Індивідуальний підхід до лікування пацієнтів із тяжкою легеневою гіпертензією при ХОЗЛ

За даними одноцентрового рандомізованого дослідження було встановлено, що можна достовірно відслідковувати динаміку захворювання у пацієнтів із тяжкою легеневою гіпертензією (ЛГ) та хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Учені виділили 3 неінвазивні критерії оцінки стану хворих. Результати дослідження опубліковано в журналі «CHEST».

Підтвердження наявності ЛГ

Усього в аналіз було включено 142 пацієнти з ХОЗЛ, які перенесли катетеризацію правих відділів серця за клінічними показаннями з підозрюваною ЛГ. У прогностичну модель тяжкої ЛГ було включено три незалежні змінні:

• систолічний тиск у легеневій артерії ≥56 мм рт.ст., оцінений за допомогою ехокардіографії;
• рівень N-термінального промозкового натрійуретичного пептиду (N-terminal pro-brain natriuretic peptide — NT-proBNP) у плазмі крові ≥650 пг/мл;
• відношення діаметру основної легеневої артерії до діаметра висхідної аорти в канальцевій ділянці (співвідношення PA/Ao) на комп’ютерній томограмі органів грудної клітки ≥0,93.

За відповідністю всім 3 критеріям специфічність прогностичної моделі становила 94,9%, а позитивна прогностична цінність при тяжкій ЛГ — 93,5%. У разі відповідності хоча б 1 з критеріїв (84% випадків) чутливість становила 98,2%, і у більшості пацієнтів із ХОЗЛ тяжка ЛГ могла бути діагностована за вираженим підвищенням систолічного тиску в легеневій артерії. Якщо пацієнт не відповідав жодному з наведених критеріїв, ймовірність тяжкої ЛГ становила 6,7%.

Автори вказали, що вони не включали індекс маси тіла у свою початкову модель прогнозування, незважаючи на те, що він був підвищеним у пацієнтів із тяжкою ЛГ.

Довгострокове спостереження

При медіані спостереження 3,7 року у близько 50% пацієнтів настав летальний наслідок, а 3 хворим була проведена трансплантація легень. Середній час до комбінованої кінцевої точки — летального результату або трансплантації легень — становив 5,9 року.

Початково 61% пацієнтів із тяжкою ЛГ отримували препарат, що застосовується при легеневій артеріальній гіпертензії, порівняно з 27% хворих із помірною ЛГ.

Дослідники відзначили, що гемодинаміка, можливо, була гіршою у пацієнтів, які отримували лікування, ніж у тих, у кого не було показань до медикаментозної терапії, проте виживання між двома групами суттєво не відрізнялося.

Габор Ковач (Gabor Kovacs), доцент пульмонології Медичного університету Граза (Medical University of Graz), зазначив, що кожному пацієнту слід підбирати індивідуалізовану оптимальну схему лікування. Однак на сьогодні жоден препарат ще не був схвалений для застосування у хворих з тяжкою ЛГ та ХОЗЛ.

У нещодавньому дослідженні INCREASE, проведеному за участю пацієнтів з інтерстиціальним захворюванням легень та ЛГ, було встановлено, що у тих, хто отримував інгаляційний трепростиніл, спостерігалося значне покращення. Клінічний ефект оцінювали через 16 тиж після закінчення дослідження з поліпшення результатів тесту 6-хвилинної ходьби (6-min walk distance — 6MWD) та зниження рівнів NT-proBNP на 15% від вихідного рівня.

Також зараз проводиться дослідження PERFECT, в якому вивчають можливість застосування інгаляційної форми трепростинілу у пацієнтів з ХОЗЛ та ЛГ.

Стівен Кассаді (Steven Cassady), доцент медицини Медичної школи Університету Мериленду (University of Maryland School of Medicine), Балтімор, зазначив, що це дослідження важливе, оскільки воно надає додаткові докази доцільності використання кількох неінвазивних методів для виявлення ЛГ при ХОБЛ, ехокардіографії. Такий підхід буде більш інформативним у пацієнтів із прогресуючим захворюванням легень, оскільки дозволяє ідентифікувати хворих з певним фенотипом (низька дифузійна здатність, виражена гіпоксемія) та оцінити динаміку захворювання на фоні лікування.

За матеріалами www.medscape.com