Міопія Довідник

Міопія (короткозорість) — це одне з найпоширеніших порушень зору. Близько 2 млрд осіб мають різні порушення рефракції, при цьому кількість випадків, що реєструються, неухильно збільшується. Термін походить від грецького слова «myops», що в буквальному перекладі означає «щурящі очі». Цей патологічний стан характеризується тим, що зображення предметів, що знаходяться на відстані, формується не на сітківці ока, як це має бути в нормі, а перед нею. Він розвивається через надто довгу передньо-задню вісь очного яблука або надмірну заломлювальну силу рогівки і кришталика. Особи з міопією можуть легко розглядати предмети, що знаходяться близько від них, але при погляді вдалину все стає розпливчастим і нечітким.

Ступінь короткозорості варіює від легкої форми, коли людина зазнає незначних труднощів при розгляді віддалених об’єктів, до тяжкої, при якій навіть предмети, що знаходяться на середній відстані, здаються розмитими і нечіткими.

Найчастіше міопія проявляється у осіб віком 9–12 років, у період активного зростання дитини та високого навантаження на оптичну систему ока. За даними деяких досліджень, близько 30% підлітків віком 12–15 років мають різні порушення рефракції, які нерідко мають тимчасовий характер, до 20–40 років зір стабілізується.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), поширеність короткозорості значно варіює в різних країнах та регіонах:

у розвинених країнах Європи рівень поширеності захворювання сягає 25% серед усього населення;
у країнах Азії показник сягає 80%. Така висока поширеність патології в азійських країнах пояснюється комплексом факторів, зокрема генетичною схильністю, особливостями харчування, способу життя та інтенсивністю зорових навантажень, пов’язаних з навчанням та роботою.

Згадки про міопію можна знайти ще у працях давньогрецького філософа та вченого Аристотеля. Він зазначав, що ті, хто страждає від нечіткості зору, змушений мружитися, щоб краще бачити, і повинен підносити предмети ближче до очей для їхнього чіткішого розгляду. Саме це спостереження Аристотеля про «очі, що щуряться» і лягло в основу терміну «міопія», який використовується в офтальмології донині.

У Міжнародній класифікації хвороб X перегляду міопія має код H52.1.

Класифікація

У класифікації короткозорості враховують терміни розвитку порушень заломлювальної здатності оптичної системи ока, ступінь патології та її прогресування. Основні класифікаційні критерії представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Класифікація міопії

Тип патології	Опис
Вроджена	Вроджена короткозорість є наслідком порушень у розвитку ока ще у внутрішньоутробний період. Вона може бути зумовлена генетичними факторами, впливом шкідливих речовин чи інфекцій на плід під час вагітності.
Придбана	Отримана короткозорість розвивається вже після народження дитини під впливом різних факторів ризику. До них належать спадкова схильність, надмірні зорові навантаження, травми очей, деякі захворювання. Придбана міопія зустрічається набагато частіше, ніж уроджена, і становить більшість випадків короткозорості.
Непрогресуюча (стаціонарна)	Непрогресуюча короткозорість характеризується стабільним станом, у якому ступінь порушення зору змінюється з часом.
Прогресуюча	Вираженість прогресуючої міопії, навпаки, поступово збільшується, зір знижується рік у рік. Розрізняють: повільно прогресуючу — зміни оптичної сили не перевищують 1 діоптрії за рік; швидко прогресуючу — щорічне падіння показника оптичної сили на 1 діоптрію та більше. У деяких тяжких випадках прогресуюча короткозорість може досягати дуже високих ступенів — до 30,0–40,0 діоптрій.
Ізометрична	При цьому виді короткозорості ступінь порушення рефракції практично однаковий в обох очах.
Анізометрична	У таких пацієнтів діагностується короткозорість із різницею у ступені порушення рефракції між правим та лівим оком. Одне око може мати набагато вищий або нижчий ступінь міопії порівняно з іншим.
Міопія слабкого ступеня	Кількісно порушення рефракції ока вимірюють у діоптріях (D) — це одиниця виміру оптичної сили, яка визначає, на яку відстань фокусується паралельний пучок світлових променів після проходження через лінзу чи рогівку. 1 діоптрія дорівнює зворотній величині фокусної відстані у метрах. Слабкий ступінь міопії характеризується показниками −0,25 — −3 D. Пацієнт не відчуває серйозних труднощів із зором зблизька: читання, робота за комп’ютером або рукоділля не викликають проблем. Однак при розгляді віддалених об’єктів зображення стає розмитим та нечітким. Дорожні знаки, обличчя людей на вулиці, написи на дошках важко помітні.
Міопія середнього ступеня	Для середнього ступеня патології показники оптичної сили знаходяться в інтервалі −3,25 — −6 D. При них чіткість зору зберігається тільки на короткій відстані — зазвичай до 30 см. Усе, що знаходиться далі, здається розпливчастим і нечітким. Людина з таким ступенем хвороби може мати труднощі при читанні з дошки в школі або університеті, при керуванні автомобілем та інших повсякденних завданнях.
Міопія високого ступеня	Діагноз встановлюється за показниками −6,25 діоптрій та нижче. Чітке зображення фокусується лише на дуже короткій відстані — 5–10 см від очей. Усе, що далі за цю відстань, виглядає вкрай розмитим. Людині з високим ступенем короткозорості потрібна постійна корекція за допомогою окулярів або контактних лінз для нормального повсякденного життя.
З астигматизмом/без астигматизму	Міопія та астигматизм часто поєднуються. Астигматизм — це порушення рефракції, при якому заломлювальна сила рогівки або кришталика неоднакова в різних меридіанах. При поєднанні міопії та астигматизму відмічають одночасно і розмитість зображення віддалених об’єктів унаслідок короткозорості, і спотворення форми предметів через астигматизм. Це збільшує вираженість зорових порушень та ускладнює корекцію.

