Чи відомі причини розвитку злоякісних пухлин?

Загальновідомим вважається факт, що близько 40% випадків розвитку раку можна пояснити відомими, часто такими, що модифікуються (тобто на них можна вплинути) факторами ризику. Куріння та ожиріння є основними з них. Але існує також безліч інших факторів, включаючи вживання алкоголю, деякі інфекційні захворювання та забруднення навколишнього середовища, наприклад, азбестом, які потенційно можуть зумовити розвиток раку.

У той же час 60% випадків виникнення онкологічних захворювань, що залишилися, вважаються не пов’язаними з відомими факторами ризику, тобто є спорадичними.

У новому дослідженні було продемонстровано, що, ймовірно, частина цих випадків все ж таки пов’язана з особливостями способу життя та навколишнього середовища.

Які основні фактори ризику розвитку раку виділяють експерти?

Паління

Дослідження канцерогенної дії тютюну ведуться вже не одне десятиліття. Учені виявили унікальний набір мутацій у пухлинах курців. Ці ж мутації вони відзначали в культурах клітин, що зазнали впливу канцерогенів, що містяться в тютюні. Окрім того, експерти проаналізували епідеміологічні дослідження.

Було виявлено зв’язок куріння з розвитком злоякісних новоутворень. Пол Бреннан (Paul Brennan), доктор філософії, епідеміолог раку з Міжнародного агентства досліджень раку Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization’s International Agency for Research on Cancer — IARC) вважає, що докази зв’язку куріння та підвищення ризику розвитку раку безперечні.

Щодо інших відомих факторів ризику, таких як ожиріння та забруднення повітря, залишається набагато більше питань, ніж відповідей. Річард Мартін (Richard Martin), доктор філософії, професор клінічної епідеміології Університету Бристоль, Великобританія (University of Bristol, United Kingdom), вважає, що через складність оцінки впливу деяких факторів ризику їх роль у розвитку онкологічних захворювань недооцінюється.

Ожиріння

Надмірна маса тіла пов’язана з підвищеним ризиком розвитку як мінімум 13 видів раку. За оцінками дослідників, ожиріння пов’язане принаймні із 4% випадків усіх онкологічних захворювань у всьому світі — 1% у країнах з низьким економічним розвитком та до 8% у державах з високим рівнем економічного розвитку. П. Бреннан вважає, що насправді ожиріння підвищує ризик розвитку раку навіть більш значною мірою.

Основна причина, за його словами, полягає в тому, що в більшості досліджень використовується індекс маси тіла (ІМТ), щоб визначити, чи є у людини надмірна маса тіла або ожиріння. При цьому ІМТ не відображає частку м’язової та жирової тканини в організмі. Дві людини з однаковим зростом і масою тіла можуть мати однаковий ІМТ, навіть якщо одна з них — спортсмен, а друга веде малорухливий спосіб життя та має абдомінальний тип ожиріння. Крім того, в багатьох дослідженнях ІМТ розраховується лише один раз і, таким чином, у цих дослідженнях не враховуються коливання маси тіла учасників з часом. Також у дослідженнях продемонстровано, що часто діагностований в осіб з ожирінням дисбактеріоз та підвищений рівень інсуліну в плазмі також підвищують ризик розвитку раку (можуть обумовлювати прискорення росту пухлин).

П. Бреннан вважає, що, якщо врахувати ці додаткові фактори, надмірна кількість жирової тканини в організмі може виявитися однією з основних причин розвитку ракових пухлин.

Забруднення довкілля

Дослідники вважають, що багато факторів навколишнього середовища або вплив особливостей способу життя виявляються недооціненими. Забруднення навколишнього повітря, промислові токсичні викиди та продукти харчування з високим ступенем переробки є факторами ризику розвитку раку. Однак існує безліч потенційних канцерогенів у побуті, які в незначній кількості виявляють у навколишньому середовищі.

Ефекти цих факторів важко оцінити. Наприклад, набагато складніше вивчити вплив канцерогенів, що містяться в їжі або воді, оскільки певна частина населення відчуватиме однакові рівні впливу. При цьому вплив куріння оцінювати набагато легше, оскільки можна порівняти вибірку курців з учасниками, що не палять. Також щодо куріння простіше оцінити як час, протягом якого цей фактор впливав на учасників (стаж куріння), так і інтенсивність впливу (кількість сигарет, що викурюються за день).

Р. Мартін пояснив, що складно оцінити вплив різних факторів, оскільки часто має місце поєднаний вплив. І це призводить до того, що багато факторів ризику залишаються недооціненими. Крім того, вплив канцерогенних речовин, з якими стикаються люди протягом обмеженого періоду часу, може просто не враховуватися, якщо дослідження проводиться не в момент впливу цих речовин.

Грем Колдіц (Graham Colditz), доктор медичних наук, епідеміолог та експерт з громадської охорони здоров’я Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, штат Міссурі (Washington University in St. Louis, Missouri), пояснив, що дослідження, проведені на даний час, часто не відображають того, впливу яких факторів ризику учасник піддавався 5, 10, 15 років тому.

П. Бреннан наголосив на необхідності досліджень механізмів розвитку злоякісних пухлин. Він пояснив, що мутації у ДНК клітин — це лише один з патологічних механізмів розвитку раку. У багатьох випадках хронічне запалення може спровокувати каскад патофізіологічних реакцій, що зрештою призведе до розвитку раку.

Ще одна складність полягає в тому, що більшість досліджень проводиться у країнах із високим рівнем економічного розвитку. І отримані в цих дослідженнях дані не можна екстраполювати на населення країн з низьким рівнем економічного розвитку.

Спорадичні випадки раку

І все ж таки частину випадків розвитку раку не можна пояснити впливом факторів ризику. Існує ймовірність виникнення онкопатології навіть в осіб, які не піддаються впливу відомих факторів ризику і не мають сімейного анамнезу раку. Таким чином, випадкові мутації ДНК можуть призводити до розвитку злоякісних пухлин.

У той же час частина людей, що піддаються впливу відомих факторів ризику, не хворіє на рак.

На думку П. Бреннана, 10% або 15% випадків раку дійсно є спорадичними.

Дослідники вважають, що більшість ще невідомих на сьогодні факторів ризику розвитку раку пов’язані з довкіллям та способом життя. Це означає, що потенційно можна вплинути на їх наявність та знизити ймовірність розвитку онкологічних захворювань. При цьому Марк Гюнтер (Marc Gunter), доктор філософії, молекулярний епідеміолог Міжнародного агентства досліджень раку Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization’s International Agency for Research on Cancer — IARC) вважає, що завжди буде частка спорадичних випадків раку, але можна знизити індивідуальний ризик розвитку онкопатології шляхом впливу на спосіб життя конкретної людини.

П. Бреннан переконаний, що дослідження продовжуються і процес отримання нових знань про природу та можливості профілактики онкологічних захворювань не зупиняється. 100% профілактика онкологічних захворювань у популяції, на превеликий жаль, неможлива, але нові знання про причини розвитку раку дозволять знизити ризик його виникнення.

За матеріалами www.medscape.com