Блокатори β-адренорецепторів: у яких випадках доцільне тривале застосування?

У нещодавньому дослідженні проаналізовано ефективність тривалого застосування блокаторів β-адренорецепторів у профілактиці розвитку повторного інфаркту міокарда.

Результати дослідження опубліковані в журналі «Heart».

Дослідники не виявили статистично значущої різниці у величині ризику розвитку повторного інфаркту міокарда у пацієнтів, які приймали блокатори β-адренорецепторів протягом року після інфаркту міокарда, та у пацієнтів, які не приймали лікарські препарати цієї групи.

Блокатори β-адренорецепторів застосовують для лікування порушень серцевого ритму, а також стенокардії та підвищеного артеріального тиску. Блокатори β-адренорецепторів також рекомендуються пацієнтам, які перенесли інфаркт міокарда, для вторинної профілактики серцево-судинних подій.

Вчені пояснили, що прийняті на сьогодні рекомендації ґрунтуються на результатах клінічних досліджень, які передували серйозним змінам у рутинній медичній допомозі пацієнтам з інфарктом міокарда.

У дослідження включили 43 618 дорослих пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда в період 2005–2016 рр., дані яких були внесені до національного шведського регістру ішемічної хвороби серця (SWEDEHEART). У жодного з цих пацієнтів не діагностовано серцевої недостатності або систолічної дисфункції лівого шлуночка. 34 253 учасники приймали блокатори β-адренорецепторів протягом року після виписки. 9365 учасникам блокатори β-адренорецепторів не були рекомендовані. Середній вік учасників становив 64 роки, близько 25% із них були жінками.

Дослідники проаналізували ризик розвитку летального наслідку, повторного інфаркту міокарда, потреби у реваскуляризації, необхідності госпіталізації з приводу серцевої недостатності. У дослідженні встановлено, що тривале застосування блокаторів β-адренорецепторів не пов’язане з поліпшенням серцево-судинних результатів протягом середнього періоду спостереження, що становив 4,5 року.

У той же час вчені визнають, що дослідження мало низку обмежень. Так, це обсерваційне дослідження; пацієнти не були рандомізовані на лікування; були включені лише певні серцево-судинні наслідки; не було зазначено, наскільки послідовно пацієнти приймали рекомендовані їм лікарські препарати; не надано інформації про пов’язану зі здоров’ям якість життя учасників. Однак це найбільше дослідження впливу терапії блокаторами β-адренорецепторів на ризик розвитку повторного інфаркту міокарда та несприятливих серцево-судинних наслідків у хворих, які перенесли інфаркт міокарда.

Дослідники зазначили, що застосування блокаторів β-адренорецепторів пов’язане з розвитком низки побічних ефектів, включаючи депресію та підвищену стомлюваність. Вони висловили припущення, що блокатори β-адренорецепторів не сприяють зниженню ризику розвитку повторного інфаркту міокарда та летального наслідку у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без серцевої недостатності або систолічної дисфункції лівого шлуночка.

Професор Ральф Стюарт (Ralph Stewart) та доктор Том Еванс (Tom Evans) зі служби серцево-судинних захворювань Грін-Лейн (Green Lane Cardiovascular Services), Окленд, Нова Зеландія (Аотеароа), зазначили, що сьогодні для визначення оптимальної терапії у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, та у яких не виявлено систолічної дисфункції лівого шлуночка і не розвинулася серцева недостатність, необхідно провести додаткові великі рандомізовані клінічні дослідження.

За матеріалами www.medicalxpress.com