Біль у вусі: виявити та знешкодити. Діагностика та лікування

Які можуть бути причини болю у вусі?

Біль у вусі (оталгія) виникає при патологічному процесі у зовнішньому, середньому, внутрішньому вусі (отологічні причини). Часто її можуть викликати різні стани, деякі з яких не пов’язані з вухом (неотологічні причини, наприклад одонтологічні захворювання, неврити, дегенеративні зміни шийного відділу хребта). Біль у вусі є дуже поширеним. Чому болить вухо у дітей? Наприклад, у 80% дітей віком до 3 років причиною оталгії є середній отит (Conover K. et al., 2013). Друга за поширеністю причина болю у вусі — зовнішній отит. Ретельний огляд вушної раковини, зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки може допомогти клініцисту визначити більшість причин оталгії. Якщо під час огляду вуха патології не виявлено, клініцист повинен враховувати неотологічну причину болю у вусі.

Найбільш частими причинами первинної оталгії є гострий середній та зовнішній отит, тоді як серед основних причин вторинної оталгії виділяють захворювання скронево-нижньощелепного суглоба та стоматологічну патологію (Peng Hwa T. et al., 2021).

Причини виникнення болю внаслідок ураження зовнішнього вуха:

  • ізольований чи дифузний отит;
  • перихондрит (запалення хрящів зовнішнього вуха) відзначається все частіше внаслідок пірсингу верхнього вуха, можуть знадобитися проведення розрізу та дренування, антибіотикотерапія (Conover K. et al., 2013);
  • фурункул зовнішнього слухового проходу;
  • бешихове запалення шкіри вушної раковини;
  • синдром Рамсея — Ханта (форма оперізувального герпесу, зумовлена ураженням колінчастого ганглія вірусом Varicella Zoster — проявляється нейропатією лицевого нерва, шкірним висипом в ділянці зовнішнього вуха) (Yaseer Muhammad Tareq Khan et al., 2019);
  • алергічна чи контактна екзема;
  • механічне чи термічне пошкодження вуха (внаслідок обмороження чи опіку);
  • стороннє тіло або сірчана пробка (повна або часткова закупорка зовнішнього слухового проходу надлишком сірки) — відзначають у 1 із кожних 10 дітей (Conover K. et al., 2013);
  • гранулематоз Вегенера (гранулематоз з поліангіїтом);
  • злоякісні чи доброякісні новоутворення;
  • еозинофільна гранульома.

Причини виникнення болю внаслідок ураження середнього вуха:

  • середній отит (часто як ускладнення дисфункції євстахієвої труби, що виникає при вірусній інфекції верхніх дихальних шляхів. Найбільш поширеними мікроорганізмами, що виділяються з рідини середнього вуха, є Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae і Moraxella catarrhalis);
  • мастоїдит;
  • новоутворення барабанної порожнини, компресія або інфільтрація євстахієвої труби;
  • запалення, новоутворення або дисфункція євстахієвої труби;
  • пошкодження або перфорація барабанної перетинки (внаслідок удару по вуху, вибухової травми);
  • баротравма (внаслідок авіаперельоту, дайвінгу чи вибуху, акустична).

Причини виникнення болю внаслідок вторинної форми оталгії:

  • іррадіюючий біль з іншої частини тіла або проєкційний біль у вусі (внаслідок захворювання зубів — пульпіту, запалення ясен);
  • захворювання скронево-нижньощелепного суглоба (група захворювань опорно-рухового апарату та нервово-м’язових хвороб, що включають комплекс скронево-нижньощелепного суглоба, навколишню мускулатуру та кісткові компоненти. Вражає до 15% дорослих з піком захворюваності у віці 20–40 років (Gauer R.L. et al., 2015);
  • запалення або дегенеративні зміни в шийному відділі хребта (оскільки іннервація чутливих нервів до вуха йде від 4 черепно-мозкових нервів та шийного сплетення) (Peng Hwa T.);
  • невралгія трійчастого, лицьового нерва;
  • запалення сусідніх з вухом структур — привушних залоз, носа та горла, приносових пазух;
  • запалення віддалених структур — глотки (болить вухо при ковтанні) та мигдаликів, шийних лімфатичних вузлів, щитовидної залози, паратонзилярний абсцес або інфільтрація;
  • злоякісні новоутворення дна ротової порожнини, нижньої частини глотки, мигдалин, гортані;
  • захворювання стравоходу — езофагіт, рефлюксна хвороба, грижа стравохідного отвору діафрагми, стороннє тіло;
  • захворювання гортані — гострий ларингіт, травма, злоякісне новоутворення.

