Різнокольоровий лишай, також відомий як висівкоподібний лишай, є поширеною доброякісною поверхневою грибковою інфекцією шкіри.

Різнокольоровий лишай — представник групи кератомікозів — грибкових захворювань шкіри, для яких характерне ураження лише рогового шару шкіри. Клінічні особливості різнокольорового лишаю включають гіперпігментовані або гіпопігментовані дрібнолусочкові плями. Найчастіше уражуються тулуб, шия та плечі.

Різнокольоровий лишай: причини

Різнокольоровий лишай викликається Malassezia, диморфним ліпофільним грибом, інша назва цього гриба — Pityrosporum. Це представник нормальної мікрофлори шкіри. На сьогодні ідентифіковано 14 видів Malassezia. Видами, що найчастіше виділяються при різнокольоровому лишаї, є Malassezia Furfur, Malassezia globosa, Malassezia sympodialis.

Різнокольоровий лишай поширений у всьому світі, але він частіше відзначається в країнах з теплим і вологим кліматом. За оцінками експертів, різнокольоровий лишай виявляється у 1,1% населення країн із холодним кліматом (наприклад у скандинавських країнах) і може уражувати до 50% населення країн із тропічним кліматом. Лишай різнокольоровий частіше діагностується у підлітків та осіб молодого віку, ймовірно, через підвищення вироблення шкірного сала сальними залозами, що створює більш багате на ліпіди середовище, в якому може рости Malassezia. У дітей віком молодше 7 років різнокольоровий лишай діагностується рідко. Різнокольоровий лишай уражує чоловіків і жінок рівною мірою, незалежно від раси та етнічної приналежності.

Різнокольоровий лишай: патогенез

Malassezia є коменсалом здорової шкіри і найчастіше відзначається на ділянках з вищим виробленням шкірного сала, таких як обличчя, шкіра голови та спина.

Malassezia може викликати різнокольоровий лишай, коли переходить у патогенну нитчасту форму. Фактори, які зумовлюють цю патогенну трансформацію, включають генетичну схильність, умови довкілля, такі як спека і вологість, імунодефіцит, хронічні захворювання (цукровий діабет), туберкульоз (у тому числі туберкульоз легень), період вагітності, підвищену жирність шкіри та застосування жирних лосьйонів та кремів. Припускають також, що певну роль у патогенезі захворювання відіграють підвищене потовиділення, хімічний склад поту, порушення фізіологічного лущення рогового шару шкіри.

Гістопатологія

Біопсія шкіри не потрібна для підтвердження діагнозу, але якщо вона проводиться, виявляють гіперкератоз, акантоз та легкий поверхневий периваскулярний інфільтрат у дермі. Грибкові елементи локалізуються майже виключно в межах рогового шару та нерідко візуалізуються навіть на зрізах, забарвлених гематоксилін-еозином. Знаходяться як спори, так і гіфи Malassezia. Також рекомендується періодичне фарбування кислотою за Шиффом для поліпшення розпізнавання гриба.

При мікроскопічному дослідженні уражених лусочок шкіри гриб має вигляд коротких вигнутих ниток міцелію і розташованих гронами скупчень круглих спор із двоконтурною оболонкою.

Різнокольоровий лишай: діагностика

Діагноз різнокольорового висівкового лишаю зазвичай легко встановити на підставі характерної клінічної картини захворювання (гіперпігментовані або гіпопігментовані плями, що дрібно лущаться, або бляшки).

Для діагностики різнокольорового лишаю застосовується також чорне ультрафіолетове світло (лампа Вуда) — виявляють мідно-жовто-гарячу флуоресценцію різнокольорового лишаю. Дослідження проводиться у темній кімнаті.

Різнокольоровий лишай: симптоми

Як виглядає різнокольоровий лишай?

У пацієнтів з різнокольоровим висівковим лишаєм відзначаються множинні добре відмежовані овальні плями, що дрібно лущаться, або бляшки незапального характеру, що не виступають над рівнем шкіри. Ураження шкіри можуть бути гіпопігментованими, гіперпігментованими або еритематозними, жовтувато-коричнево-рожевими. Довго існуючі ураження можуть набувати бурого відтінку — «кава з молоком». Саме через різноманітність забарвлення уражень різнокольоровий лишай отримав свою назву. Інша назва — висівковий лишай — зумовлена борошноподібним лущенням уражень.

Різнокольоровий лишай, початкова стадія: плями зазвичай починаються навколо усть волосяних фолікулів і потім збільшуються, зливаються, аж до формування поширених уражень. Ураження зазвичай мають дрібнофестончасті краї.

Дрібні лусочки можуть бути не відразу помітні на ураженнях, але їх появу можна спровокувати, якщо уражену шкіру розтягнути або подряпати. Розподіл ураженої шкіри відображає ліпофільну природу гриба, оскільки переважно уражуються себорейні ділянки (груди, спина, шия та/або руки) та обличчя (особливо у дітей та підлітків). Рідше плями виявляють на шкірі живота, бічних поверхнях тулуба. При ураженні волосистої шкіри голови уражується лише шкіра, ураження волосся не виявляють.

Плями розташовуються несиметрично.

Ураження шкіри при різнокольоровому лишаї зазвичай безболісні, можуть супроводжуватися легким свербежем. Однак сильний свербіж можливий тільки в дуже теплих і вологих умовах.

