Фурункули: класифікація, причини та стадії розвитку, лікування та можливі ускладнення

Що таке фурункул

Фурункул — це гостре, гнійно-некротичне інфекційне ураження волосяного фолікула (мішечка), викликане золотистим стафілококом (лат. Staphylococcus aureus) (Мишинькин П.Н. и соавт., 2009).

Також можлива поява стерильних бактеріальних фурункулів, наприклад після введення за допомогою ін’єкції лікарських засобів, найчастіше у формі розчинів на маслянистій основі.

Класифікація

Фурункули поділяються на:

• поодинокі, коли уражені поодинокі волосяні фолікули;
• множинні, коли уражені множинні волосяні фолікули. Інша назва ураження множинних фолікулів — фурункульоз.

У свою чергу, фурункульоз поділяється на:

• локалізований, коли уражаються волосяні фолікули однієї ділянки тіла;
• множинний, коли уражаються волосяні фолікули або кількох ділянок, або всього тіла.

Чому з’являються фурункули

Основним мікроорганізмом, що викликає фурункульоз, є золотистий стафілокок, включаючи як метицилінчутливі (MSSA), так і метицилінрезистентні (MRSA) штами.

Аліментарна недостатність (недоїдання), цукровий діабет та ВІЛ-інфекція є важливими факторами розвитку фурункульозу.

Разом з тим слід зазначити, що у значній кількості випадків у здорових молодих людей явного фактора розвитку фурункульозу встановити не вдається.

Виділення із фурункула інфікуючих штамів стафілококів, що зазвичай містяться, наприклад, у порожнині носа, можна розглядати як тяжку та повторну інокуляцію (проникнення мікроорганізму у шкіру та м’які тканини), яка досить часто відзначається у хронічного носія стафілококової інфекції.

Поверхневий захисний механізм шкіри та нормальний баланс мікрофлори можуть бути порушені на користь стафілококів, розмноження та ріст яких відбуваються протягом декількох місяців біля ділянок із пошкодженнями шкіри, що загоїлися нещодавно.

З місць свого росту та розмноження стафілококи із брудом через шкіру рук та одяг можуть поширюватися та уражати волосяні фолікули шкіри на інших ділянках тіла.

Просте механічне тертя комірців та ременів, а також необережне гоління можуть визначати напрямок поширення стафілококової інфекції (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Стадії розвитку фурункула

Відповідаючи на запитання, що часто ставлять: «Як розпізнати стадії розвитку фурункула?», слід зазначити, що у процесі розвитку фурункула виділяють 3 стадії:

• інфільтративна;
• гнійно-некротична;
• загоєння.

Для інфільтративної стадії фурункула характерною є поява на поверхні шкіри інфільтрату — щільної, болісної на дотик, гіперемованої (почервонілої) ділянки шкіри зазвичай розміром 1–3 см у діаметрі. Шкірні покриви навколо інфільтрату набрякають та стають болючими. Іноді пацієнт відчуває поколювання. Характерною особливістю фурункула є утворення інфільтрату навколо волосся.

Через 3–4 доби від моменту появи перших симптомів виникає гнійно-некротична стадія. У центрі інфільтрату з’являється стрижень із гною та некротизованих (відмерлих) тканин. Верхівка стрижня трохи виступає над інфільтратом. Через деякий час витончена шкіра, що покриває фурункул, проривається, та гній із некротизованими тканинами виходять назовні. При цьому відмічається значне поліпшення стану пацієнта. Гіперемія та болючість ураженої фурункулом ділянки шкіри поступово зникають.

Після відторгнення гною та некротизованих тканин відбувається стадія загоєння фурункула. Якщо фурункул був невеликий, на шкірі слідів не залишиться. Якщо фурункул був великим, на місці загоєння відбувається рубцювання та залишаються рубці.

Чим небезпечний фурункул?

При локалізації фурункула у ділянці носогубного трикутника або, як його ще називають, «трикутника смерті», його перебіг стає особливо небезпечним, оскільки відтік венозної крові та лімфи від даної ділянки відбувається до кутової вени, що має важливе клінічне значення.

Тромбофлебіт (тромбоз вени та її запалення), що є ускладненням фурункула верхньої губи або носа, подолавши очну вену, може переміститися в печеристий синус (один із відділів твердої оболонки головного мозку) та стати причиною його тромбозу.

Окрім цього, при фурункулі у ділянці носогубного трикутника можливе одне із перелічених нижче ускладнень:

• менінгіт (запалення твердої мозкової оболонки);
• менінгоенцефаліт (запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку);
• сепсис (генералізоване запалення).