Клінічні симптоми отиту

При ізольованому зовнішньому отиті пацієнти можуть скаржитися на:

  • появу горбка (формування фурункула), гнійне розплавлення вмісту горбка;
  • біль у вусі;
  • позитивний симптом козелка (поява гострого болю при натисканні пальцем на козелок).

При дифузному зовнішньому отиті пацієнти можуть скаржитися на:

  • свербіж;
  • позитивний симптом козелка;
  • набряклість зовнішнього слухового ходу;
  • шум у вухах;
  • серозні (білувато-каламутні) або гнійні виділення з ураженого вуха;
  • біль у вусі з іррадіацією у частину голови на боці ураження;
  • підвищення температури тіла.

При гострому середньому отиті, на доперфоративній стадії (тривалість — 3–4 дні), пацієнти можуть скаржитися на:

  • біль у вусі (пов’язаний з подразненням гілок трійчастого та язикоглоткового нервів, які утворюють барабанне сплетення);
  • іррадіюючий біль стріляючого, пульсуючого або колючого характеру в зуби, скроню, потилицю;
  • зниження слуху (пов’язане з порушенням звукопроведення внаслідок підвищення акустичного опору структур барабанної порожнини у зв’язку з наявністю ексудату та тугорухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок);
  • шум у хворому вусі пульсуючого характеру;
  • нездужання, слабкість, зниження апетиту;
  • підвищення температури тіла (38–39 ºC);
  • болючість при пальпації соскоподібного відростка у зв’язку із запаленням окістя.

При гострому середньому отиті, на перфоративній стадії, пацієнти можуть скаржитися на:

  • зникнення болю у вусі;
  • оторею (гнійні виділення з вуха).

При хронічному середньому отиті (мезотимпаніті та епітимпаніті) пацієнти можуть скаржитися на:

  • періодичне виділення гною з ураженого вуха (без запаху при мезотимпаніті та із запахом при епітимпаніті);
  • зниження слуху;
  • шум у вусі;
  • головний біль;
  • запаморочення.

При отиті внутрішнього вуха пацієнти можуть скаржитися на:

  • періодичне чи постійне виділення гною з ураженого вуха;
  • зниження слуху чи глухоту при дифузно-гнійному лабіринтиті;
  • періодичний біль у вусі;
  • шум у вусі;
  • запаморочення, нудоту, блювання;
  • порушення рівноваги.

У дітей віком до 1 року оталгія може проявлятися різними неспецифічними симптомами, включаючи гіпертермію, дратівливість, ринорею. Дитина може тягнути себе за хворе вухо, тим самим намагаючись позбавитися дискомфорту чи болю. Немовлята з гострим середнім отитом можуть бути афебрильними, симптоми можуть проявлятися у вигляді дратівливості, зміни харчування або питного режиму. При зборі анамнезу у дитини з болем у вухах лікар повинен розрізняти справжній біль у вусі та відчуття повноти та дискомфорту, які діти відчувають при випоті або ретракції барабанної перетинки внаслідок дисфункції євстахієвої труби.

Що застосовувати при болю у вусі?

Перед тим, як лікувати пацієнта з болем у вусі, лікар повинен діагностувати причину оталгії. При отологічній причині лікар призначає лікування щодо основного захворювання (зовнішній, середній отит або лабіринтит). Для цього необхідна антибіотикотерапія та аналгезія.