Теорії причин міопії

Короткозорість належить до поліетиологічної групи офтальмологічних захворювань, тобто має безліч потенційних причин і факторів ризику. На сьогодні існує кілька основних теорій, що пояснюють походження та механізми розвитку короткозорості, вони представлені в табл. 2.

Таблиця 2. Основні теорії міопії

Теорія	Опис
Генетична	У ході досліджень вдалося ідентифікувати 18 можливих локусів, що знаходяться на 15 різних хромосомах, потенційно пов’язаних з розвитком короткозорості. Однак жоден з цих локусів не є частиною генів, які безпосередньо викликають міопію. Це вказує на те, що патологія, швидше за все, не є результатом мутації в одному конкретному гені, а є складнішим полігенним процесом. Імовірно, причиною короткозорості стає взаємодія багатьох генів та білкових продуктів їхньої експресії, що діють узгоджено та впливають на розвиток та функціонування оптичної системи ока. Виявлені: генетично зумовлена неповноцінність циліарного м’яза, що відповідає за акомодацію, або анатомічні особливості її прикріплення, іннервації та кровопостачання; порушення у процесах синтезу колагену та інших компонентів сполучної тканини склери (білкової оболонки ока); зміна вироблення нейротрансмітерів клітинами сітківки може модулювати рівень синтезу протеогліканів склери, тим самим змінюючи її властивості та форму очного яблука. Точні молекулярні механізми генетичного впливу остаточно не вивчені та потребують подальших масштабних досліджень.
Акомодаційно-рефракційних порушень	Ця теорія пов’язує розвиток патології з порушеннями в роботі акомодаційного апарату ока, що відповідає за фокусування зображення. Зі значущих факторів можна виділити: патологічний тонус у циліарному м’язі; несприятливі умови зорової роботи зблизька; вегетативну дисфункцію.
Периферичного дефокусу	Відповідно до цієї теорії, важливу роль у розвитку захворювання відіграє периферичний (бічний) зір. Якщо периферичні ділянки сітківки отримують нечітке, розфокусоване зображення, це може призводити до змін форми очного яблука та розвитку короткозорості.
Зорових навантажень	Ключовий фактор для розвитку міопії — надмірні зорові навантаження, особливо у осіб у дитячому та підлітковому віці. Тривале читання, робота за комп’ютером або інші види діяльності, що потребують напруження зору зблизька, можуть зумовлювати розвиток та прогрес патології.
Світлова депривація	Фактори ризику — нестача природного освітлення та перебування на свіжому повітрі. Теорія світлової депривації передбачає, що надлишок часу, що проводиться у приміщенні, призводить до прогресування міопії.
Трифакторна	Найбільш актуальна теорія наразі — трифакторна. У механізмі походження короткозорості виділяють 3 ключові фактори, тісно взаємопов’язані між собою: порушення в роботі акомодаційного апарату ока — акомодаційний апарат відповідає за фокусування зображення на сітківці при розгляді предметів з різної відстані. Якщо цей апарат ослаблений чи функціонує неефективно, виникає невідповідність між його можливостями та зоровим навантаженням (роботою зблизька, читанням тощо). Це може стати першопричиною розвитку короткозорості; розтяжність склери — при ослабленні властивостей міцності склери вона стає більш розтяжною під впливом внутрішньоочного тиску. Унаслідок подовжується оптична вісь очного яблука, розвивається рефракція міопії; генетичні порушення — зумовлюють структурні та функціональні вади різних компонентів зорової системи (циліарного м’яза, склери, кришталика, сітківки та ін.). Ці 3 фактори тісно взаємопов’язані. Спочатку ослаблений акомодаційний апарат не справляється із зоровими навантаженнями, що створює напругу та розтяжність склери. У свою чергу, генетично зумовлене зниження міцності склери покращує її розтяжність під впливом внутрішньоочного тиску. Унаслідок розвивається порочне коло: подовження очного яблука викликає міопічну рефракцію, що ще більше підвищує навантаження на акомодацію, збільшуючи розтяжність склери і прогресування міопії.

