Ністагм

Содержание

Ністагм: визначення

Ністагм — це швидкі мимовільні ритмічні коливальні рухи очей.

Ністагм: класифікація

Класифікаційний комітет товариства Барані (The Classification Committee of the Barany Society — CCBS) розробив наведену нижче класифікацію ністагму. Згідно з цією класифікацією виділяють фізіологічний та патологічний ністагм.

Фізіологічний ністагм виникає у здорових осіб за відсутності патології як частина природної реакції або відповідь на фізіологічний стимул.

Нижче перелічені типи фізіологічного ністагму.

Фізіологічний установчий ністагм — це горизонтальний джерк-ністагм*, що виникає під час дослідження окорухової функції при відведенні об’єкта спостереження (зорового стимулу) у вкрай бічне положення.

Примітка: *джерк-ністагм має повільну фазу, коли очі рухаються в одному напрямі, та швидку фазу, коли вони різко повертаються в протилежний бік.

Ротаторний (обертальний) ністагм — це горизонтальний джерк-ністагм, що виникає при тривалому обертанні голови, зі швидкою фазою в бік обертання.

Постротаторний (постобертальний) ністагм — це рефлекторний горизонтальний ністагм, що виникає під час швидкого гальмування обертання голови в один бік зі швидкою фазою в протилежний бік, а також суб’єктивного відчуття, яке нагадує човен, що погойдується.

Оптокінетичний або маятникоподібний ністагм являє собою різноспрямований, наприклад, горизонтальний, торсійний або вертикальний ністагм у відповідь на поля зору або об’єкти спостереження, які рухаються або обертаються. Повільна фаза ністагму є іпсілатеральною по відношенню до зорових стимулів. Швидка фаза відсутня. Асиметрія цього ністагму є патологією, при цьому ураження може локалізуватися в тім’яно-потиличній ділянці кори головного мозку.

Оптокінетичний постністагм — персистуючий іпсілатеральний оптокінетичний ністагм після зникнення зорового стимулу може тривати протягом кількох секунд та поступово зникає.

Калоричний ністагм — вестибулярний ністагм, що викликається стимуляцією барабанної перетинки та горизонтальних півколових каналів теплою або холодною водою.

Ністагм, спричинений стимуляцією вестибулярного апарату магнітним полем, — ністагм, що виникає під час проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) та залежить від сили та напрямку магнітного поля. Він виникає внаслідок взаємодії магнітного поля з іонними токами ендолімфи.

Також до фізіологічного ністагму належить вестибуло-окулярний рефлекс, контроль якого здійснюють півколові канали внутрішнього вуха, що відзначається під час спостереження пацієнтом фіксованого зображення та швидкого обертання голови в обидва боки.

Патологічний ністагм — це ністагм, що виникає внаслідок перелічених нижче порушень одного або декількох механізмів, які в нормальних фізіологічних умовах забезпечують стійкість погляду:

• вестибуло-окулярних рефлексів;
• механізму утримання погляду (нейронного інтегратора) або у разі його нестабільності;
• механізму зорових шляхів, що знижує здатність пригнічувати зміщення погляду при спробі його фіксації.

Зазначені порушення можуть бути як вродженими, так і набутими.

До патологічного ністагму належать спонтанний ністагм, погляд-індукований ністагм та спровокований ністагм.

Спонтанний ністагм виникає під час погляду пацієнта прямо перед собою (по центру), коли голова знаходиться у вертикальному та нейтральному положенні (не повернена та не нахилена), він не викликаний позиційними або іншими провокуючими маневрами. Спонтанний ністагм поділяють на спонтанний периферичний вестибулярний ністагм та спонтанний центральний вестибулярний ністагм.

Спонтанний периферичний вестибулярний ністагм зумовлений порушенням вестибулярного тонусу між лабіринтами внутрішніх вух (відділа органа слуху та рівноваги) або вестибулярними нервами. При спонтанному периферичному вестибулярному ністагмі коливальні рухи очей відбуваються в одній площині та напрямку в координатах, які є прив’язаними до голови пацієнта, незалежно від положення погляду.

Залежно від напрямку спонтанного периферичного вестибулярного ністагму виділяють:

• горизонтально-торсійний спонтанний периферичний вестибулярний ністагм;
• вертикально-торсійний спонтанний периферичний вестибулярний ністагм;
• горизонтально-вертикально-торсійний спонтанний периферичний вестибулярний ністагм.

Також виділяють такі типи спонтанного периферичного вестибулярного ністагму:

• спонтанний периферичний вестибулярний ністагм, інгібіторний тип;
• спонтанний периферичний вестибулярний ністагм, збуджувальний тип;
• відновлювальний ністагм.

Спонтанний центральний вестибулярний ністагм являє собою спонтанний джерк-ністагм, викликаний порушенням зв’язків (шляхів) у центральній нервовій системі (ЦНС), які беруть участь у вестибулоокулярних рефлексах або є відповідальними за адаптивний контроль цих рефлексів.

