Гіпертрофія аденоїдів: визначення, стадії, причини виникнення, клінічна картина, можливі ускладнення, діагностика, лікування, профілактика

Що таке гіпертрофія аденоїдів?

Гіпертрофія аденоїдів (глоткового мигдалика) — це збільшення глоткового мигдалика унаслідок як гострої/хронічної інфекції, так й інших причин неінфекційної природи, що викликають часткову або повну ретроназальну обструкцію (закриття) хоан. Хоани — це парні овальні отвори, розташовані на задній стінці порожнини носа, за допомогою яких вона з’єднується з носоглоткою.

Гіпертрофія аденоїдів набагато частіше спостерігається у дітей, ніж у дорослих. Атрофія та зменшення об’єму тканини аденоїдів зазвичай відбуваються природним шляхом у підлітковому віці (13–17 років). Поширеність гіпертрофії аденоїдів у дітей — близько 34,5%.

Класифікація та стадії

Клініко-ендоскопічне стадіювання гіпертрофії глоткового мигдалика (аденоїдів) (Robb P.J., 2008)

Причини виникнення гіпертрофії аденоїдів

Гіпертрофія аденоїдів може мати як інфекційну, так і неінфекційну природу.

Інфекційні агенти, що є причиною гіпертрофії аденоїдів, охоплюють як вірусні, так і бактеріальні патогени.

Вірусні патогени, які можуть бути причиною гіпертрофії аденоїдів:

• аденовіруси;
• вірус парагрипу;
• вірус Епштейна — Барр;
• віруси Коксакі;
• коронавіруси;
• риновіруси;
• цитомегаловірус (Proenca-Modena J.L. et al., 2014).

Бактеріальні патогени, які можуть бути причиною гіпертрофії аденоїдів:

• альфа-, бета- та гамма-гемолітичні види стрептококів (Streptococcus spp.);
• гемофільна паличка (Haemophilus influenza);
• гонокок (Neisseria gonorrhoeae);
• дифтерійна паличка (Corynebacterium diphtheria);
• золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus);
• мікоплазми, зокрема Mycoplasma pneumoniae;
• мораксели, зокрема Moraxella catarrhalis;
• пептострептококи (Peptostreptococcus spp.);
• фузобактерії (Fusobacterium spp.);
• хламідії, зокрема Chlamydophila pneumoniae. (Brook I., Shah K., 2001).

Неінфекційними причинами гіпертрофії аденоїдів можуть бути:

• алергія;
• сигаретний дим;
• гастроезофагеальний рефлюкс;
• злоякісне новоутворення порожнини носа;
• лімфома та ін.

Симптоми гіпертрофії аденоїдів

Вираженість симптомів при гіпертрофії аденоїдів у дітей та у дорослих залежить від ступеня ретроназальної обструкції хоан.

Ретроназальна обструкція хоан при гіпертрофії аденоїдів може спровокувати ринорею (підвищену продукцію та виділення носового слизу), хронічний кашель. Внаслідок ретроназальної обструкції хоан можуть виникнути:

• проблеми з диханням через порожнину носа;
• хропіння;
• порушення дихання під час сну у дітей.

Якщо у пацієнта спостерігається виражена ретроназальна обструкція хоан, у нього досить часто діагностують синусити (запальні захворювання біляносових пазух).

При обструкції євстахієвої труби, яка з’єднує порожнину середнього вуха з порожниною носа, можуть спостерігатися:

• невелике зниження слуху;
• біль у вусі;
• тріск або звуки ляскання у вусі;
• часті рецидиви отиту середнього вуха (Buzatto G.P. et al., 2017).

Під час огляду пацієнта з гіпертрофією аденоїдів лікар-отоларинголог відзначає, що у пацієнта дихання відбувається переважно через рот, тому він часто напіввідкритий.

Також у хворого спостерігається аденоїдний тип обличчя, для якого характерні такі ознаки:

• високе дугоподібне тверде піднебіння;
• збільшення висоти обличчя;
• випинання середньої частини обличчя (Peltomäki T., 2007).

Окрім цього, у пацієнта з гіпертрофією аденоїдів спостерігаються характерна гугнявість голосу, як при закладеному носі, й невиразне мовлення.

Можливі ускладнення

Ускладненнями нелікованої гіпертрофії аденоїдів є персистуючий випіт (накопичення рідини) у середньому вусі та порушення дихання.

