Лімфоми шлунка Довідник

Лімфома шлунка: що це?

Неходжкінські лімфоми, що найчастіше локалізуються у шлунку, здебільшого (близько 85%) походять від В-лімфоцитів. Серед них переважають лімфоми з відносно невисоким ступенем злоякісності, де чільне місце посідають MALT-лімфоми.

Цікавим фактом є те, що у 90% пацієнтів із MALT-лімфомою виявляється хронічний гастрит, зумовлений наявністю інфекції H. pylori. У деяких випадках у пацієнтів виявляється генетична аномалія t(11; 18) (q21; q21). Ця транслокація може відігравати ключову роль у прогресуванні захворювання, роблячи його менш чутливим до лікування, спрямованого на усунення H. pylori.

Клінічна картина

Тривалий час хвороба може мати приховану форму, не виявляючи яскраво виражених симптомів. Згодом можуть з’являтися такі ознаки: відчуття дискомфорту та болю у верхній частині живота, відчуття швидкого насичення після їди, відсутність апетиту, порушення травлення у вигляді відрижки та нудоти. Крім того, поява анемії може бути пов’язана з кровотечею з пухлинних утворень у просвіт шлунка. Загальні симптоми, характерні для лімфом, такі як слабкість, підвищена температура тіла та зменшення маси тіла, трапляються досить рідко. Коли справа доходить до діагностування MALT-лімфоми, пухлина зазвичай обмежується шлунком, не поширюючись на кістковий мозок, лімфовузли очеревини або інші органи.

Діагностика

Допоміжні дослідження

Під час проведення ендоскопії шлунка можуть бути виявлені такі зміни: потовщення складок слизової оболонки, які погано згладжуються навіть за наповнення шлунка повітрям. На слизовій оболонці можуть бути виразки або ерозії. У деяких випадках можна виявити великі кальозні виразки або видимі поліпоподібні новоутворення. Проте іноді макроскопічні ознаки ураження можуть бути непомітними. Більшість лімфом у шлунку зазвичай концентрується на його периферії. Важливим етапом дослідження є взяття кількох (бажано не менше 8) біоптатів слизової оболонки для детального патогістологічного аналізу.

Ендосонографія стоїть на передовій лінії діагностики, тому що вона відіграє ключову роль у визначенні ступеня проникнення лімфоми в товщу стінки шлунка. Це дозволяє більш точно оцінити стадію захворювання та обрати найбільш підходящий план лікування.

Діагностичні критерії

Для встановлення точного діагнозу необхідно провести гістологічне дослідження. Біоптати слизової оболонки шлунка беруться в ході ендоскопічного огляду, і саме на основі їх аналізу робиться висновок про характер захворювання.

Лікування

У більшості випадків експерти надають перевагу системному лікуванню замість хірургічного втручання. Операція, як правило, розглядається за наявності невідкладних показань, таких як рясна кровотеча з пухлини. Мета операції полягає в усуненні пухлинного утворення, при цьому намагаючись зберегти якнайбільше здорової тканини шлунка. Важливо, що радикальність хірургічного втручання не гарантує повного лікування від захворювання.

MALT-лімфома шлунка.

Лікування захворювання включає кілька етапів і методів:

ерадикація інфекції H. pylori: це перший та іноді єдиний етап лікування. Якщо перша спроба позбутися інфекції не мала успіху (оцінка проводиться через 6 тиж після початку лікування), варто розглянути повторну ерадикацію із застосуванням інших препаратів. Слід провести контрольну гастроскопію через 3–6 міс після початку лікування (плюс уреазний тест та гістологічне дослідження). Пацієнти (хворі без t(11;18)), у яких вдалося успішно позбутися інфекції та які досягли ремісії, не потребують додаткового лікування;
радіотерапія: цей метод лікування найбільше підходить для пацієнтів, не інфікованих H. pylori. Також він може бути використаний як вторинний метод лікування після неуспішної спроби ерадикації, а також у хворих з t(11;18). Якщо після успішної ерадикації помітно регрес пухлини, початок онкологічного лікування можна відкласти на проміжок до 1,5 року;
імуно- та хіміотерапія: застосовуються у випадку, якщо попередні методи лікування виявилися неефективними або якщо стався рецидив захворювання;
постійне спостереження: після досягнення ремісії необхідно регулярно проводити медичне спостереження, включаючи ендоскопію та аналіз на наявність інфекції H. pylori. Таке спостереження рекомендується проводити кожні 6–12 міс у перші 2 роки, а потім — кожні 12–18 міс.

При діагностуванні запущеної MALT-лімфоми насамперед слід звернути увагу на ерадикацію інфекції H. pylori. Враховуючи, що характер перебігу такого захворювання найчастіше повільний і можливість повного лікування мінімальна, важливо підійти до вибору лікувального методу усвідомлено. Онкологічні методи, такі як імунохіміотерапія, слід розглядати за наявності явних симптомів, таких як кровотеча чи загальні прояви хвороби. Якщо є протипоказання до такого лікування, можна розглянути радіотерапію. Такі методи є найбільш актуальними для випадків з великим розміром пухлини або коли існує загроза пошкодження сусідніх органів.

Прогноз

Пацієнти із цим захворюванням мають досить високий показник виживання. Протягом 5 років після діагнозу понад 50% пацієнтів продовжують жити, навіть якщо вони мали дуже запущену стадію захворювання. Чудові результати відмічають у тих, хто досяг повної ремісії: їх 10-річне виживання досягає 100%. Тим не менш для тих, хто досяг лише часткової ремісії, цей показник знижується до 80%. З іншого боку, якщо початкове лікування не дає очікуваних результатів, прогноз стає менш оптимістичним: половина таких пацієнтів не зможе прожити більше року після встановлення діагнозу.