До спонтанного центрального вестибулярного ністагму належать:

• переважно горизонтальний спонтанний центральний вестибулярний ністагм:
  • горизонтальний спонтанний центральний вестибулярний ністагм із фіксованим напрямком;
  • періодичний альтернуючий ністагм;
  • латентний ністагм;
• переважно вертикальний або торсійний спонтанний центральний вестибулярний ністагм:
  • вертикальний спонтанний центральний вестибулярний ністагм, що б’є донизу;
  • вертикальний спонтанний центральний вестибулярний ністагм, що б’є догори;
  • торсійний спонтанний центральний вестибулярний ністагм;
• інфантильний ністагм;
• набутий маятникоподібний ністагм:
  • окулопалатинний тремор є формою набутого маятникоподібного ністагму з високою амплітудою та низькою (1–3 Гц) частотою, що часто супроводжується вертикальними, торсійними та горизонтальними коливаннями, які можуть посилюватися під час закриття очей. Синдром окулопалатинного тремору також включає синхронні рухи м’якого піднебіння, а іноді й інших м’язів, які походять з однієї і тієї ж зябрової дуги.
  • окуломастикаторна міоритмія — це форма набутого маятникоподібного ністагму, що характеризується маятникоподібними конвергентними та дивергентними коливаннями з частотою ≈1 Гц, які є часто пов’язані з синхронними коливальними рухами нижньої щелепи, обличчя або кінцівок;
• see-saw ністагм (ністагм, який гойдається, або ністагм за типом «гойдалки»);
• епілептичний ністагм;
• паретичний ністагм стеження.

Погляд-індукований ністагм (патологічний установчий ністагм) — це джерк-ністагм, який спричинений переміщенням ока в ексцентричне положення в очниці, зі швидкими фазами, які найчастіше йдуть у напрямку погляду.

До погляд-індукованого ністагму належать:

• поглядутримувальний ністагм (однобічний, двобічний, вертикальний);
• вестибулярний ністагм 1-го ступеня;
• комбінація вестибулярного ністагму та поглядутримувального ністагму;
• рикошетний ністагм;
• доцентровий (центрипетальний) ністагм.

Спровокований ністагм являє собою ністагм, який викликаний певним тригером, відмінним від положення погляду, таким як зміна положення голови, або іншим провокаційним маневром.

До спровокованого ністагму належать:

• позиційний ністагм:
• доброякісний пароксизмальний позиційний ністагм (ДППГ):

• • ДППГ заднього півколового каналу;
  • ДППГ горизонтального півколового каналу:
  • псевдоспонтанний ністагм;
  • ДППГ переднього півколового каналу;
• інші форми периферичного позиційного ністагму;
• центральний позиційний ністагм;
• ністагм, викликаний струшуванням голови;
• перехресний ністагм;
• ністагм, викликаний звуком;
• ністагм, викликаний маневром (прийомом) Вальсальви;
• ністагм, спричинений тиском;
• ністагм, викликаний вібрацією;
• ністагм, викликаний гіпервентиляцією;
• ністагм, викликаний стеженням за предметом (EggersD.Z. et al., 2019; Sekhon R.K., et al., 2023).

Ністагм: мета та загальні принципи лікування

Основною метою лікування ністагму є усунення симптомів порушення зору за рахунок зниження швидкості повільної фази ністагму.

Лікування ністагму включає оптичне тренування зору, фармакотерапію, а також різні методи хірургічного лікування.

Деякі методи лікування спрямовані на зниження швидкості повільної фази ністагму, тоді як інші спрямовані на усунення візуальних ускладнень ністагму.

Застосування методів лікування, які повністю зупиняють рух очей, наприклад, тенотомії або ін’єкційного введення ботулотоксину в окорухові м’язи, часто є неефективним, оскільки вони також порушують фізіологічні рухи очей, наприклад, вестибулоокулярний рефлекс або сакади.

Переважними є методи лікування, які вибірково знижують швидкість повільної фази ністагму, при збереженні фізіологічних рухів очей.

Слід зазначити, що при деяких типах ністагму не з’являються симптоми порушення зору, тому деяким пацієнтам спеціальне лікування може і не знадобитися. Наприклад, у пацієнтів з інфантильним ністагмом симптоми порушення зору можуть не відзначатися, якщо в них добре розвинені періоди фовеації, які являють собою короткі періоди, протягом яких очі залишаються нерухомими, хоча й спрямовані на об’єкт, що цікавить пацієнта.

В інших клінічних ситуаціях необхідно усувати причину, що спричиняє ністагм, наприклад, доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення.

Ністагм, зумовлений лікарськими / наркотичними засобами, наприклад, фенітоїном, карбамазепіном, препаратами літію, найефективніше усувати за рахунок припинення застосування зазначеного лікарського / наркотичного засобу або зниження його дози (Thurtell M.J., 2015).