Надмірна спрага Довідник
Постійна потреба у вживанні великого обсягу рідини, що перевищує 2500 мл/добу.
Патофізіологія та основні причини
Підвищена потреба у воді виникає через підвищення молярної концентрації рідини поза клітинами або через зменшення об’єму крові в артеріях. Це найчастіше пов’язано із втратою рідини організмом і рідше є наслідком порушень у регуляції водного балансу. Надмірна втрата води може спричинити гіпертонічне зневоднення, у поодиноких випадках викликаючи ізотонічне або гіпотонічне зневоднення.
Причини порушень водного балансу
- Первинні зміни у споживанні води, такі як первинна полідипсія (психогенна), порушення функцій гіпоталамуса (гістіоцитоз з клітин Лангерганса, саркоїдоз), а також полідипсія, викликана певними лікарськими засобами (тіоридазином, хлорпромазином, холінолітичними препаратами, що спричиняють сухість у роті).
- Втрата води через нирки через недостатню активність вазопресину, що призводить до центрального нецукрового діабету та нецукрового діабету ниркового походження.
- Втрата води через нирки внаслідок осмотичного діурезу, спричиненого такими станами, як цукровий діабет, застосування діуретиків, манітолу, а також обструктивна нефропатія після усунення перешкод для відтоку сечі.
- Втрата води через шлунково-кишковий тракт, шкіру або дихальні шляхи внаслідок блювання, діареї, наявності нориць, підвищеного потовиділення, гарячки.
Діагностика
Діагностика надмірної спраги включає об’єктивне та суб’єктивне дослідження, зокрема оцінку гідратації організму; детальний анамнез із акцентом на застосування лікарських засобів; контрольований медичним персоналом вимір обсягу спожитої рідини та сечі. Додаткові лабораторні дослідження включають загальний аналіз крові (з особливою увагою до гематокриту), аналіз сечі, вимірювання рівнів креатиніну, глюкози, натрію, калію, кальцію в плазмі крові, концентрацію натрію в сечі, осмоляльність крові та сечі, а також газометрію крові. Такий підхід дозволяє діагностувати полідипсію, пов’язану із втратою рідини через шлунково-кишковий тракт, шкіру, дихальні шляхи або нирки через осмотичний діурез. За винятком цих факторів слід розглянути можливість центрального або нефрогенного нецукрового діабету, а також первинної полідипсії, провівши диференційну діагностику, включно з тестом на зневоднення та вазопресиновий тест.