Стеноз вихідного тракту лівого шлуночка

Содержание

Стеноз вихідного тракту лівого шлуночка — це стан, при якому відбуваються зміни в структурі аортального клапана і прилеглих ділянках лівого шлуночка і висхідної аорти, що ускладнює нормальний відтік крові з лівого шлуночка. Це патологічне звуження може призводити до підвищеної серцевої напруги та різних серцево-судинних ускладнень.

Існують різні типи звужень вихідного тракту лівого шлуночка, кожен із яких має свої особливості:

1. Клапанний тип звуження — найпоширеніший варіант, часто асоціюється з аномалією аортального клапана, коли він має лише 2 стулки замість 3. Це порушення призводить до обмеження потоку крові із серця.
2. Підклапанний тип звуження — характеризується наявністю мембранозного звуження або фіброзно-м’язового тунелю, які формують перешкоду безпосередньо під аортальним клапаном. Ці структури зменшують просвіт тракту, яким кров витікає з лівого шлуночка.
3. Надклапанний тип звуження — виявляється рідше і найчастіше проявляється у формі пісочного годинника з фіброзом внутрішньої оболонки аорти. Це звуження може поширюватися на значний відрізок висхідної аорти. Розвиток цього типу звуження може бути пов’язаний з такими станами, як синдром Вільямса або вроджена краснуха, що робить його важливим аспектом у діагностиці та лікуванні судинних порушень.

Симптоми

Симптоматика стенозу вихідного тракту лівого шлуночка залежить від його ступеня і проявляється як у пацієнтів з вродженими, так і набутими формами захворювання. У разі підклапанного стенозу часто фіксують гучний шум вигнання та систолічне «муркотіння», що локалізуються вздовж лівого краю грудини. При значній мірі стенозу може проявлятися діастолічний шум, що вказує на аортальну недостатність.

Для надклапанного стенозу характерні аналогічні зміни, проте діастолічний шум зазвичай відсутній. Крім того, у хворих може відмічатися посилення акценту 2-го тону серця через підвищений тиск в аорті перед стенозом. Шум від стенозу часто іррадіює в сонні артерії, створюючи ефект, який описується, як «котяче муркотіння». Також можливий телесистолічний чи голосистолічний шум, пов’язаний із звуженням легеневих периферичних артерій. Ці прояви допомагають у діагностиці та диференціації типів стенозу.

Розвиток захворювання

Типовий розвиток клапанного стенозу часто включає його прогрес до значного погіршення стану, особливо якщо відбувається кальциноз аортального клапана. Це найімовірніше в осіб віком старше 60 років і може супроводжуватися розширенням аорти, що підвищує ризик її розшарування і потребує хірургічного втручання для корекції аортального клапана.

Тунельний стеноз, як правило, є серйозним звуженням, що також потребує хірургічного лікування через високий ступінь обструкції потоку крові. Пацієнти з будь-яким типом стенозу схильні до підвищеного ризику інфекційного ендокардиту, інфекційного захворювання, яке уражує внутрішню оболонку серця, що робить регулярне медичне спостереження та профілактичні заходи дуже важливими для запобігання серйозним ускладненням.

Діагностика

Діагностика захворювань, пов’язаних зі стенозом вихідного тракту лівого шлуночка, зазвичай ґрунтується на даних ехокардіографії. Цей метод дозволяє візуалізувати структуру та функцію серця в реальному часі. У деяких випадках для більш детальної інформації можуть бути рекомендовані додаткові дослідження, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ) або катетеризація серця. Диференційна діагностика в цих умовах спрямована на виявлення конкретних морфологічних форм патологічного стану, що важливо для вибору оптимального методу терапії.

Лікування

Лікування стенозу аортального клапана залежить від його типу та ступеня тяжкості. Для пацієнтів з клапанним, а також підклапанним або надклапанним стенозом, коли наявні суб’єктивні симптоми у стані спокою або при фізичному навантаженні та середній градієнт тиску за даними доплерівського дослідження становить ≥40 мм рт.ст., рекомендується хірургічне втручання.

Для пацієнтів із запущеним безсимптомним пороком або тих, у кого симптоми менш виражені, та градієнт тиску нижче зазначеного порога, необхідна ретельна додаткова діагностика для оцінки необхідності та терміновості операції. Після хірургічного лікування дуже важливо проводити щорічні контрольні огляди для моніторингу стану хворого та запобігання можливим ускладненням.