В отоларингологічній практиці для лікування пацієнтів із захворюваннями вуха лікарі призначають протимікробні препарати:

  • препарат вибору:
  • амоксицилін з клавулановою кислотою у формі порошку для оральної суспензії, 125 мг/31,25 мг/5 мл, 200 мг/28,5 мг/5 мл, 250 мг/62,5 мг/5 мл або 400 мг/57 мг /5 мл, 600 мг/42,9 мг/5 мл 30; 60; 70 або 100 мл у флаконі; диспергованих таблеток по 500 мг/125 мг, 875 мг/125 мг; у формі розчину для ін’єкцій по 500 мг/100 мг або 1 г/200 мг у флаконах;
  • альтернативні препарати (при алергії на пеніцилін):
  • цефуроксим у формі порошку для розчину для ін’єкцій, 0,75 г у флаконі або для розчину для ін’єкцій або інфузій по 1,5 г у флаконі; таблеток, покритих плівковою оболонкою, 250; 500 мг;
  • цефподоксим у формі пігулок, покритих плівковою оболонкою, по 100; 200 мг по 10 таблеток у блістері; порошку для оральної суспензії, 40 мг/5 мл або 50 мг/5 мл 100 мл у флаконі;
  • цефтріаксон у вигляді порошку для розчину для ін’єкцій по 1 або 2 г.

В отоларингології також застосовують інші протимікробні препарати:

  • ципрофлоксацин у формі таблеток, покритих плівковою оболонкою, по 250; 500; 750 мг по 10 таблеток у блістері; розчину для інфузій, 2 мг/мл; по 100 мл або 200 мл у пляшці; у формі крапель очних/вушних, розчину 3 мг/мл, по 5 мл у флаконі-крапельниці або 5 мл у поліетиленовому флаконі-крапельниці з кришкою-скарифікатором, або 0,35 % по 5 мл у флаконах-крапельницях; крапель вушних, суспензії по 7,5 мл у флаконі, крапель вушних, розчину по 10 мл у флаконі; таблеток пролонгованої дії, покритих плівковою оболонкою, по 500 або 1000 мг у блістері;
  • норфлоксацин у формі крапель очних/вушних, 3 мг/мл, по 5 мл у флаконі або у пластиковому флаконі-крапельниці, скляному флаконі з крапельницею;
  • офлоксацин у формі крапель очних/вушних, розчин 0,3% по 5 мл або 10 мл у пластиковому контейнері-крапельниці; 0,35% по 5 мл у флаконах-крапельницях; по 5 мл у поліетиленовому флаконі-крапельниці з кришкою-скарифікатором; крапель вушних, суспензії по 7,5 мл у флаконі;
  • мірамістин у формі крапель очних/вушних/назальних, розчин 0,1 мг/мл, по 5 мл у флаконі;
  • рифаміцин у формі крапель вушних, розчину 26 мг/мл (20 000 МО/мл) по 10 мл у флаконі;
  • декаметоксин у формі крапель вушних, 0,5 мг/мл по 5 мл або 10 мл у флаконі.

При захворюваннях вуха лікар може призначити один з комбінованих препаратів, які містять протимікробні лікарські засоби та кортикостероїди:

  • дексаметазон з неоміцином сульфатом та поліміксину В сульфатом у формі крапель вушних, розчин, по 10,5 мл у флаконі;
  • дексаметазон із ципрофлоксацином у формі крапель вушних, суспензія по 7,5 мл у флаконі; крапель очних/вушних 0,3% по 5 мл або 10 мл у флаконі;
  • беклометазон з хлорамфеніколом та клотримазолом у формі крапель вушних по 5 мл у флаконі (Компендіум).

Відповідно до АТС-класифікації, до аналгетиків та анестетиків, що застосовуються у отології, відносять:

  • холіну саліцилат у формі крапель вушних, 0,2 г/г по 10 г у флаконі;
  • комбінації: феназон з лідокаїном; феназон з лідокаїном у формі крапель вушних по 15 мл розчину у флаконі-крапельниці; по 15 або 16 г у флаконі; феназон з лідокаїном та нітрофуразоном у формі крапель вушних, розчин по 5 г або по 15 г у пластиковому флаконі для місцевого симптоматичного лікування при оталгії (Компендіум).