Причини та фактори ризику

Можливі причини міопії та фактори, що призводять до розвитку та прогресування короткозорості:

надмірні зорові навантаження — вони можуть бути пов’язані з професійною діяльністю або захопленнями. Тривала робота з цифровими пристроями, читання, рукоділля та інші види діяльності, що потребують напруження зору зблизька, зумовлюють подовження очного яблука з подальшим порушенням рефракції;
спосіб життя та навколишнє середовище — малорухливий спосіб життя, брак часу, що проводиться на свіжому повітрі, надмірне освітлення;
захворювання та травми — цукровий діабет, захворювання сполучної тканини та травми очей, викликають зміни в структурі очного яблука;
гормональні зміни — короткозорість може прогресувати під час вагітності та в період лактації через гормональні зміни та перерозподіл рідини в організмі. Ці зміни впливають на весь організм, зокрема на форму очного яблука;
прийом деяких лікарських засобів — кортикостероїдів, протисудомних препаратів та деяких антидепресантів;
характер харчування та аліментарні особливості — харчування та достатнє надходження певних вітамінів та поживних речовин відіграють важливу роль у підтримці здоров’я очей. Вітамін А (ретинол) є ключовим вітаміном підтримки нормального функціонування сітківки ока. Його дефіцит викликає значне зниження гостроти зору за умов недостатнього освітлення, сухість очей. Дефіцит вітамінів групи В супроводжується порушенням зорової функції, світлобоязню. Вітаміни С (аскорбінова кислота) та E (токоферол) захищають клітини очей від окиснювального стресу та сприяють збільшенню кровообігу в судинах сітківки. Цинк бере участь у метаболізмі вітаміну А та сприяє нормальному функціонуванню сітківки. Омега-3 жирні кислоти, такі як докозагексаєнова та ейкозапентаєнова кислота необхідні для нормального функціонування сітківки ока.

У проведених дослідженнях школярів було виявлено низку важливих критеріїв, за якими група досліджуваних, які страждають на короткозорість, достовірно відрізнялася від групи здорових дітей. Ці фактори ризику розвитку міопії в учнів включають:

тривале виконання домашнього завдання — діти з короткозорістю зазвичай витрачали значно більше часу на виконання домашніх завдань порівняно зі здоровими однолітками. Тривале зорове навантаження зблизька, пов’язане з читанням, письмом та роботою за столом, є серйозним фактором ризику прогресування короткозорості;
тривалий перегляд телевізора — група школярів з міопією проводила значно більше часу біля екрана телевізора порівняно з контрольною групою. Тривале перебування біля екрана телевізора, особливо на близькій відстані, створює підвищене навантаження на зір та акомодацію очей;
тривалість нічного сну <8 год на добу — недостатня тривалість сну також була характерна для дітей з короткозорістю. Скорочення часу нічного відпочинку <8 год на добу негативно позначається на відновленні зорових функцій;
тривалість прогулянок <3 год/тиж — школярі з короткозорістю проводили значно менше часу на свіжому повітрі порівняно з групою зі здоровими учасниками. Недостатня тривалість прогулянок (<3 год/тиж) розглядається як фактор ризику розвитку патології зорової системи, можливо пов’язаний з дефіцитом природного освітлення та гіподинамією.

