Панічні атаки — це симптом, який може виникнути у будь-якої людини в умовах стресу чи хвороби. Панічні атаки можуть викликати страх смерті чи втрати контролю. Ці епізоди найчастіше бувають бурхливими та раптовими, проявляючись безліччю симптомів.

Серед них можна виділити прискорений пульс або серцебиття, яке часто сприймається як биття у грудях. Також часто наголошується на потовиділенні, що може стати джерелом додаткового дискомфорту. Інші фізичні прояви включають тремтіння в тілі, проблеми з диханням, які можуть сприйматися як задишка або навіть відчуття задухи, а також біль у грудній клітці.

Деякі люди описують відчуття нудоти чи дискомфорту у животі. Запаморочення, або відчуття «падіння», може відмічатися також, як і озноб або раптове відчуття жару. У деяких людей можуть виникати поколювання або відсутність чутливості в кінцівках, що в медичній термінології називається парестезією.

На додаток до фізичних симптомів панічні атаки можуть викликати ряд психологічних проявів. Це можуть бути деперсоналізація або дереалізація — дивні відчуття, що навколишній світ чи сама людина здаються «нереальними». Багато хто відчуває страх втратити контроль або «збожеволіти», а також інтенсивний страх майбутньої смерті.

Панічні атаки можуть виникати несподівано, без попередження, або викликані певними ситуаціями чи умовами. У будь-якому випадку це досвід, який може бути глибоко тривожним і напруженим.

У Міжнародній класифікації хвороб ця патологія класифікується як епізодична пароксизмальна тривожність і визнається лікарями у всьому світі як серйозне неврологічне порушення, яке потребує лікування.

Панічні атаки, як правило, виявляють при панічному розладі, але вони також можуть виникати за інших психічних та фізичних захворювань. При панічному розладі атаки паніки раптово виникають без попередження і видимої причини. Симптоми досягають піку протягом декількох хвилин і можуть тривати кілька годин.

Причини панічних атак

Проведено численні дослідження, щоб встановити причини та механізми панічних атак. Одна з головних теорій передбачає, що деякі нейротрансмітери, такі як норадреналін, можуть бути підвищені під час панічних атак. Це може призводити до активації в організмі такої відповіді, як «бий або біжи», викликаючи інтенсивні фізіологічні симптоми.

Панічні атаки можуть виникати з різних причин, і вони часто пов’язані з безліччю факторів, включаючи генетичні, біологічні та навколишні умови.

1. Генетичні чинники. Результати деяких досліджень продемонстрували, що панічні атаки та панічні розлади можуть бути спадковими. Якщо у когось у сім’ї були діагностовані панічні розлади, це може підвищити ризик розвитку цього захворювання.
2. Біологічні чинники. Деякі біологічні процеси та фізичні захворювання також можуть зумовлювати виникнення панічних атак. Це можуть бути захворювання, такі як гіперактивність щитовидної залози, низький рівень глюкози в крові.
3. Стрес та травма. Гострий стрес або травматичні події можуть спричинити панічні атаки. Наприклад, смерть близької людини, розлучення чи великі життєві зміни.
4. Застосування/відмова від застосування деяких лікарських засобів чи речовин. Вживання або відмова від певних речовин може спричинити панічні атаки. Це може включати алкоголь, кофеїн, нікотин та деякі лікарські засоби.
5. Психічні захворювання. Панічні атаки можуть бути пов’язані з іншими психічними захворюваннями, такими як депресія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).

Важливо пам’ятати, що причини панічних атак у кожної людини можуть суттєво відрізнятися.

Симптоми панічних атак

Панічні атаки можуть бути поодинокими епізодами, але у деяких людей вони стають регулярними. Якщо панічні атаки відбуваються регулярно і спричиняють значний стрес чи зміни у поведінці, це може бути ознакою панічного розладу.

Крім цих класичних проявів, недавні дослідження свідчать про наявність різних підтипів панічного розладу, кожен із яких характеризується своїм набором симптомів. Наприклад, один підтип може включати симптоми, пов’язані з когнітивними аспектами тривоги, такими як страх, тоді як інший — в основному фізичні симптоми, такі як запаморочення та тремтіння.

Захворювання може виявлятися у двох різних варіантах:

1. Скорочена форма. Ця форма характеризується наявністю 4 або менше симптомів. Цей варіант найчастіше проявляється чергуванням із більш повною формою захворювання. Скорочена форма зазвичай виявляється із високою частотою, з кількома епізодами протягом дня.
2. Повна форма. При цій формі відмічається понад 4 симптоми. Незважаючи на те що це менш частий варіант, у поодиноких випадках у пацієнтів можуть відмічати виключно повні напади. Повна форма може виявлятися з різною частотою, від кількох разів на тиждень до 1–2 разів на місяць.

Обидва ці варіанти можуть чергуватися в одного і того самого пацієнта, при цьому частота та інтенсивність нападів можуть значно змінюватися.

Діагностика

Для запобігання розвитку соматичних розладів у пацієнта йому пропонується пройти всебічне медичне обстеження. Цей комплекс включає консультації з фахівцями, такими як кардіолог, невролог та ендокринолог, а також проведення деяких діагностичних досліджень, що включають рентгенографію грудної клітки, електрокардіограму (ЕКГ), ультразвукове дослідження черевної порожнини та серця, магнітно-резонансну томографію головного мозку, а також контроль артеріального тиску протягом певного періоду.

