Етіологія та патогенез

Мезотеліома плеври — це рідкісна форма раку, що уражує серозні клітини, які вистилають плевральну порожнину, зону, що оточує легені. Ця пухлина найчастіше розвивається у осіб, які зазнали впливу азбесту, при цьому характерною особливістю патології є її здатність розвиватися через десятиріччя після початкового контакту з азбестом. Це захворювання з тривалим латентним періодом, протягом якого азбестові волокна викликають поступові зміни у клітинах плеври.

Більшість випадків мезотеліоми плеври діагностують у чоловіків віком старше 60 років, що відображає більш високу ймовірність контакту з азбестом серед чоловіків цієї вікової категорії, часто пов’язаної з їхньою професійною діяльністю в минулому. Ця патологія підкреслює важливість заходів профілактики та своєчасного діагностування онкопатології в осіб, які зазнали впливу азбесту.

Клінічна картина

Клінічна картина мезотеліоми плеври зазвичай включає низку характерних симптомів, які можуть значно погіршувати якість життя пацієнтів. Найбільш поширеним симптомом є значно виражений біль у грудній клітці. Крім того, у хворих часто розвивається задишка, зазвичай спричинена плевральним випотом — накопиченням рідини в плевральній порожнині. Інші симптоми включають кашель та зменшення маси тіла. На пізніших стадіях захворювання може відмічатися деформація грудної клітки та втрата її рухливості на стороні ураження.

Перебіг мезотеліоми плеври зазвичай агресивний з домінуючою місцевою інфільтрацією в стінку грудної клітки, легені та середостіння. Патологія розвивається швидко, і медіана тривалості життя після встановлення діагнозу становить 4–18 міс, що підкреслює необхідність раннього виявлення та початку лікування для покращення прогнозу.

Діагностика

Допоміжні дослідження

Мезотеліома плеври — серйозне захворювання, при якому потрібний комплексний підхід у діагностиці. Серед найінформативніших методів дослідження відмічають такі:

1. Рентгенографія грудної клітки (РГ) — первинний, але вельми інформативний метод. Він дозволяє виявити рідину в плевральній порожнині, що фіксується у 95% випадків патології. Також РГ може допомогти виявити наявність потовщень плеври та формування вузликів, а також міжчасткову інфільтрацію тканин.
2. Комп’ютерна томографія (КТ) доповнює рентгенівське дослідження, надаючи більш детальну картину змін у грудній клітці, зокрема інфільтрацію тканин, що допомагає у більш точній локалізації та оцінці ступеня поширення захворювання.
3. Цитологічний аналіз плевральної рідини — ключовий для визначення наявності пухлинних клітин. За допомогою цього методу можна отримати додаткові підтвердження наявності мезотеліоми, навіть якщо результати інших досліджень не допомогли встановити явних ознак новоутворення.
4. Гістологічне дослідження є золотим стандартом для остаточного підтвердження діагнозу. Матеріал для аналізу часто одержують за допомогою відеоторакоскопії. У складних випадках може знадобитися проведення відкритої хірургічної біопсії. Особливо важливо встановити тип мезотеліоми: епітеліоїдна форма асоціюється з відносно сприятливим прогнозом, тоді як саркоматоїдна форма зазвичай пов’язана з більш тяжким перебігом захворювання.

Ці методи дозволяють лікарям не тільки точно діагностувати патологію, але й вибрати найбільш адекватну стратегію терапії, що значною мірою може підвищити шанси успіху терапевтичного втручання.

Діагностичні критерії

Ключові аспекти діагностики захворювань на основі гістології та системи TNM.

При діагностиці багатьох захворювань, особливо онкологічних, потрібна точна та багаторівнева оцінка. Основним методом діагностики є гістологічне дослідження, яке дозволяє лікарям на мікроскопічному рівні вивчити структуру тканин та виявити потенційні хвороби. Цей метод є незаперечним для підтвердження наявності та типу пухлинних клітин.

Для оцінки поширеності патології в організмі використовується система TNM. Ця класифікація включає 3 компоненти:

• T (Tumor) — визначає розмір та пряме поширення первинної пухлини;
• N (Node) — відображає ступінь ураження регіональних лімфовузлів;
• M (Metastasis) — вказує на наявність або відсутність віддалених метастазів.

Використання системи TNM разом із гістологічними даними дозволяє клініцистам формувати повну картину захворювання. Це критично важливо для визначення стадії патології та вибору найбільш ефективної стратегії лікування, а також для прогнозування наслідків для пацієнта. Ці комплексні діагностичні підходи підвищують точність оцінок та допомагають у розробці індивідуальних планів терапії, спрямованих на покращення якості життя та подовження його тривалості.

Лікування

Сучасні методи терапії в онкології: радикальні та паліативні підходи

При лікуванні серйозних захворювань, таких як онкологічні, потрібний комплексний та індивідуальний підхід. Залежно від стадії патології та загального стану хворого можуть застосовуватися різні стратегії терапії.

1. Радикальні хірургічні втручання — включають виконання зовнішньолегеневої плевропневмоектомії, яка передбачає видалення частини легень разом з діафрагмою та перикардом. Виконання цієї процедури дає шанс на одужання, але вона можлива лише для обмеженої кількості пацієнтів, чий стан дозволяє перенести таку велику операцію. Альтернативою є органозберігаюча плевректомія з декортикацією, часто доповнена ад’ювантною променевою терапією, мета якої — максимальне знищення ракових клітин, що залишилися.
2. Паліативне лікування використовується для полегшення стану хворих на пізніх стадіях захворювання, коли радикальна терапія неможлива або недоцільна. Основними методами є хіміотерапія та паліативна променева терапія, спрямована на зменшення вираженості больового синдрому та інших симптомів. Особливу роль у паліативному лікуванні відіграє плевродез, процедура, під час якої в плевральну порожнину вводиться речовина (найчастіше тальк), щоб зменшити вироблення рідини та полегшити дихання.

Ці підходи відображають прагнення медичного співтовариства подовжити життя хворих та поліпшити його якість, роблячи контроль симптомів ефективнішим і менш болісним.