Клінічна картина

Для захворювання характерна низка клінічних симптомів:

зниження гостроти зору — значне зниження гостроти зору під час розгляду віддалених предметів. Чим більший ступінь короткозорості, тим сильніше буде зміщена фокусна точка перед сітківкою і тим більш вираженим стане зниження гостроти зору в далечінь. При легкій формі міопії пацієнт може розрізняти віддалені предмети, але вони виглядають дещо розпливчастими та нечіткими. За середнього та високого ступеня короткозорості гострота зору на дальній відстані значно падає — особа може бачити лише великі контури та силуети віддалених об’єктів, а дрібні деталі стають повністю нерозпізнаними;
підвищена стомлюваність і різь в очах — внаслідок постійної напруги зорової системи при фокусуванні на близькій відстані часто розвивається швидка втома очей, що супроводжується почуттям печіння, різьбленням або дискомфортом;
примружування очей — щоб краще бачити віддалені об’єкти, пацієнти з короткозорістю інстинктивно примружують очі, намагаючись звузити зіниці і тим самим зменшити оптичні аберації. Унаслідок цього рано формуються мімічні зморшки біля зовнішніх куточків очей, які називаються «гусячі лапки»;
зміна розмірів та щільності структур ока — у багатьох пацієнтів з міопією фіксують розширення зіниць, а також опуклість та підвищену пружність очних яблук, які при пальпації через закриті повіки здаються «кам’янисто-щільними»;
частий головний біль, запаморочення, ломота в переніссі та скронях — симптоми пов’язані з перенапругою очних м’язів та зорового аналізатора;
аномальні оптичні ефекти — у деяких короткозорих пацієнтів виникають різні оптичні феномени (двоїння віддалених зображень, плаваючі «мушки» або плями перед очима), особливо на тлі сильної втоми або стресу.

У дітей дошкільного та молодшого шкільного віку короткозорість можна запідозрити за низкою ознак та поведінкових особливостей, які слід уважно відстежувати батькам та педагогам:

наближення до обличчя іграшок та інших предметів, що розглядаються — дитина інстинктивно намагається максимально наблизити об’єкт, щоб краще його розглянути через нечіткість зору вдалину;
низький нахил над книгою, зошитом або іншими матеріалами для читання та письма — дитина змушена максимально скорочувати відстань до тексту або зображення для їхнього кращого сприйняття;
наполегливе бажання дивитися телевізор зблизька — дитина сідає дуже близько до екрана телевізора, щоб компенсувати розмитість зображення;
часте моргання та тертя очей — може бути спробою відновити чіткість зору або реакцією на підвищене навантаження та стомлення очей;
примхливість і дратівливість, особливо при спробах розглянути щось вдалині. Нечіткість зору викликає фрустрацію та негативні емоції;
підвищена стомлюваність при зорових навантаженнях (читанні, малюванні, перегляді телебачення) — постійна напруга очей при спробах компенсувати нечіткість зору викликає швидку перевтому.

Діагностика

Діагностика являє собою комплексний процес, що включає кілька послідовних етапів (табл. 3).

Таблиця 3. Алгоритм діагностики міопії

Етап	Опис
Виявлення груп ризику розвитку та прогресування короткозорості	На першому етапі важливо визначити наявність факторів ризику, що можуть зумовлювати розвиток чи прогресування міопії. До них належать спадкова схильність, надмірні зорові навантаження, брак часу, проведеного на свіжому повітрі, та ін.
Виявлення наявності міопії	За допомогою офтальмологічних методів обстеження встановлюється наявність короткозорості у пацієнта.
Рейтинг ступенів короткозорості	Після підтвердження діагнозу проводиться точне вимірювання ступеня міопії в діоптріях для визначення її тяжкості (слабкий, середній або високий рівень).
Оцінка функціональних порушень, що супроводжують міопію	Важливо виявити можливі супутні короткозорості функціональні розлади (амбліопію, косоокість, порушення бінокулярного зору та акомодації).
Виявлення факторів ризику прогресування міопії	На цьому етапі визначаються фактори, які можуть призводити до подальшого прогресування короткозорості (зорові навантаження, загальні захворювання та ін.).
Оцінка прогресування міопії за річним градієнтом прогресування	Шляхом регулярних вимірів ступеня короткозорості розраховується швидкість її щорічного прогресування, що дозволяє оцінити динаміку захворювання.
Виявлення можливих ретинальних ускладнень	На завершальному етапі проводиться ретельне обстеження сітківки ока для своєчасного виявлення таких небезпечних ускладнень, як відшарування сітківки, міопічна макулопатія та ін.

Інструментальна діагностика

Для точної діагностики патології та визначення її виду ключову роль відіграють офтальмологічні дослідження:

перевірка гостроти зору та визначення ступеня короткозорості — за допомогою спеціальних таблиць з літерами або символами різного розміру визначається ступінь зниження гостроти зору вдалечінь. Потім з використанням скіаскопії або авторефрактометрії вимірюється величина рефракції міопічної в діоптріях для оцінки ступеня короткозорості;
вимірювання осей ока — проводять вимірювання передньо-задньої осі очного яблука, а також визначення кривизни рогівки за допомогою кератометрії або оптичної біометрії. Дослідження дозволяє встановити, чи пов’язана короткозорість зі зміною осей ока або з надмірною заломлювальною силою рогівки;
контроль внутрішньоочного тиску — підвищений внутрішньоочний тиск може бути одним з факторів прогресування короткозорості. Для його вимірювання використовуються тонометри різних типів, найбільш поширеним є безконтактний пневмотонометр;
визначення ширини полів зору за допомогою периметрії — оцінюється стан периферичного зору пацієнта;
офтальмоскопія — лікар оглядає очне дно, оцінюючи стан сітківки, диска зорового нерва, судин та інших структур. Це дозволяє виявити патологічні зміни, пов’язані з міопією.

Методи лікування міопії

На сьогодні існує кілька основних методів корекції та лікування міопії, які можуть бути використані залежно від ступеня захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Окуляри та контактні лінзи

Один з найбільш поширених та доступних способів корекції міопії — це носіння окулярів або контактних лінз із відповідними діоптріями. Цей метод дозволяє компенсувати порушення рефракції ока та забезпечити чіткий зір у далечінь. Однак окулярна або лінзова корекція не усуває причину короткозорості та не запобігає її подальшому розвитку.

Рефракційна хірургія

Процедури спрямовані на усунення рефракційних дефектів:

Лазерна корекція зору при міопії: відбувається зміна форми рогівки ока за допомогою ексимерного лазера. Унаслідок усуваються оптичні порушення та відновлюється чіткість зору без використання додаткових оптичних засобів. Види лазерної корекції зору:
- LASIK — процедура, при якій формується тонкий рогівковий клапоть, а потім за допомогою ексимерного лазера відбувається моделювання внутрішньої поверхні рогівки з метою усунення оптичних порушень;
- фоторефрактивна кератектомія — метод, при якому лазер видаляє частину рогівкового епітелію для зміни його кривизни, без формування рогівкового клаптя.
Рефракційна заміна кришталика при міопії — видалення власного кришталика та імплантація штучної інтраокулярної лінзи із заданою рефракцією. Ця операція дозволяє досягти значної корекції зору за високого ступеня міопії;
Імплантація факічних інтраокулярних лінз — встановлення додаткової лінзи в передню або задню камеру ока без видалення кришталика. Цей метод також ефективний при значній мірі короткозорості;
Радіальна кератотомія — більш застарілий метод, при якому виконуються радіальні розрізи в рогівці зміни її кривизни. Через високий ризик ускладнень ця операція застосовується рідко.

Гімнастика при міопії

Регулярне виконання спеціальних вправ для очей є особливо ефективним на початкових стадіях розвитку патології. Гімнастика не є самостійним методом лікування короткозорості, а лише виступає як допоміжний засіб у комплексній терапії.

Для досягнення ефекту гімнастику необхідно проводити поєднано зі строгим дотриманням решти рекомендацій офтальмолога, таких як носіння коригуючих окулярів або контактних лінз, дотримання режиму зорових навантажень. Вправи часто рекомендують як реабілітаційний курс після хірургічної корекції короткозорості, наприклад, після лазерної операції за методом LASIK або імплантації інтраокулярних лінз. У цьому випадку гімнастика для очей допомагає зміцнити м’язи очей і прискорити відновлювальний процес після втручання.

Стандартний комплекс вправ включає:

сильні стискання повік, що чергуються з широким відкриттям очей;
швидкі часті моргання;
піднімання верхньої повіки, долаючи опір вказівного пальця, прикладеного до віку;
«малювання» очима уявної цифри «8» або інших геометричних фігур;
обертальні рухи очима за годинниковою стрілкою, проти годинникової стрілки, а також горизонтальні та вертикальні рухи;
піднімання брів з подоланням опору вказівних пальців, прикладених до надбрівних дуг.