Панічні атаки у жінок діагностуються значно частіше, ніж у чоловіків (у 2 рази частіше). У близько ⅓ осіб, у яких проявляється панічний розлад, зрештою розвивається агорафобія. Раннє втручання може запобігти цьому прогресуванню та ефективно лікувати панічний розлад, який є одним з усіх тривожних розладів, які найбільше піддаються лікуванню. Діагностика панічних атак, як правило, включає розгорнутий медичний анамнез і фізичне обстеження, щоб виключити інші можливі причини симптомів. У деяких випадках можуть бути корисними психологічні тести або анкети.

У недавньому дослідженні розроблено простий інструментарний засіб під назвою «Скринер панічного розладу» (Panic Disorder Screener — PADIS). Відповідно до результатів дослідження PADIS має більш високу чутливість (77% проти 57%) порівняно з Опитувальником здоров’я пацієнта-шкала паніки (Patient Health Questionnaire-panic scale — PHQ-panic) для ідентифікації панічного розладу, хоча його специфічність трохи нижча (84% проти 91%). Деякі вчені також досліджували більш індивідуальний підхід до лікування панічного розладу, виявляючи три різні підтипи панічного розладу, кожен з яких характеризується різним набором симптомів.

Лікування

Сучасні підходи до лікування

Два основних напрями лікування панічного розладу — це фармакотерапія та психотерапія, причому когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є найбільш ефективною та добре вивченою формою психотерапії цього захворювання. Терапією першою лінії є селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН).

Антидепресанти СІОЗС та СІОЗСН вважаються першою лінією терапії, тому що вони ефективні і зазвичай добре переносяться. Рекомендується продовжувати застосування антидепресантів щонайменше 6–12 міс, щоб мінімізувати рецидив.

Результати метааналізів продемонстрували, що есциталопрам, сертралін, циталопрам, пароксетин, дулоксетин, венлафаксин — найбільш ефективні та добре переносяться.

Також слід зазначити, що бензодіазепіни (алпразолам, феназепам, естазолам, флунітразепам, клоназепам, лорметазепам, лоразепам, нітразепам, темазепам) зменшують вираженість симптомів панічного розладу порівняно з плацебо, але не в порівнянні з антидепресантами. Також вони підвищують ризик розвитку толерантності, синдрому відміни та летальності.

Психотерапія при панічному розладі може включати техніки релаксації, когнітивну перебудову, когнітивно-поведінкову терапію (cognitive behavioural therapy — CBT) й експозиційну терапію. Для лікування панічного розладу психотерапія також ефективна, як і фармакотерапія, і може використовуватися окремо або поєднано з фармакотерапією, причому комбіноване лікування, ймовірно, буде більш ефективним, ніж будь-яке лікування окремо.

Перша допомога при панічній атаці

Якщо у вас чи у когось поруч із вами починається панічна атака, є кілька кроків, які можна зробити для зменшення вираженості:

1. Зосередьтеся на диханні. Панічні атаки часто супроводжуються швидким/частим чи нерегулярним диханням. Спробуйте уповільнити дихання, роблячи глибокі вдихи та видихи. Це може допомогти зменшити вираженість деяких симптомів паніки і допомогти організму впоратися зі стресом.
2. Використовуйте техніку самозаспокоєння. Деякі люди знаходять полегшення/заспокоєння у використанні технік релаксації, таких як медитація, вимова заспокійливих слів чи фраз, або уявлення спокійного/безпечного місця чи ситуації.
3. Залишайтеся у безпечному місці. Якщо ви можете, залиштеся або поверніться до місця, де ви знаходилися, до того часу, коли почалася панічна атака. Якщо ви знаходитеся в машині, спробуйте зупинитися в безпечному місці, поки не будете почуватися краще.
4. Поговоріть із кимось. Якщо є можливість, зателефонуйте другові або члену сім’ї. Розмовляйте з кимось, хто зможе допомогти відвернути увагу від панічної атаки.
5. Пам’ятайте, що це є тимчасово. Панічні атаки, хоч і дуже страшні, зазвичай відбуваються за кілька хвилин. Пам’ятайте, що це тимчасовий стан, і він минеться.

Важливо пам’ятати, що якщо панічні атаки стають частими або починають впливати на якість вашого життя, це можуть бути ознаки панічного розладу, який можна успішно лікувати різними методами, включаючи терапію і медикаментозне лікування.

Майбутнє досліджень

Наукове співтовариство продовжує досліджувати більш індивідуалізовані підходи до лікування панічного розладу. У результаті дослідження визначили три окремі підтипи панічного розладу, кожен з яких характеризується різним набором симптомів. Ці підтипи можуть зрештою зумовити різні стратегії лікування, можливо, базуються на різних нейробіологічних механізмах, які можуть сприяти різним симптомам.

Панічні атаки — це серйозне та складне захворювання, яке впливає на мільйони людей по всьому світу. Незважаючи на це, є безліч ефективних стратегій лікування, і вчені продовжують досліджувати нові підходи для покращання якості життя людей із цим розладом.