У дітей з гіпертрофією аденоїдів існує ризик виникнення проблем з мовленням та навчанням внаслідок кондуктивної приглухуватості. Це патологічний стан, що викликається порушенням проведення звукових хвиль від зовнішнього вуха до внутрішнього, що виникає у результаті наявності персистуючого випоту в середньому вусі (Rosenfeld R.M. et al., 2013).

Також гіпертрофія аденоїдів може спричинити порушення дихання під час сну, включаючи епізоди зупинки дихання тривалістю до кількох десятків секунд — апное.

Порушення дихання, включаючи апное, у дітей можуть стати причиною енурезу (нічного нетримання сечі), проблем з поведінкою, психічних розладів, таких як депресія або синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, а також легеневої гіпертензії (підвищення артеріального тиску у легеневій артерії) (Huang Y.S., Guilleminault C., 2017).

Діагностика гіпертрофії аденоїдів

Для діагностування гіпертрофії аденоїдів часто досить ретельного збирання анамнезу захворювання та фізикального обстеження (огляду). Також використовується гнучка фіброоптична назофарингоскопія, під час проведення якої виконують огляд порожнини носа та глотки за допомогою гнучкого фіброскопа.

Цей метод є оптимальним для встановлення діагнозу (Parikh S.R. et al., 2006; Lertsburapa K. et al., 2010).

Лікування при гіпертрофії аденоїдів

Як лікувати пацієнта з гіпертрофією аденоїдів? При гіпертрофії аденоїдів, викликаній гострою/хронічною інфекцією, першим кроком є антибіотикотерапія. У разі неускладненої гострої бактеріальної інфекції з гіпертрофією аденоїдів пацієнту призначають амоксицилін. Разом з тим слід зазначити, що у разі рецидивної або хронічної бактеріальної інфекції часто призначають комбінований лікарський засіб, до складу якого входять амоксицилін та клавуланова кислота.

Азитроміцин, еритроміцин та інші лікарські засоби групи макролідів розглядаються як альтернативна фармакотерапія у пацієнтів з наявністю алергічних реакцій на пеніциліни.

При гіпертрофії аденоїдів дітям та підліткам часто призначають мометазону фуроат у формі спрею для інтраназального (у порожнину носа) введення. Підбір дози мометазону фуроату та тривалості курсу лікування виконує лікар індивідуально з урахуванням віку дитини та стадії гіпертрофії аденоїдів.

Аденотомія (видалення гіпертрофованої тканини аденоїдів) є хірургічним методом лікування гіпертрофії аденоїдів. Це хірургічне втручання виконується у пацієнтів з рецидивною або постійною ретроназальною обструкцією хоан, викликаною гіпертрофією аденоїдів або рецидивами інфекцій, які зумовлюють гіпертрофію аденоїдів.

Як видаляють аденоїди? Видалення гіпертрофованої тканини аденоїдів виконують з використанням різних методів та інструментів:

• інструментальний «класичний» метод — за допомогою спеціального скальпеля — аденотома Бекмана;
• лазерний метод — шляхом застосування лазерного аденотома;
• радіохвильова аденотомія — шляхом застосування спеціального радіохвильового аденотома;
• холодноплазмова аденотомія (коблація) — за допомогою спеціального інструменту — коблатора;
• шейверна аденотомія — шляхом застосування спеціального шейверного інструменту — мікродебридера (Sjogren P.P. et al., 2018).

Незалежно від методів та інструментів, що застосовуються для проведення аденотомії (видалення аденоїдів), основною метою її виконання є зменшення об’єму аденоїдної тканини та/або видалення бактеріальної біоплівки з поверхні аденоїдів.

Профілактика гіпертрофії аденоїдів

Профілактика у дорослих і дітей полягає у санації порожнини рота, тобто своєчасному лікуванні зубів, попередженні потрапляння до організму інфекційних та неінфекційних агентів, що викликають гіпертрофію аденоїдів, тобто відмова від куріння, дотримання правил особистої гігієни, носіння масок/респіраторів, які захищають верхні дихальні шляхи під час епідемій/пандемій, періодичні проходження медичних оглядів для виключення злоякісних новоутворень та ін.

Окрім того, профілактика гіпертрофії аденоїдів у дітей включає: загартовування організму, прогулянки на свіжому повітрі, нормалізацію режиму прийому їжі, навчання та відпочинку, включаючи сон.

Гіпертрофія аденоїдів — актуальне захворювання

Враховуючи той факт, що гіпертрофію аденоїдів викликають багато розповсюджених інфекційних агентів та факторів неінфекційної природи, а також високий ступінь захворюваності у популяції, особливо дитячій, актуальність цього захворювання зберігатиметься ще протягом багатьох десятиліть.