Період спостереження становив близько 15 міс.

25% пацієнтів припинили участь у дослідженні через побічні ефекти лікування. Найбільш поширеними побічними реакціями були головний біль, втома і блювання.

У дослідженні було показано, що у пацієнтів, які мали клінічну відповідь на лікування, рівень клітин-супресорів мієлоїдного походження через 4–6 тиж після припинення терапії був зниженим на 49%. Водночас у хворих з резистентністю до терапії рівень клітин-супресорів мієлоїдного походження був підвищеним на 110%. За оцінками дослідників, ці дані свідчать про роль зміни активності клітин-супресорів мієлоїдного походження у терапії пацієнтів з меланомою.

Доктор Мартін Маккартер (Martin McCarter) — професор хірургічної онкології в Медичній школі Університету Колорадо (University of Colorado School of Medicine) та один з авторів дослідження. Вона пояснила, що під час проведення монотерапії пембролізумабом клінічна відповідь спостерігається лише у близько 40% пацієнтів порівняно із 70% під час проведення комбінованої терапії.

Марджорі Зеттлер (Marjorie Zettler), виконавчий директор з клінічних досліджень дослідницької групи Regor Therapeutics Group, наголосила, що дослідження мало низку обмежень: невеликий розмір вибірки, відсутність контрольної групи, відсутність попереднього лікування в більшості пацієнтів. Водночас доктор М. Зеттлер пояснила, що комбінація, що досліджується, потенційно може знайти застосування в терапії осіб з іншими пухлинами.

На сьогодні планується дослідження ефективності комбінації препаратів у терапії пацієнтів з меланомою, у яких спостерігалося прогресування патології при проведенні терапії інгібіторами імунних контрольних точок.

За матеріалами www.medicalnewstoday.com