Жовчнокам’яна хвороба — це поліетіологічне захворювання, при якому відбувається формування каменів у жовчовивідних шляхах.
Захворювання також називається холелітіазом. При цьому наявність каменів у жовчному міхурі називається холецистолітіазом, а в протоках — холедохолітіазом.
Жовчнокам’яна хвороба часто тривалий час протікає безсимптомно, водночас можуть виявлятися такі симптоми, як біль у правій верхній частині живота, нудота та блювання, особливо після вживання жирної або гострої їжі.
Жовчнокам’яну хворобу частіше діагностують у жінок. Ризик її розвитку підвищується із віком.
Жовчні камені формуються внаслідок осадження нерозчинних компонентів жовчі: холестерину, солей кальцію, жовчних пігментів, білків. Зазвичай хімічний склад жовчного каменю є неоднорідним і змінюється від центру до периферії.
Формування холестеринового жовчного каміння пов’язане з перенасиченням жовчі холестерином, кристалізацією та зниженням скоротливості жовчного міхура. Це можуть зумовлювати надмірне споживання калорій та тваринних жирів, гіперліпідемія, прийом оральних контрацептивів, тривале голодування, зниження моторики кишечнику, ожиріння тощо.
Основною причиною формування кальцій-білірубінатного каміння є жовчна інфекція. Його розвиток також пов’язаний із холестазом.
Передбачається, що формування чорних каменів частково зумовлене підвищенням рівня некон’югованого білірубіну в жовчі через надмірне надходження білірубіну. Це може бути пов’язано з гемолітичними захворюваннями (спадковим сфероцитозом та таласемією), хворобою Крона та резекцією клубової кишки. Камені такого типу також виявляються при цирозі печінки.
Чинники ризику розвитку жовчнокам’яної хвороби включають такі, як:
При діагностиці жовчнокам’яної хвороби слід зібрати детальний анамнез, виявити наявні симптоми, провести детальний фізикальний огляд та за наявності показань — додаткові обстеження.
При зборі анамнезу слід приділити особливу увагу виявленню факторів ризику розвитку жовчнокам’яної хвороби, спадкової обтяженості щодо жовчнокам’яної хвороби.
Клінічно можна виділити 3 форми перебігу жовчнокам’яної хвороби: диспептичну, больову торпідну, больову нападоподібну (з нападами жовчної коліки).
Запідозрити жовчнокам’яну хворобу можна за наявності характерних симптомів. Для підтвердження діагнозу потрібні додаткові обстеження.
При підозрі на жовчнокам’яну хворобу слід звернутися до лікаря загальної практики — сімейної медицини чи терапевта. За необхідності він направить на консультацію до гастроентеролога та/або хірурга.
При пальпації живота при цьому може виявлятися болісність у правому підребер’ї.
При огляді виявляють болісність у правому підребер’ї, епігастрії, зоні гіперестезії у правому підребер’ї. Можуть бути виявлені позитивні симптоми Ортнера, Мюссі — Георгієвського, Кера.
Приступ жовчної коліки може бути спровокований прийомом жирної, гострої їжі, алкоголю, переїданням, менструацією у жінок.
При внутрішньопечінковому холелітіазі фіксується біль у ділянці правого підребер’я (іноді виражена, колікоподібна), періодично легка форма жовтушності, гарячки, ознобу. Також характерні нудота, гіркота та сухість у роті. При пальпації виявляють збільшення, ущільнення та болісність відповідної частки печінки.
При розвитку гострого калькульозного холециститу відмічається виражений, іноді безперервний біль, і в правому верхньому квадранті живота може пальпуватися набряклий і потовщений жовчний міхур. Також може розвиватися жовтяниця, ознака жовчної обструкції. Висхідний холангіт проявляється болем у правому верхньому квадранті, гарячкою та жовтяницею (тріада Шарко).
Лабораторне обстеження: печінкові проби, рівень білірубіну, лужної фосфатази, С-реактивного білка та кількості лейкоцитів у плазмі крові (загальний аналіз крові).
Стандарт терапії при симптоматичній жовчнокам’яній хворобі — лапароскопічна холецистектомія.
Відкрита холецистектомія проводиться за неможливості проведення лапароскопічного втручання.
За наявності каменів у загальній жовчній протоці може бути проведена передопераційна, післяопераційна або інтраопераційна ЕРХПГ або інтраопераційне лапароскопічне або відкрите дослідження загальної жовчної протоки.
При висхідному холангіті спочатку проводиться усунення обструкції (ендоскопічне, черезшкірне втручання, хірургічне втручання) і антибіотикотерапія. Холецистектомія виконується після одужання від гострого захворювання.
Безсимптомний холедохолітіаз можна лікувати консервативно.
Фармакологічна терапія жовчнокам’яної хвороби та літотрипсія низькоефективні. Водночас механічну літотрипсію можна використовувати після невдалої сфінктеротомії при камені загальної протоки. Екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія також рекомендована при каменях загальної жовчної протоки.
Урсодезоксихолева кислота — це жовчна кислота, що застосовується для розчинення жовчного каміння та лікування патології печінки, такої як біліарний цироз. Фармакологічна терапія (включає статини та езетиміб) спрямована на зменшення формування жовчного каміння.
Також при жовчнокам’яній хворобі рекомендуються зміна способу життя: дієта з низьким вмістом жирів, регулярні фізичні вправи та утримання від тривалого голодування.
Жовчнокам’яна хвороба в період вагітності пов’язана з підвищеним ризиком ускладнень як для матері, так і плода, включно з передчасними пологами.
При прогресуванні жовчнокам’яної хвороби можуть розвиватися: