Причини, механізми розвитку

Накопичення рідини в позаклітинному та позасудинному просторі тканин та органів, відоме як набряк, обумовлено низкою патофізіологічних механізмів, які часто діють одночасно:

• підвищення гідростатичного тиску у венозній частині капілярів може відбуватися при різних станах, наприклад серцевій застійній недостатності або недостатності венозних клапанів. Це призводить до того, що рідина витісняється з судин у навколишні тканини;
• зниження онкотичного тиску плазми крові зазвичай пов’язане з гіпоальбумінемією — станом, при якому в крові знижено вміст альбуміну, білка, що утримує рідину в судинному руслі;
• підвищена проникність стінок капілярів, що найчастіше виникає внаслідок запальних процесів, дозволяє рідині та іншим молекулам легше проникати з крові в тканини, що викликає формування набряку;
• порушення відтоку лімфи може бути спричинене різними факторами, включаючи значне збільшення лімфатичних вузлів, хірургічне видалення лімфатичних вузлів, наслідки променевої терапії або захворювання, такі як філяріоз, при якому блокується нормальний лімфатичний дренаж.

Ці механізми в сукупності або окремо можуть призвести до розвитку набряків, які можуть зачіпати різні частини тіла та викликати низку клінічних симптомів.

Класифікація

Набряки можуть класифікуватися на основі їх локалізації та причин, що породжують ці стани:

1. Місцеві набряки, зумовлені конкретними локалізованими факторами:

• • запальні набряки виникають у відповідь на травму чи інфекцію;
  • алергічні набряки, такі як набряк Квінке, можуть швидко розвиватися і становлять серйозну загрозу для життя через набряк у ділянці гортані;
  • набряки через порушення відтоку венозної крові, наприклад при тромбозі глибоких вен;
  • набряки, пов’язані з порушенням відтоку лімфи, як при бешиховому запаленні або філяріозі.

2. Генералізовані набряки поширюються ширше і можуть бути спричинені системними порушеннями:

• • серцеві набряки, які часто виникають при серцевій недостатності, коли серце нездатне ефективно перекачувати кров, призводячи до застою рідини;
  • печінкові набряки, зазвичай асоційовані з цирозом печінки, внаслідок якого порушується нормальний кровообіг через печінку;
  • ниркові набряки, наприклад при нефротичному синдромі, коли з сечею виводиться значна кількість білка, знижуючи онкотичний тиск крові;
  • гормональні набряки, як при гіпотиреозі, де зниження функції щитоподібної залози призводить до затримки рідини;
  • набряки від недоїдання, що виникають при дефіциті білка або деяких вітамінів, наприклад, В₁;
  • набряки у вагітних, які можуть розвиватися через зміни в гормональному фоні та кровообігу;
  • постмедикаментозні набряки, спричинені, наприклад, тривалим застосуванням глюкокортикоїдів;
  • ідіопатичні набряки, щодо яких не вдається встановити конкретну причину.

Ця класифікація допомагає лікарям обирати найбільш адекватні методи діагностики та лікування, ґрунтуючись на першопричині та характері набряків.

Діагностика

При діагностиці набряків важливо визначити їх характер — локалізовані вони чи генералізовані, що допомагає у виявленні основної причини та виборі відповідного лікування.

Локалізовані набряки:

• запальний набряк проявляється хворобливістю, підвищенням температури та почервонінням шкіри на ураженій ділянці;
• набряк, спричинений порушенням венозного відтоку, зазвичай асиметричний (крім випадків із синдромом верхньої порожнистої вени). Він розвивається без болю, але при фізичному огляді можуть бути виявлені ознаки, такі як тромбоз глибоких вен. Тривалий венозний набряк може призвести до трофічних змін шкіри;
• алергічний набряк характеризується швидким розвитком, блідістю, відсутністю болю і швидким зникненням.

Генералізовані набряки:

• набряки, пов’язані із серйозними захворюваннями, такими як серцева недостатність, нефротичний синдром або цироз печінки, часто ведуть до значної затримки води в організмі та збільшення маси тіла. Рідина може накопичуватися в плевральній та черевній порожнинах;
• у пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя, набряки зазвичай виявляються на нижніх кінцівках, тоді як у лежачих пацієнтів — у крижовій ділянці. При цьому збільшення маси тіла може становити 3–5 кг;
• набряки мають пастозний характер: при натисканні пальцем на шкіру з’являється поглиблення, яке повільно зникає після зняття тиску.

При диференційній діагностиці генералізованих набряків потрібен ретельний аналіз усіх супутніх симптомів та можливостей лабораторних досліджень для точного встановлення причини набряків та призначення адекватного лікування.