Кандидурія Довідник

Кандидурія: визначення

Кандидурія — це наявність дріжджоподібних грибів Candida spp. у сечі в концентрації ≥1000 колонієутворювальних одиниць (КУО)/мл у 2 послідовних дослідженнях, часовий інтервал між якими повинен становити щонайменше 24 год.

Кандидурія: етіологія та патофізіологія

Невелика кількість грибів Candida spp. є складовою частиною нормальної мікрофлори промежини. Проте в сечі здорових осіб гриби Candida spp. у клінічно значущій кількості не ідентифікуються.

Факторами ризику розвитку кандидурії є:

• літній та старечий вік;
• жіноча стать;
• нераціональне застосування антибіотиків;
• використання різних урологічних дренажних пристроїв;
• штучна вентиляція легень;
• попередні оперативні втручання;
• цукровий діабет.

Вид Candida albicans (скор. С. albicans) становить ≈50–70% від усіх ізолятів грибів Candida spp., що виділяються під час посіву сечі. За С. albicans слідують гриби виду C. glabrata — ≈20% ізолятів. Ізоляти інших видів грибів Candida spp., зокрема C. tropicalis та C. parapsilosis, виділяють набагато рідше.

У деяких популяціях пацієнтів, зокрема у:

• осіб похилого та старечого віку;
• хворих на цукровий діабет;
• реципієнтів трансплантатів нирок;
• пацієнтів, які раніше приймали флуконазол, переважають ізоляти грибів виду glabrata.

Гриби Candida spp. можуть інфікувати органи сечовидільної системи гематогенним та висхідним шляхами.

Патогенез гематогенного інфікування нирок грибами Candida spp. вивчали на тваринних моделях. У корковому шарі нирок формуються множинні мікроскопічні абсцеси, в яких містяться гриби Candida spp. Також відбувається транзит грибів Candida spp. через клубочки до проксимальних ниркових канальців, в яких і відбувається їх екскреція із сечею. Зрештою здорові тварини позбуваються грибкової інфекції, а імунокомпрометовані — ні.

При висхідному шляху інфікування грибами Candida spp. у багатьох пацієнтів обструкція сечовивідних шляхів є важливим патогенетичним фактором. Фактори вірулентності, що контролюють адгезію грибів та утворення біоплівок, також, імовірно, мають важливе значення.

Особливим синдромом, який діагностують на ранньому етапі після трансплантації нирки, є кандидоз у ділянці проведеної трансплантації, що, ймовірно, розвивається внаслідок контамінації грибами Candida spp. донорської нирки під час процедури її забору.

Розвиток артеріїту з подальшим утворенням аневризми та її розривом може бути результатом безпосередньої грибкової інвазії стінки артерії, внаслідок чого відбувається втрата трансплантованої нирки та фіксується підвищений рівень смертності хворих (Kauffman С.A., Miceli M.H., 2024).

Кандидурія: клінічна картина

У більшості пацієнтів діагностують безсимптомну кандидурію. Слід зазначити, що в багатьох із них також відсутні будь-які інфекції сечовивідних шляхів.

Оскільки кандидурія рідко є причиною кандидемії (персистенція грибів Candida spp. у плазмі крові), цей факт дає змогу багатьом дослідникам вважати, що наявність у пацієнта діагностованої кандидурії частіше свідчить про колонізацію грибами Candida spp., ніж про наявність спричиненого ними інфекційного ураження / захворювання.

В одному великому проспективному дослідженні за участю хворих з кандидурією було відзначено, що менш ніж у 5% усіх пацієнтів відзначалися симптоми, що вказують на наявність у них інфекційного ураження сечовивідних шляхів (Kauffman C.A. et al., 2000).

У осіб, у яких кандидурія все ж таки супроводжується симптомами, можуть відзначатися клінічні прояви наступних захворювань сечовивідних шляхів та нирок:

• циститу — дизурія, часте сечовипускання, відчуття дискомфорту в надлобковій ділянці;
• пієлонефриту — лихоманка, біль у фланку(-ах) живота.

