Кларитроміцин: питання та відповіді

Кларитроміцин – антибіотик з групи макролідів. Ряд клініко-фармакологічних особливостей обумовлює широке застосування препарату при інфекційних захворюваннях бактеріальної природи.

Так, кларитроміцин:

• виявляє бактеріостатичну дію;
• має широкий спектр дії, включаючи так звану атипову флору (мікоплазми, хламідії, легіонели);
• володіє низькою токсичністю та сприятливим профілем безпеки;
• ефективний у терапії пацієнтів з різними бактеріальними інфекціями, що продемонстровано у великій кількості досліджень;
• позитивно впливає на імунну систему: препарат сприяє підвищенню фагоцитарної активності нейтрофілів та макрофагів, що показано в дослідженнях;
• виявляє синергізм з комплементом сироватки крові в бактерицидному ефекті;
• сприяє підвищенню активності Т-кілерів;
• має місцеву протизапальну дію (інгібує синтез прозапальних цитокінів), що показано в дослідженнях;
• широко застосовується в терапії пацієнтів з інфекційними захворюваннями бактеріальної природи, оскільки сприяє усуненню інтраназальної гіперсекреції, зменшенню утворення мокротиння, покращенню реологічних властивостей бронхіального секрету.

При яких захворюваннях застосовують кларитроміцин?

Кларитроміцин застосовується при широкому спектрі захворювань, що викликають різні бактерії, включаючи:

• захворювання респіраторної системи (синусит; тонзиліт; бронхіт, гострий та загострення хронічного; загострення хронічної обструктивної хвороби легень; пневмонія);
• інфекції шкіри, підшкірної клітковини та прилеглих тканин (ранові інфекції, фурункульоз);
• мікобактеріальні інфекції, спричинені avium/intracellulare/chelonae/fortuitum/kansasii, водночас не застосовують при туберкульозі (збудник — M. tuberculosis);
• інфекції одонтогенного походження в стоматології;
• Helicobacter pylori – у схемах ерадикації.

У яких лікарських формах випускається кларитроміцин?

• Таблетки 500 мг;
• таблетки з модифікованим вивільненням 500 мг;
• гранули для приготування оральної суспензії 125 мг/5 мл та 250 мг/5 мл;
• порошок для виготовлення розчину для інфузій 500 мг у флаконах.

Як приймати таблетки кларитроміцину?

Таблетки кларитроміцину слід приймати:

• внутрішньо;
• не розжовуючи;
• запиваючи достатньою кількістю води;
• незалежно від їди.

Якими є особливості прийому таблеток кларитроміцину з модифікованим вивільненням?

Таблетки кларитроміцину з модифікованим вивільненням приймають 1 раз на добу, щодня в один і той самий час.

У яких дозах приймають таблетки кларитроміцину?

Доза та тривалість застосування визначаються індивідуально лікуючим лікарем залежно від діагнозу, тяжкості захворювання, динаміки інтенсивності симптомів.

Середня доза кларитроміцину становить 250 мг кожні 12 год.

При тяжких інфекційних захворюваннях дітям від 12 років і дорослим може бути рекомендована доза 500 мг кожні 12 год.

Звичайна тривалість лікування становить 6–14 днів. Наприклад, при пневмонії рекомендується застосовувати антибіотик протягом 3 діб після нормалізації температури тіла пацієнта. У той же час курс лікування може бути продовжений навіть за нормалізації температури тіла, наприклад, при вираженому лейкоцитозі.

Як часто можна приймати кларитроміцин?

Не слід приймати кларитроміцин частіше, ніж через 3 міс після попереднього курсу лікування цим препаратом. Це пов’язано з високим ризиком антибіотикорезистентності протягом цього періоду.

Чи застосовується кларитроміцин у дітей?

Кларитроміцин застосовують у педіатричній практиці:

• кларитроміцин у формі гранул для приготування оральної суспензії застосовується для лікування дітей віком від 6 міс;
• кларитроміцин у формі таблеток застосовують для лікування дітей віком від 12 років;
• кларитроміцин у формі порошку для приготування розчину для інфузій застосовують у лікуванні дітей віком від 12 років.

