Для оцінки наповнення зовнішніх шийних вен у пацієнта можна використовувати таку методику:

1. Позиціонування хворого: він має лежати на спині на рівній поверхні.
2. Підняти тулуб: тулуб пацієнта слід підняти так, щоб він утворював кут близько 45° щодо горизонтальної поверхні. Це можна зробити за допомогою подушок або спеціально адаптованого ліжка.
3. Оцінка вен: аналіз зовнішніх шийних вен на шиї пацієнта у цьому положенні допоможе оцінити їх наповнення. Вени, які наповнюються або виступають, можуть вказувати на різні стани, такі як перевантаження рідиною або порушення серцево-судинної системи.

Цей метод оцінки наповнення вен широко використовується в медичній практиці для діагностики та оцінки стану серцевої функції та об’єму циркулювальної крові.

Патомеханізм та причини

Надмірне наповнення шийних вен часто пов’язане із підвищенням венозного тиску в системі. Один із способів оцінки цього стану — контроль рівня наповнення шийних вен у положенні стоячи. Якщо вени заповнені до нижньої щелепи, венозний тиск може досягати або перевищувати 25 см водяного стовпа. Це може бути викликано різними патологічними станами:

1. Двостороннє наповнення може бути зумовлене такими причинами:

• • правошлуночкова недостатність серця — серцева дисфункція, при якій серце не здатне ефективно перекачувати кров, що призводить до застою венозної крові;
  • перикардіальна тампонада та констриктивний перикардит — накопичення рідини або потовщення перикарда, що обмежує рухи серця, особливо помітне при вдиху (симптом Куссмауля).
  • Синдром верхньої порожнистої вени — може виникати через різні обструкції, такі як пухлини, тромбоз, фіброз або аневризма, що призводять до здавлювання або блокування вени.
  • Легенева гіпертензія та тромбоемболія легеневої артерії — підвищення тиску в легеневій циркуляції також може сприяти підвищенню венозного тиску.
  • Напружений пневмоторакс — повітря в плевральній порожнині чинить тиск на серце і великі вени, збільшуючи венозне наповнення.

2. Одностороннє наповнення:

• • зоб — збільшення щитовидної залози може здавлювати вени на одній стороні, що проявляється асиметричним розширенням вен;
  • компресія лівої плечеголовної вени — наприклад, аневризмою аорти, що може спричинити утруднення відтоку крові та венозне розширення тільки з лівого боку.

Різноманітність цих причин потребує комплексного підходу до діагностики та лікування, який може включати медичне обстеження, візуалізаційні дослідження та за необхідності хірургічне втручання для усунення основної причини.

Діагностика

Для ефективної діагностики станів, які можуть загрожувати життю, важливо провести комплексний підхід до оцінки стану пацієнта, до якого включити такі дослідження, як:

1. Оцінка життєвих параметрів: важливо виміряти основні життєві показники, такі як дихання, пульс та артеріальний тиск. Це є критично важливим, оскільки такі умови, як тампонада серця, напружений пневмоторакс або легенева тромбоемболія, можуть швидко призвести до загрози життю хворого.
2. Проведення суб’єктивного та об’єктивного обстеження:

• • оцінки печінково-шийного відтоку: необхідно визначити наявність перешкоди в системі венозного відтоку, яка може спричинити розширення шийних вен. Для цього пацієнт має лежати на спині з положенням тулуба, піднятого під кутом, яке забезпечує, щоб наповнення шийних вен не перевищувало 1–2 см над рівнем грудини;
  • печінково-шийний рефлекс (симптом): протягом 30–60 с лікар має акуратно натискати на ділянку правого підребер’я. Біль у цій зоні, а також збільшення наповнення шийних вен при натисканні можуть вказувати на застій у системі венозного відтоку, пов’язаний із серцевою недостатністю. Тиск на печінку підвищує венозний тиск у нижній порожнистій вені, що передається у праве передсердя і далі — у верхню порожнисту вену та шийні вени.

Ці методи є ключовими для визначення причин розширення шийних вен та можливих серйозних захворювань серцево-судинної системи, що потребують негайного втручання або подальшого обстеження.

При діагностичній оцінці стану венозного відтоку у правому передсерді та верхній порожнистій вені важливо враховувати певні нюанси. У нормальних умовах у здорових осіб, а також у пацієнтів з деякими порушеннями венозного відтоку тиск у правому передсерді не підвищується значно при натисканні на печінку. Це пов’язано з тим, що перенесення підвищеного тиску з правого передсердя у верхню порожню вену за таких маніпуляцій немає.

Крім того, проведення таких тестів, як затримка дихання під час аналізу печінково-шийного відтоку, може створювати ефекти, схожі з пробою Вальсальви. Однак важливо розуміти, що надмірне наповнення шийних вен під час таких досліджень не обов’язково має діагностичну цінність. При інтерпретації даних слід враховувати цей аспект, щоб уникнути помилкових висновків про стан серцево-судинної системи хворого.

Так, при оцінці венозного відтоку важливо проводити ретельний аналіз усіх факторів, включно з фізіологічними реакціями організму на різні маніпуляції, та використовувати комплексний підхід для точної діагностики можливих порушень.

Для забезпечення точної діагностики за наявності симптомів, що вказують на серйозні захворювання, важливо використовувати відповідні допоміжні дослідження, такі як:

1. Рентгенографія грудної клітки (РГ): це основне дослідження, яке може допомогти виявити багато захворювань легень і структурні зміни в серці та великих судинах.
2. Ехокардіографія: потрібна при підозрі на серцеву недостатність, тампонаду серця, перикардит або наявність клапанних вад. За допомогою ехокардіографії можливо оцінити структуру та функцію серцевих клапанів, стінок серця та перикарда.
3. Ультразвукове дослідження (УЗД) шиї: рекомендується за наявності великого зоба для оцінки структури та розмірів щитовидної залози. Також важливим є визначення рівнів тиреотропного гормону (ТТГ) та інших гормонів щитовидної залози для діагностики функціонального стану цього органа.
4. Комп’ютерна томографія (КТ) грудної клітки: використовується для діагностики синдрому верхньої порожнистої вени, який може виявлятися набряком обличчя та шиї, а також розширенням вен верхньої частини грудної клітки. КТ також може проводитися при підозрі на рак легень.
5. Бронхоскопія: це дослідження дозволяє візуально оглянути внутрішню поверхню бронхів та зібрати біопсійний матеріал для гістологічного дослідження, що є особливо важливим при підозрі на новоутворення легень.
6. КТ-ангіографія грудної клітки та УЗД вен нижніх кінцівок: ці методи рекомендуються при підозрі на легеневу тромбоемболію для виявлення тромбів у легеневих артеріях та венозній системі нижніх кінцівок.

Застосування цих діагностичних методів дозволяє точно встановити діагноз та визначити найбільш ефективні методи терапії для кожного конкретного випадку.