За наявності різнокольорового лишаю в дітей і підлітків характерні великі ураження.

Як швидко розвивається різнокольоровий лишай? Перебіг захворювання зазвичай тривалий (місяці, роки).

Вважається, що сонячне проміння може сприяти самовільному вилікуванню. При цьому на місцях колишнього висипу різнокольорового лишаю шкіра деякий час не засмагає і виявляються білі плями на тлі засмаги (псевдолейкодерма).

Для діагностики різнокольорового лишаю також може застосовуватися йодна проба Бальцера: при фарбуванні уражень 5% спиртовим розчином йоду уражені місця зафарбовуються інтенсивніше внаслідок розпушування рогового шару шкіри.

Діагноз підтверджується мікроскопічним дослідженням лусочок, змочених гідроксидом калію, при якому виявляють типові виноградоподібні грона грибкових клітин та довгі гіфи. Оскільки в стандартному препараті з гідроксидом калію відсутній колірний контраст, для кращої візуалізації можна додати зафарбовування метиленовим синім, синім чорнильним або зафарбовування Шварца — Медрика.

Отримання культури видів гриба Malassezia дуже складне.

Різнокольоровий лишай: лікування

Хворих слід інформувати про те, що збудник різнокольорового лишаю є коменсальним грибом, мешканцем нормальної мікрофлори шкіри, у зв’язку із чим захворювання не вважається заразним. Висип доброякісний і в деяких випадках може самовільно зникнути.

Крім того, різнокольоровий лишай не призводить до утворення постійних рубців і постійних порушень пігментації. Однак у багатьох випадках, незважаючи на ефективне лікування, може виникнути рецидив захворювання.

Як лікувати різнокольоровий лишай у кожному конкретному випадку, визначить дерматолог.

При лікуванні різнокольорового лишаю можуть застосовуватися місцеві та/або системні препарати (таблиця).

Терапією першої лінії при різнокольоровому лишаї є місцеві препарати.

Місцеве лікування поділяється на неспецифічні протигрибкові та кератолітичні засоби (сірка плюс саліцилова кислота (10% сірчано-саліцилова мазь), 2,5% сульфід селену та піритіон цинку), які в першу чергу видаляють відмерлі тканини та запобігають подальшій інвазії, що чинять фунгіцидну або фунгістатичну дію.

Специфічні протигрибкові засоби включають похідні імідазолу (клотримазол 1%, кетоконазол 2%, еконазол, ізоконазол, міконазол), циклопіроксоламін 1% та аліламіни (тербінафін 1%). Спреї або розчини, що піняться, шампуні, краще кремів і мазей, оскільки креми і мазі масляніші і їх важче наносити, особливо на великі ділянки шкіри.

Найчастіше застосовується кетоконазол. Його можна застосовувати у формі крему (2 рази на добу протягом 15 днів) або у формі розчину, що піниться. Також може застосовуватися спрей тербінафін 1% 2 рази на добу протягом 7 днів або тербінафін крем 1% 1–2 рази на добу протягом 14 днів.

Пероральні препарати розглядаються як друга лінія лікування різнокольорового лишаю у разі поширених, тяжких, резистентних чи рецидивуючих уражень. Для системного лікування різнокольорового лишаю застосовують таблетки флуконазолу (доза 150–300 мг на тиждень протягом 2–4 тиж), капсули ітраконазол (200 мг на добу протягом 7 днів). Застосування кетоконазолу перорально для лікування різнокольорового лишаю не рекомендується через його потенційні гепатотоксичні побічні ефекти. Тербінафін у пероральній формі неефективний при лікуванні різнокольорового лишаю.

Питання, яке часто ставлять лікарю-дерматологу, — як швидко минає різнокольоровий лишай? Для усунення пігментних змін можуть знадобитися тижні чи місяці навіть після ерадикації збудника.

У випадках рецидивуючого різнокольорового лишаю може знадобитися підтримувальна терапія. Так, деякі експерти рекомендують після завершення основного курсу лікування обробляти місця попередніх уражень 2–5% спиртовим розчином саліцилової кислоти.

Може застосовуватися місцеве профілактичне лікування. Однак перевага надається системним протигрибковим препаратам через простоту застосування та кращу прихильність пацієнтів до лікування.

Пацієнтам з різнокольоровим лишаєм не рекомендується носити спідню білизну із синтетичних тканин, необхідно надавати перевагу носінню білизни та одягу з натуральних, гігроскопічних тканин (наприклад бавовни, льону).

Пацієнтам із різнокольоровим лишаєм показані часті водні процедури, лікування підвищеного потовиділення.

Різнокольоровий лишай: диференційна діагностика

• Рожевий лишай Жибера.
• Вторинний сифіліс (сифілітична розеола, справжня сифілітична лейкодерма).
• Оперізувальний лишай.
• Вітиліго.
• Білий лишай.
• Сітчастий папіломатоз Гужеро і Карто.
• Післязапальна гіпо- та гіперпігментація.
• Себорейний дерматит.
• Краплеподібний псоріаз.
• Нумулярна екзема.
• Грибоподібний мікоз.

Різнокольоровий лишай: ускладнення

Захворювання не призводить до серйозних ускладнень. У той же час нелікований різнокольоровий лишай знижує якість життя хворих через формування косметичних вад.