Лейоміома

Содержание

Лейоміома — це гладком’язове доброякісне новоутворення. Часто діагностують у стравоході, тонкій кишці, матці, але можна її виявити і в інших органах.

Лейоміома матки — найпоширеніша доброякісна пухлина у жінок у період пременопаузи. Загальна захворюваність на лейоміому у жінок віком 50 років європеоїдної раси становить 70% і >80% у жінок негроїдної раси. Міоматозні вузли розвиваються з гладком’язових клітин матки (міометрія), ріст яких насамперед залежить від рівня циркулюючого естрогену у плазмі крові.

Види лейоміом:

• лейоміома матки чи шийки матки;
• лейоміома сечового міхура;
• лейоміома нирки;
• лейоміома уретри;
• лейоміома шкіри;
• судинна лейоміома (ангіолейоміома);
• дартоїдна лейоміома;
• лейоміома стравоходу;
• лейоміома тонкої кишки.

Лейоміому матки діагностують у 3 основних місцях: субсерозній (поза маткою), інтрамуральній (у середині міометрія) та підслизовій частинах (у середині порожнини матки) (Barjon K. et al., 2023).

Причини лейоміоми матки

Лейоміоми складаються з моноклональних клітин, що розвиваються з міометрію. На сьогодні тривають дослідження щодо визначення етіології лейоміоми. Відповідно до результатів дослідження, виявлено кілька специфічних мутацій генів, пов’язаних із лейоміомою. Деякі мутації зумовлені дефектами трансформації клітин за участю субодиниці транскрипційного медіатора РНК-полімерази II, MED12 (Florence A. M. et al., 2023).

Чинники ризику розвитку лейоміоми:

• вплив підвищеного рівня ендогенного естрогену;
• раннє менархе;
• відсутність вагітності та пологів;
• ожиріння;
• пізнє настання менопаузи;
• позитивний сімейний анамнез міоми матки;
• африканське походження.

Ризик розвитку лейоміоми матки знижується при пізньому менархе, прийомі оральних контрацептивів.

Патофізіологія лейоміоми матки

Клінічно встановлено, що лейоміоми високочутливі до дії стероїдних гормонів. Лейоміоми мають підвищену експресію рецепторів як естрогену, так і прогестерону порівняно з нормальним міометрієм. У результатах дослідження виявлено, що стероїди яєчників, естрадіол та прогестерон призводять до росту лейоміоми та її розмір часто зменшується після настання менопаузи, коли рівень цих гормонів знижується (Florence A. M. et al., 2023).

Симптоми лейоміоми матки

Клінічна картина лейоміоми варіює: від безсимптомних пацієнтів до пацієнтів із рецидивними симптомами, які прогресують і негативно впливають на повсякденну діяльність жінки.

Найбільш поширені симптоми — біль, тиск внизу живота та аномальна вагінальна кровотеча. Важливими визначальними факторами симптомів є локалізація, розмір та кількість лейоміом.

Менш поширені симптоми включають диспареунію, біль у ділянці тазу, порушення роботи кишечнику, сечовипускання або ознаки та симптоми, пов’язані з анемією. Більшість менш частих симптомів є відображенням впливу лейоміоми на навколишні структури. У пацієнтів також може бути безсимптомний перебіг, якщо лейоміому виявляють випадково при візуалізації.

Діагностика лейоміоми матки

Медичний огляд при підозрі на лейоміому матки включає ретельний збір анамнезу менструацій для визначення часу, кількості та потенційних факторів, що посилюють аномальну маткову кровотечу.

При фізикальному обстеженні лікар діагностує збільшення матки неправильної форми. Для виключення патології піхви або шийки матки, а також для оцінки розміру та форми жіночих репродуктивних органів рекомендовано огляд у дзеркалі з бімануальним дослідженням.

Лабораторні дослідження

Початкова оцінка стану жінки повинна включати тест на бета-хоріонічний гонадотропін для виключення вагітності. Крім того, необхідно здати загальний аналіз крові, аналіз на визначення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) та пролактину для диференційної діагностики.

Інструментальні дослідження — біопсія ендометрію для жінок віком старше 35 років.

Радіологічні дослідження

Трансвагінальне ультразвукове дослідження (УЗД) є золотим стандартом діагностики лейоміоми матки. Чутливість методу виявлення міоми матки становить 90–99%. На вигляд міома являє собою щільну, добре окреслену гіпоехогенну масу.

Гістероскопія (дослідження гістероскопом для візуалізації внутрішньої частини матки). Цей метод дозволяє краще візуалізувати лейоміому у середині порожнини матки. Також за допомогою гістероскопії можна видалити внутрішньоматкові новоутворення під час процедури.

За допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) лікар може оцінити кількість, розмір, кровопостачання та межі лейоміоми відносно тазу (Barjon K. et al., 2023).

Лікування лейоміоми матки

При виборі варіантів лікування лейоміоми матки слід враховувати вік пацієнтки, симптоми та бажання жінки зберегти фертильність.

У жінок із безсимптомним перебігом міоми рекомендовано спостереження із проведенням УЗД матки в динаміці.

У пацієнток із клінічними симптомами рекомендована консервативна терапія:

• гормональними контрацептивами. У цю групу терапії входить призначення прийому оральних контрацептивів та встановлення внутрішньоматкової спіралі (ВМС) з левоноргестрелом. Оральні контрацептиви є поширеним варіантом лікування аномальних маткових кровотеч, пов’язаних із симптоматичною лейоміомою. Левоноргестрелова ВМС наразі є рекомендованою гормональною терапією симптоматичної лейоміоми через відсутність системних ефектів та низький профіль побічних ефектів;
• нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Зафіксовано, що ці засоби знижують рівень простагландинів, які підвищені у жінок із рясними менструальними кровотечами та призводять до болісних спазмів, що виникають під час менструації. Не встановлено, що вони зменшують розмір міоми.

Інші потенційні медичні методи терапії включають призначення інгібіторів ароматази та селективних модуляторів рецепторів естрогену, такі як ралоксифен або тамоксифен. Для лікування аномальних та рясних маткових кровотеч рекомендовано призначення транексамової кислоти.

Хірургічне лікування:

• абляція ендометрію — рекомендована пацієнтам зі значними або аномальними матковими кровотечами. Існує підвищений ризик невдалої процедури абляції ендометрію при підслизовій міомі, оскільки вона спричиняє порушення цілісності порожнини матки та може завадити правильному припіканню всього ендометрію;
• емболізація маткових артерій — мінімально інвазивний підхід для жінок, які хочуть зберегти фертильність. Цей метод працює завдяки зменшенню загального кровопостачання матки, тим самим зменшуючи приплив до лейоміоми та зводячи до мінімуму вираженість симптомів кровотечі;
• міомектомія — інвазивний хірургічний варіант для жінок, які бажають зберегти фертильність. Результат хірургічного втручання багато в чому залежить від локалізації та розміру лейоміоми. Проте це ефективний варіант лікування для пацієнток, які відмовляються від гістеректомії;
• фокусована ультразвукова хірургія під контролем МРТ. За допомогою цього варіанту лікування лікар використовує МРТ та ультразвукові хвилі для фокусування на міомі, що зумовлює її припікання. Оскільки це відносно новий метод терапії, нині недостатньо клінічних даних, що підтверджують його довгострокову ефективність;
• гістеректомія — остаточний метод лікування лейоміоми (Barjon K. et al., 2023).

Лейоміоми інших локалізацій

Лейоміоми шлунково-кишкового тракту — це доброякісні пухлини, що мають мезенхімальне походження, рідкісні, повільно ростуть, мають безсимптомний перебіг, навіть якщо вони великі та становлять 3–6% усіх пухлин шлунка. У стравоході діагностують переважно лейоміоми шлунково-кишкового тракту. Вік звернення до лікаря варіює в межах 50–70 років, існує пропорційний зв’язок між чоловіками та жінками.

Симптоми лейоміоми шлунково-кишкового тракту: біль у животі (в епігастрії, лівому підребер’ї) без іррадіації; можлива мелена та блідість шкірних покривів. Для діагностики цього патологічного стану рекомендовано ендоскопічне обстеження.

При лейоміомі шлунково-кишкового тракту лікар визначає найбільш відповідну оперативну методику. Наприклад, при діагностиці лейоміоми шлунка рекомендована лапароскопічна антректомія з реконструкцією за Ру. Згідно з Американською гастроентерологічною асоціацією (American Gastroenterological Association), рекомендовано періодично проводити ендоскопію шлунково-кишкового тракту або ендоскопічне ультразвукове дослідження при ураженнях розміром <3 см, а також хірургічне або ендоскопічне лікування при розмірах >3 см (Cervantes-Per et al., 2019).

Лейоміоми нирок — рідкісні доброякісні мезенхімальні пухлини нирок. Можуть проявлятися як невеликі безсимптомні мультифокальні або великі поодинокі ураження, що викликають біль і здуття живота. При симптоматичній лейоміомі нирки рекомендовано хірургічне втручання — клиноподібна резекція (Vishnu K.R. et al., 2023).

Прогноз лейоміоми

Лейоміома матки може бути складним діагнозом для будь-якої пацієнтки, яка бажає завагітніти. Хоча гормональна та протизапальна терапія може сприяти уповільненню прогресування захворювання, найбільш ефективні мінімально інвазивні процедури, що зберігають фертильність.