У якій дозі рекомендується застосовувати кларитроміцин у дітей віком 6 міс — 12 років?

• При немікобактеріальних інфекціях — 7,5 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.
• При мікобактеріальних інфекціях може застосовуватися доза 7,5–15 мг/кг маси тіла двічі на добу.
• Доза препарату розраховується, виходячи з того, що 5 мл суспензії містять 125 або 250 мг діючої речовини.
• Максимальна доза — 500 мг 2 рази на добу.

У яких дозах застосовується кларитроміцин внутрішньовенно?

Кларитроміцин внутрішньовенно застосовується при бактеріальних інфекціях у дітей віком від 12 років і дорослих.

Зазвичай використовують дозу 500 мг двічі на добу.

Тривалість курсу лікування визначається індивідуально. При задовільній клінічній динаміці після 3–5 днів внутрішньовенного введення пацієнту може бути рекомендована ступенева терапія, тобто перехід на прийом таблетованої форми препарату.

Які розчини застосовують для приготування розчину кларитроміцину для інфузій?

Розчин кларитроміцину для інфузій готується у 2 етапи.

Так, спочатку готується первинний розчин із застосуванням 10 мл стерильної води для ін’єкцій. На цьому етапі не можна застосовувати інші розчинники!

Потім отриманий первинний розчин розводиться в 250 мл 0,9% фізіологічного розчину хлориду натрію, 5% розчину глюкози, розчину Рінгера лактат і деяких інших.

Кларитроміцин не можна змішувати в одному флаконі з іншими лікарськими засобами.

Чи можна використовувати кларитроміцин водіям автотранспорту?

Так, але з обережністю. Це пов’язано з тим, що:

• при захворюваннях, для лікування яких рекомендований кларитроміцин, може спостерігатися інтоксикаційний синдром і гіпертермія, і через це може порушуватися швидкість реакцій;
• кларитроміцин може викликати такі побічні ефекти, як запаморочення, сонливість, судоми, порушення та втрата свідомості.

Чи застосовується кларитроміцин при пневмонії?

Так. Кларитроміцин – антибіотик з групи макролідів. Саме антибіотики цієї фармакологічної групи є одними з найчастіше застосовуваних при негоспітальних бактеріальних пневмоніях, зокрема викликаних атиповою флорою. Так, він високоактивний щодо найбільш поширених типових (пневмококи) та атипових (хламідії, мікоплазми, легіонели) збудників негоспітальних пневмоній.

У пацієнтів 1-ї клінічної групи (тобто молодого віку, без тяжких супутніх захворювань, які не приймали антибіотики протягом попередніх 3 міс до теперішнього захворювання та які отримують лікування амбулаторно) кларитроміцин може бути призначений як:

• стартовий антибіотик (насамперед у пацієнтів з підозрою на атипову етіологію захворювання та/або алергією на β-лактамні антибіотики);
• заміна амінопеніциліну за його неефективності.

У пацієнтів 2-ї клінічної групи (у цю групу включають осіб, які застосовували антибіотики протягом 3 міс, що передували захворюванню, і у яких діагностовані різні супутні хвороби) кларитроміцин застосовується в комбінації з β-лактамними антибіотиками.

Пацієнтам 3-ї клінічної групи (потребують лікування в стаціонарі) також може бути рекомендований кларитроміцин. У такому разі він комбінується із захищеними амінопеніцилінами (наприклад амоксицилін/клавуланова кислота) або цефалоспоринами 3-го покоління (цефтріаксон, цефоперазон, цефіксим, цефподоксим).

Пацієнтам 4-ї клінічної групи, оскільки це хворі з тяжким перебігом пневмонії, може бути рекомендований кларитроміцин у формі порошку для приготування розчину для інфузій у комбінації з іншими антибіотиками, що також вводяться парентерально (у тому числі β-лактамними).

При внутрішньолікарняній пневмонії кларитроміцин застосовують лише в комбінації з іншими антибактеріальними препаратами.

Чи застосовується кларитроміцин у комплексній терапії пацієнтів з ураженням легень при коронавірусній інфекції COVID-19 («ковідній пневмонії»)?