Окрім цього, іноді у пацієнтів можуть відзначатися олігурія та странгурія через наявність грибкового «тіла» в сечовивідних шляхах.

У рідкісних випадках у чоловіків можуть діагностувати простатит, епідидиміт та орхіт (Silao F. et al., 2022).

Кандидурія: діагностика

Методи лабораторної діагностики, які зазвичай використовують у клінічній практиці для визначення бактерій, також допомагають у виявленні грибів Candida spp. у зразках сечі.

Необхідно зазначити, що ріст грибів виду C. glabrata повільніший, ніж в інших видів кандид, тому колонії цього виду можуть не виявити у зразку сечі протягом 48 год від моменту посіву. У разі підозри щодо наявності грибів виду C. glabrata в сечі пацієнта, лікуючий лікар повинен повідомити про це лабораторію, щоб уникнути вибракування зразка сечі.

Під час проведення діагностики кандидурії виникають труднощі з диференційною діагностикою контамінації зразка сечі, причиною якої є колонізація сечового міхура грибами Candida spp. або встановлений постійний уретральний катетер, та контамінації зразка сечі, причиною якої є інвазивна грибкова інфекція сечового міхура та/або нирок.

Диференційну діагностику кандидурії при цих станах легше виконати шляхом простого повторного посіву зразка сечі наступного дня, але не раніше, ніж через ≥24 год, щоб визначити, чи зберігається кандидурія. При повторному дослідженні сечі щодо наявності кандидурії може виникнути потреба в отриманні другого зразка сечі шляхом проведення пацієнту стерильної катетеризації сечового міхура.

У хворих, у яких є встановлений постійний уретральний катетер, його необхідно замінити та наступного дня виконати забір другого зразка сечі.

Якщо в будь-якій із вищеперелічених клінічних ситуацій результат повторного посіву сечі є негативним, в проведенні подальших діагностичних або терапевтичних заходів немає необхідності.

У багатьох випадках у пацієнтів із кандидурією піурія не є інформативним діагностичним критерієм грибкового ураження, оскільки наявність супутньої бактеріурії або встановлений у сечовий міхур постійний катетер також спричиняють піурію.

У пацієнтів з кандидурією, але без супутньої бактеріурії, або без постійного катетера, що встановлений у сечовий міхур, піурія є важливим інформативним діагностичним критерієм.

Використання методів діагностичної візуалізації, включно з ультразвуковим дослідженням (УЗД) органів черевної порожнини та нирок, а також комп’ютерною томографією (КТ), є необхідною умовою для виявлення обструкції на будь-якому рівні сечовивідних шляхів та грибкових «тіл» у сечовому міхурі чи нирці(-ках).

Для оцінки ступеня запалення та глибини грибкової інвазії деяким пацієнтам виконують цистоскопію та біопсію тканин стінки сечового міхура (Kauffman С.A., Miceli M.H., 2024).

Кандидурія: лікування

Зазвичай у пацієнтів кандидурія зникає після припинення застосування антибіотиків або видалення постійного катетера із сечового міхура. Проте у разі наявності у пацієнта персистуючої кандидурії слід підозрювати наявність інвазивної грибкової інфекції сечовивідних шляхів або нирок.

Клінічна користь лікування при безсимптомній кандидурії не є доведеною.

Для лікування симптоматичної кандидурії призначають флуконазол у лікарських формах для перорального прийому в дозі 200 мг/добу протягом 7–14 днів. За наявності у пацієнта грибів, стійких до флуконазолу, рекомендується використовувати амфотерицин B (Rose S.R., Hamill R.J., 2024; Imam T.H., 2024).

Кандидурія: прогноз

За умови своєчасних діагностики та лікування уражень сечовивідних шляхів та/або нирок, які спричинені грибами Candida spp., та проявом яких є кандидурія, прогноз є сприятливим.