Стенокардія, асоційована з міокардіальними м’язовими містками, — це стан, при якому стенокардія (біль у грудях, пов’язаний з ішемією серця) виникає через наявність міокардіальних м’язових містків. М’язовий місток — це аномалія, при якій одна або кілька коронарних артерій (артерій, що живлять серце) проходять під ділянкою серцевого м’яза, а не над ним, як завжди. Це може призвести до стиснення артерії під час скорочення серця, що ускладнює кровообіг і може спричинити ішемію міокарда. Міокардіальний м’язовий місток є ділянкою серцевих м’язів, що охоплює один із сегментів епікардіальної коронарної артерії. Це анатомічна особливість, за якої волокно міокарда перекриває артерію, викликаючи її тимчасове звуження, особливо помітне у фазу систоли серця. Найчастіше міокардіальний місток розташовується над передньою гілкою міжшлуночкової коронарної артерії, що може впливати на кровотік у цій ділянці серця.
Найчастіше міокардіальні м’язові мости не викликають симптомів і виявляються випадково під час проведення коронарної ангіографії чи інших діагностичних процедур. Захворювання може викликати такі симптоми, як загрудинний біль, особливо після фізичного навантаження. Найчастіше перебіг захворювання вважається доброякісним.
Діагностика цього стану найчастіше проводиться за допомогою коронарографії — методу, що дозволяє візуалізувати коронарні артерії та виявити наявність аномального перекриття міокардом.
Лікування такого типу стенокардії зазвичай консервативне. Воно залежить від ступеня вираженості симптомів і може включати медикаментозну терапію для контролю стенокардії або, в окремих випадках, хірургічне втручання для усунення містка. Воно може включати застосування блокаторів бета-адренорецепторів, які сприяють зниженню частоти і сили серцевих скорочень, тим самим знижуючи навантаження на серце. У ряді випадків можуть бути призначені блокатори кальцієвих каналів, такі як дилтіазем або верапаміл, для розслаблення судинної стінки. Нітрати для лікування цього стану протипоказані, оскільки вони можуть збільшити звуження судин. Не існує однозначних даних, що підтверджують ефективність інвазивного втручання, такого як імплантація стенту в артерію, що стискається, перетин м’язового містка або проведення аортокоронарного шунтування.
Прогноз для пацієнтів з міокардіальним містком загалом дуже хороший з погляду виживання.