Коронавірусна інфекція — вірусне захворювання. Антибіотики застосовують у лікуванні пацієнтів з COVID-19 лише за наявності діагностованих або підозрюваних бактеріальних ускладнень. Наявність змін на рентгенограмі/ознак ураження легень на комп’ютерній томографії як окремо взята ознака не говорить про розвиток бактеріальних ускладнень і оцінюється в комплексі з іншими симптомами та результатами додаткових методів обстеження. Ознаками бактеріальних ускладнень є ряд клінічних (фебрильна температура тіла більше 3–5 днів, виражена інтоксикація, частий продуктивний кашель та відходження гнійного мокротиння) та лабораторних (виражений лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, нейтропенія, підвищення рівня прокальцитоніну) ознак.

Крім того, ризик розвитку бактеріальних ускладнень є вищим в осіб віком від 65 років та з діагностованими тяжкими супутніми захворюваннями (застійна серцева недостатність, цукровий діабет, злоякісні новоутворення та ін.).

Чи застосовується кларитроміцин при гострому бронхіті?

Гострий бронхіт найчастіше викликають респіраторні віруси (риновіруси, аденовіруси, коронавіруси та ін.). Також гострий бронхіт може бути викликаний бактеріями (у тому числі атиповою флорою — мікоплазмами, хламідіями) та неінфекційними причинами (наприклад вдиханням різних алергенів, диму, хімічних речовин, курінням тютюну чи марихуани). За оцінками експертів, до 90% випадків гострого бронхіту мають вірусну етіологію та застосування антибіотиків не показано.

У той же час за наявності ряду симптомів/факторів ризику лікар може рекомендувати застосування кларитроміцину при гострому бронхіті:

• при попередньому розвитку симптомів гострого бронхіту, тісному контакті з хворим на кашлюк (оскільки високою є ймовірність розвитку кашлюку у пацієнта);
• дітям віком до 6 років за відсутності клінічного поліпшення протягом тижня від початку захворювання та проведення симптоматичної терапії;
• пацієнтам віком від 65 років за наявності супутніх захворювань (наприклад серцевої недостатності, цукрового діабету, злоякісних новоутворень та ін.);
• пацієнтам з обґрунтованою клінічною підозрою на наявність бактеріальної інфекції (з тяжким загальним станом, частим продуктивним кашлем, з відходженням гнійного мокротиння, фебрильною температурою тіла) і за наявності лабораторних ознак можливої бактеріальної інфекції (виражений лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво).

Які ж критерії визначають тривалість курсу лікування та відміни кларитроміцину? Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально. У той самий час орієнтовними критеріями завершення курсу лікування є:

• відсутність симптомів інтоксикації;
• температура тіла нижче 37,5 °С протягом 3 діб;
• відсутність артеріальної гіпотензії, тахікардії — тобто стабільні показники гемодинаміки;
• відсутність задишки, частота дихання трохи більше 20 за хвилину;
• при пневмонії, бронхіті — зниження інтенсивності кашлю, зменшення кількості відокремлюваного мокротиння, відсутність гнійного мокротиння, зменшення кількості хрипів, що вислуховуються аускультативно, над поверхнею легень;
• лейкоцитоз <9 • 10⁹/л;
• рівень паличкоядерних нейтрофілів менше ніж 5%.

У яких випадках потрібна заміна кларитроміцину іншим препаратом?

Звернутися до лікаря для можливої корекції рекомендованої антибіотикотерапії необхідно:

• за відсутності клінічних ознак поліпшення протягом 48–72 год від початку терапії;
• на будь-якому етапі лікування при збільшенні вираженості симптомів захворювання;
• при розвитку тяжких побічних ефектів;
• якщо було проведено мікробіологічне дослідження до початку стартової емпіричної антибіотикотерапії та за його результатами виявлено нечутливість збудника інфекції до кларитроміцину.

З якими антибіотиками оптимально комбінувати кларитроміцин?

За необхідності застосування 2 та більше антибактеріальних препаратів одночасно найбільш ефективними є комбінації кларитроміцину з пеніцилінами (амоксицилін), захищеними пеніцилінами (амоксицилін/клавуланова кислота), цефалоспоринами (цефтріаксон, цефподоксим), карбапенемами (меропенем).