Чи залежить ефективність аналгетиків від статі пацієнта?

В одному з досліджень продемонстровано, що механізми розвитку болю, суб’єктивного сприйняття його інтенсивності та відповідь на застосування знеболювальних препаратів відрізняються в осіб чоловічої та жіночої статі. Так, в огляді клінічних досліджень, виконаному у 2021 р., показано, що ібупрофен має більш виражений знеболювальний ефект в осіб чоловічої статі, ніж у жіночої. Також було продемонстровано, що тяжкість побічних ефектів при застосуванні преднізолону більш виражена у жінок.

Доктор Міра Кірпекар (Meera Kirpekar), клінічний доцент кафедри анестезіології, періопераційного догляду та медицини болю в клініці Нью-Йоркського університету в Лангоні (NYU Langone Health), пояснила, що існують відмінності у проведенні больових імпульсів у спинному та головному мозку залежно від статі. Крім того, циклічні коливання рівня гормонів (естрогену, прогестерону), пов’язані з менструальним циклом, також впливають на чутливість жінок до болю.

Вона зазначила, що у дослідженнях, що проводилися до 2016 р., як клінічних, так і на тваринах, значна частина учасників була чоловічої статі, і, таким чином, сьогодні наголошують на недостатності даних про особливості розвитку больового синдрому та терапії при болю у жінок.

М. Кірпекар зазначила, що існують різні теорії механізмів розвитку больового синдрому та відмінностей сприйняття болю пацієнтами чоловічої та жіночої статі. Так, високий рівень естрогену підвищує чутливість до болю. При цьому тестостерон сприяє зменшенню болю. Цікаво, що у чоловіків з низьким рівнем тестостерону спостерігається така сама чутливість до болю, як і у жінок.

Відмінності в будові мікроглії в осіб чоловічої та жіночої статі також призводять до відмінностей у сприйнятті болю. Так, у жінок відзначається більша кількість Т-клітин у мікроглії головного мозку. При цьому в дослідженні показано, що у жінок з низькою кількістю Т-клітин у мікроглії інтенсивність больового синдрому відповідає такій у чоловіків.

У дослідженнях показано, що рівень РНК у крові у жінок вищий, ніж у чоловіків. Передбачається, що підвищений рівень РНК у крові пов’язаний зі схильністю осіб жіночої статі до розвитку хронічного болю.

Високий рівень активності макрофагів призводить до розвитку пов’язаного із запаленням больового синдрому. Макрофаги активують фермент циклооксигеназу-2. Нестероїдні протизапальні препарати знижують активність циклооксигенази-2.

Дослідники з Університету Дюкен у Піттсбурзі, штат Пенсильванія (Duquesne University in Pittsburgh, Pennsylvania), провели дослідження на моделі пошкодження сідничного нерва у щурів. За допомогою нанопрепарату целекоксиб (нестероїдний протизапальний препарат) доставлявся безпосередньо до макрофагів. Було зазначено, що після введення препарату у самців спостерігалося зменшення болю протягом 5 днів, а у самок лише протягом 1 дня. Дослідники зазначили, що відмінності в рівні больової чутливості були пов’язані з кількістю макрофагів у місці ушкодження. У самок відзначали більш інтенсивну інфільтрацію макрофагами місця ушкодження і, відповідно, аналгетичний ефект целекоксибу був менш вираженим. Дослідники також відзначили більш інтенсивну інфільтрацію іншими прозапальними клітинами в місці ушкодження у самок.

Результати дослідження було опубліковано в журналі «Scientific Reports».

Джон А. Поллок (John A. Pollock), професор і співдиректор Консорціуму з дослідження хронічного болю в Університеті Дюкена (Chronic Pain Research Consortium at Duquesne University) та співавтор дослідження, пояснив, що гіперчутливість до болю при ушкодженнях периферичної нервової системи пов’язана з міжнейронними зв’язками, активацією глії (допоміжних клітин головного мозку) та імунною/запальною відповіддю, а саме рівнями цитокінів та хемокінів. Він наголосив, що у проведеному на щурах дослідженні було показано специфічні для статі відмінності.

Доктор Олена М. Янич (Jelena M. Janjic), ад’юнкт-професор Фармацевтичної школи Університету Дюкен (School of Pharmacy at Duquesne University), засновник і співдиректор Консорціуму з дослідження хронічного болю, а також співавтор дослідження, підкреслила, що потенційно можлива розробка індивідуалізованої терапії при болю залежно від статі пацієнта. Олена М. Янич вважає, що за допомогою нанопрепаратів можливо як досліджувати механізми розвитку больового синдрому, механізми дії різних препаратів, так і розробити не лише різні терапевтичні підходи до терапії у чоловіків та жінок, а й індивідуальні схеми лікування окремих хворих.

За матеріалами www.medicalnewstoday.co