Гімнастика для очей повинна виконуватися плавно, без надмірної напруги та дискомфорту. Кожна вправа повторюється 6–12 разів, а весь комплекс рекомендується проводити кілька разів на день, особливо після тривалих зорових навантажень.

Ускладнення

Одним із найсерйозніших наслідків міопії є розвиток ускладнень, які значно знижують гостроту зору аж до сліпоти. Серед найпоширеніших ускладнень слід виділити:

розлад бінокулярного зору та косоокість — ускладнення викликано кількома основними причинами: порушенням акомодації, перевантаженням та напругою окорухових м’язів, неправильне позиціонування очей;
дистрофічні зміни сітківки та зорового нерва — при високому ступені міопії підвищується ризик розвитку дистрофічних змін у сітківці та зоровому нерві з порушенням кровопостачання та живлення цих структур ока, що в кінцевому підсумку закінчується їх незворотним ушкодженням та втратою зору;
хоріоретиніт — запальний процес поширюється на судинну оболонку ока та сітківку. Цей патологічний стан зумовлює утворення рубців, крововиливів та інших ушкоджень сітківки, що значно погіршують гостроту зору;
помутніння кришталика — надмірне видовження очного яблука при міопії може викликати зміну форми та положення кришталика. Унаслідок цього порушується його трофіка, розвивається ускладнена катаракта. Помутнілий кришталик розсіює світлові промені, що значно погіршує зір;
деструкція склоподібного тіла — склоподібне тіло — це прозора драглиста субстанція, що заповнює порожнину ока. При короткозорості можливе розрідження склоподібного тіла та його відшарування від сітківки;
відшарування мембрани склоподібного тіла — у пацієнтів з високим ступенем патології часто трапляється відшарування задньої гіалоїдної мембрани склоподібного тіла від сітківки. Це може спричинити крововилив у склоподібне тіло та різке погіршення зору.

Профілактика

Профілактика розвитку та прогресування короткозорості має велике значення для збереження гарного зору протягом усього життя. Вона включає:

контроль зорових навантажень — надмірні та тривалі зорові навантаження, пов’язані з читанням, роботою за комп’ютером або переглядом телевізора, є одним із ключових факторів ризику розвитку короткозорості. Тому важливо дотримуватися режиму зорових навантажень, роблячи перерви кожні 30–40 хв і періодично змінюючи фокус зору з ближньої на дальню відстань;
фізичні вправи — спеціальні вправи для очних м’язів та зорової системи спрямовані на зниження напруги та втоми очей, а також уповільнення прогресування міопії;
достатнє проведення часу на свіжому повітрі — сонячне світло, природне освітлення і можливість фокусувати погляд на віддалені об’єкти сприяють нормальному розвитку зорової системи у дітей;
збалансоване харчування — вітаміни та мінерали (А, С, Е, цинк та омега-3 жирні кислоти) необхідні для здоров’я очей та зорових функцій;
корекція зору — своєчасна корекція короткозорості за допомогою окулярів, контактних лінз або рефракційної хірургії дозволяє знизити навантаження на очі та запобігти подальшому погіршенню зору;
фармакологічні засоби — у деяких випадках для уповільнення прогресування патології можуть застосовуватися спеціальні краплі для очей, наприклад, що містять атропін;
регулярні огляди в офтальмолога — своєчасне виявлення та моніторинг короткозорості за допомогою регулярних оглядів у офтальмолога мають велике значення для своєчасної корекції та профілактики прогресування захворювання, особливо у дітей та підлітків.

Прогноз

Прогноз багато в чому залежить від ступеня патології:

легкий ступінь — прогноз сприятливий. Корекція зору (окуляри, контактні лінзи) та дотримання профілактичних заходів, таких як обмеження зорового навантаження та достатнє перебування на свіжому повітрі, уповільнює або повністю зупиняє прогресування міопії;
середній ступінь – прогноз дещо сприятливий. Необхідне регулярне відвідування офтальмолога та дотримання рекомендацій щодо способу життя та зорового навантаження;
високий ступінь — підвищений ризик розвитку ускладнень (відшарування сітківки, катаракти, міопічної макулопатії). Необхідний ретельний контроль та своєчасне лікування ускладнень.

Розділи