Особливості фурункула у дітей

Фурункули досить рідко виявляють у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку за умов помірного клімату, окрім дітей із атопічним дерматитом. Разом із тим слід зазначити, що частота виникнення фурункулів та фурункульозу швидко підвищується із наближенням періоду статевого дозрівання. У підлітків та молодих дорослих фурункульоз є досить поширеним інфекційним ураженням шкіри. У період статевого дозрівання фурункули та фурункульоз частіше відмічаються у юнаків, ніж у дівчат. Пік захворюваності на фурункульоз досить часто збігається із піком появи вугревого висипу (acne vulgaris) (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Можливі ускладнення

Частими ускладненнями фурункулів та фурункульозу є такі нозології:

• лімфангіт — запалення регіонарних лімфатичних судин, за допомогою яких відбувається відтік лімфи від уражених ділянок тіла;
• лімфаденіт — запалення регіонарних лімфатичних вузлів, до яких відбувається відтік лімфи по лімфатичних судинах від уражених ділянок тіла;
• флегмони та абсцеси — гнійні ураження підшкірно-жирової клітковини та інших м’яких тканин. Також можливий розвиток флегмон та абсцесів у інших органах;
• сепсис (зараження крові) — системна запальна реакція організму у відповідь на проникнення стафілококів у кров.

У разі локалізації фурункула на обличчі, особливо у ділянці носогубного трикутника, можливі такі ускладнення:

• тромбоз печеристого синуса;
• менінгіт — запалення твердої мозкової оболонки головного мозку;
• менінгоенцефаліт — запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку.

Також ускладненнями фурункулів можуть бути такі нозології:

• з боку серця — ендокардит (запалення внутрішньої оболонки серця);
• з боку суглобів — артрити (запалення суглобів);
• з боку нирок — пієлонефрит (запалення чашково-мискового апарату нирок).

Лікування фурункула та фурункульозу

У разі виникнення проблеми, як лікувати фурункули та чим лікувати фурункульоз, лікарі-фахівці зазначають, що самостійно не слід займатися фурункулом та його лікуванням, зокрема шляхом видавлювання, оскільки це є небезпечним.

У разі наявності фурункула або фурункульозу за медичною допомогою слід звертатися до кваліфікованого сімейного лікаря чи хірурга.

Лікування інфільтративної стадії одиничного фурункула без його рецидивування — консервативне, за допомогою фармакотерапевтичних засобів формі для місцевого застосування, наприклад, у формі розчинів для зовнішнього застосування. Волосся на шкірі навколо інфільтрату обережно зістригають (шкіру не голити!), далі шкіру над інфільтратом обробляють розчином антисептика (перманганату калію, 70% розчином етилового спирту, спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти). 2 рази на добу, через рівні інтервали часу, на інфільтрат накладають серветку або тампон із іхтіолової маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським. Серветку закріплюють на шкірі за допомогою лейкопластиру, оскільки накладання циркулярної пов’язки у цьому випадку є небажаним.

У разі зміни серветки залишки мазі або лініменту змивають теплою водою, потім обробляють шкіру над інфільтратом спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти від периферії інфільтрату до його центру.

Далі на інфільтрат знову накладають серветку із іхтіоловою маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським, закріплюючи її лейкопластирем.

Прискорити процес дозрівання гнійно-некротичного стрижня та розкриття фурункула можна шляхом нанесення на верхівку фурункула спиртового розчину саліцилової кислоти.

Після розкриття фурункула використовують примочки зі стерильним гіпертонічним розчином або розчином фурациліну. Порожнину після розкриття фурункула промивають розчином хлоргексидину біглюконату та накладають серветку або тампон із маззю, що містить комбінацію хлорамфеніколу та метилурацилу. Заміну серветки або тампона із цією маззю виконують 1–2 рази на добу, закріплюючи її краї на шкірі за допомогою лейкопластиру.

При локалізації фурункула на обличчі хворому слід дотримуватися постільного режиму, у деяких випадках його госпіталізують.

У разі фурункульозу (множинних фурункулів) або хронічного перебігу одиничного фурункула із його рецидивуванням лікар може призначити антибіотикотерапію із урахуванням даних про чутливість золотистого стафілококу до певних антибіотиків у регіоні, якщо такі є.

Найчастіше лікар призначає антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди, лінкозаміди) як у формі для прийому всередину, наприклад у формі таблеток, так і формі ін’єкцій.

Тривалість антибіотикотерапії часто становить 8–10 діб. Самостійне, без консультації із лікарем, дострокове припинення призначеної пацієнту антибіотикотерапії призводить до збільшення резистентних до дії антибіотиків штамів золотистого стафілококу, а також до рецидивів фурункульозу.

При фурункульозі рекомендується приймати полівітамінно-мінеральні комплекси, особливо багаті на вітаміни А, С, Е, PP.

Іноді при хронічному перебігу фурункульозу з метою посилення імунітету пацієнту призначають людський імуноглобулін (антитіла класу IgG) та опромінення крові за допомогою ультрафіолетового випромінювання.

Особливо часто під час гнійно-некротичної стадії застосовують хірургічне лікування об’ємних фурункулів, зокрема при товстій шкірі над їх верхівкою, коли лікар за допомогою скальпелю робить розтин, покращуючи відтік гною та некротизованих тканин. Також хірургічне лікування проводиться при ускладненнях фурункульозу.

Консервативна терапія після хірургічного розтину порожнини фурункула та відтоку гною із некротизованими тканинами подібна до терапії після самостійного розтину фурункула, що була описана вище.

Фурункули та фурункульоз: актуальність діагностики, терапії та профілактики

Враховуючи вкрай значну поширеність фурункульозу, питання його діагностики, лікування та профілактики залишаються дуже актуальними для усіх верств населення, а також працівників системи охорони здоров’я.