Лікар вибирає знеболювальний засіб при болю у вусі, що підходить найбільше, індивідуально.

Холіну саліцилат є холіновою сіллю саліцилової кислоти і є протизапальним знеболювальним засобом. Препарат застосовують для зменшення набряку та лікування при слабкому або помірному болю у вусі. Холіну саліцилат також використовують як церуменолітик (Aaron K. et al., 2018). Аналгетичний ефект холіну саліцилату реалізується за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.

Холіну саліцилат у складі комплексного лікування призначають при:

  • гострому середньому отиті, тимпаніті і зовнішньому отиті: по 3–4 краплі в уражене вухо 3–4 рази на добу;
  • затвердінні вушної сірки перед її видаленням: по 3–4 краплі в слуховий прохід 2 рази на добу (Компендіум).

Механізм дії феназону з лідокаїном:

  • феназон діє насамперед на центральну нервову систему, підвищуючи больовий поріг за рахунок інгібування ізоформ циклооксигенази, що беруть участь у синтезі простагландинів;
  • лідокаїн блокує натрієві канали. У результаті нейрони місцевих тканин, на які нанесено препарат, тимчасово нездатні передавати сигнали про больові відчуття в головний мозок (Beecham G.B. et al., 2021).

Феназон з лідокаїном призначають дітям віком від 1 міс та дорослим при середньому отиті у гострий період, вірусному отиті та отиті внаслідок баротравми — по 4 краплі в уражене вухо 2–3 рази на добу (Компендіум). Дія препарату починається з 5-ї хвилини після закапування. Больовий синдром зникає через 15–30 хв.

Що робити, якщо підвищилася температура при болю у вусі?

При гіпертермії (понад 38,5 ˚С) у пацієнтів з отитом лікар може призначити симптоматичне лікування — застосування парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад ібупрофен) (Danishyar A. et al., 2022).

Лікування при болю у вусі в домашніх умовах

Часто в домашніх умовах при болю у вусі використовують тепло, роблять компрес з метою активації кровообігу. Ці методи самолікування протипоказані при середньому та внутрішньому отитах. У результаті пацієнт може ускладнити перебіг захворювання. Рекомендовано звернутися до лікаря.

Як вибрати вушні краплі?

Лікар проводить діагностику основного захворювання, яке викликає біль у вусі, та призначає лікування. Він враховує показання та протипоказання перед призначенням кожного препарату. Самостійне симптоматичне лікування при оталгії може мати позитивний ефект, однак інколи може навіть викликати ускладнення. Рекомендовано обстежитися у лікаря та дотримуватися його рекомендацій.

Профілактика болю у вухах

Профілактика оталгії включає:

  • правильне очищення слухового проходу від сірки;
  • помірну гучність прослуховування музики (постійний вплив звуку понад 70 дБ може призвести до нейросенсорної приглухуватості);
  • своєчасне лікування при захворюваннях горла, носа та вух;
  • профілактичні огляди отоларинголога;
  • захист вух від потрапляння води, холоду та вітру.

Загальні рекомендації

При оталгії необхідний ретельний збір анамнезу та обстеження пацієнта. Виявлення супутніх отологічних симптомів, включаючи виділення з вуха, глухоту, запаморочення, може допомогти в діагностиці. Обстеження має включати огляд зовнішнього вуха, отоскопію для оцінки слухового проходу та барабанної перетинки та обстеження функції лицевого нерва. Якщо всі досліджувані параметри в нормі, подальше обстеження для виявлення неотологічних причин може ґрунтуватися на анамнезі. Лікар може призначити клінічний та біохімічний аналізи крові, аудіологію та візуалізацію (Halliday E. et al., 2021). Не слід займатися самолікуванням.