Інтоксикація фенолом Довідник

Інтоксикація фенолом: що це?

Фенол — це протоплазматична отрута, застосування якої може призвести до полісистемної органної недостатності при тяжкій інтоксикації. Фенол використовується у промисловості, лабораторіях та деяких медичних закладах.

Фенол — це безбарвна кристалічна речовина, летюча, з характерним вираженим запахом. Технічний фенол (карбонова кислота) — червоно-бура в’язка рідина.

Фенол і сьогодні теж іноді входить до складу деяких побутових засобів дезінфікування, а також до складу різних препаратів у формі спрею, розчину і мазі. Метильовані феноли, які називаються крезолами, також містяться в домашніх дезінфікуючих засобах і можуть викликати клінічну токсичність, аналогічну такій фенолу.

У промисловості застосовується у процесах органічного синтезу, при виготовленні та використанні штучних фенолальдегідних смол (карболіт, бакеліт), у виробництві барвників, вибухових речовин, пластичних мас, консервації шкіри, дерева.

Фенол — це поширена лабораторна хімічна речовина, яка використовується при екстракції матеріалу нуклеїнової кислоти з біологічних зразків. Він також служить хімічним попередником багатьох фармацевтичних препаратів (парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, леводопи, пропофолу) та хімікатів (деяких гербіцидів).

Етіологія

Гостра токсичність фенолу переважно виникає внаслідок ненавмисного його впливу вдома чи на робочому місці. Професійні впливи, що повторюються, в промисловості з виробництва вибухових речовин і в медичних установах викликають синдром нездужання, втоми і гепатиту, історично названого «феноловий маразм».

Патофізіологія

Фенол — протоплазматична отрута з безліччю ефектів. Його подвійні гідрофільні та ліпофільні властивості дозволяють легко проникати через клітинні мембрани, попутно денатуруючи білки, що зрештою призводить до загибелі клітин та некрозу. Також може розвиватися коагуляційний некроз. Фенол викликає патологічні ефекти, що стосуються більшості систем органів.

Заміщені похідні фенолу (2,4-динітрофенол (DNP), пентахлорфенол і динітроортокрезол (DNOC)) також викликають роз’єднання окиснювального фосфорилювання, що потенційно призводить до тяжкої токсичності, яка виявляється у вигляді гіпертермії та ацидозу.

Токсикокінетика

Фенол легко всмоктується за різних шляхів впливу (пероральний, нашкірний, інгаляційний) і швидко розподіляється по організму протягом декількох хвилин. Вважається, що він піддається метаболізму в печінці за допомогою глюкуронування, сульфування та окиснення за допомогою CYP 2E1. Його метаболіти виділяються нирками.

Діагностика

Збір анамнезу може бути утруднений: пацієнти з тяжкою інтоксикацією фенолом можуть бути не в змозі надати історію впливу через пригнічення свідомості або судоми.

При необхідності / за можливості слід ретельно зібрати анамнез, щоб визначити причинний токсин, включаючи концентрацію, дозу, шлях та час дії. Питання щодо використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), таких як рукавички, комбінезони або респіратори, сприяють стратифікації ступеня та можливих шляхів впливу.

Якими симптомами супроводжується інтоксикація фенолом, залежить передусім від того, гостра чи хронічна дія.

Гостре отруєння фенолом

При огляді пацієнта можна вловити солодкий медичний запах фенолу.

Початок розвитку клінічних ознак залежить від шляху та масованості впливу.

Зазвичай дебют симптомів відбувається від кількох хвилин до години від моменту впливу.

Симптоми гострого отруєння фенолом:

• збудження чи депресія центральної нервової системи, що можуть розвиватися швидко;
• судоми;
• кома може розвинутися протягом декількох хвилин при вираженій інтоксикації;
• блювання;
• підвищене слиновиділення;
• ознаки подразнення дихальних шляхів;
• головний біль;
• запаморочення;
• загальна слабкість;
• задишка;
• ритмічні періоральні рухи, так званий синдром кролика, можуть розвинутися після усунення небезпечної для життя інтоксикації.

При огляді можуть бути виявлені такі ознаки отруєння фенолом:

• білі плями у ротоглотці;
• задишка, прискорене дихання та/або гіпоксія (можуть бути вторинною ознакою розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС));
• артеріальна гіпотензія;
• шлуночкові аритмії.

Можуть відчуватися поколювання або оніміння при потраплянні фенолу на шкіру. Вплив невеликої кількості фенолу на шкіру призводить до різкої безболісної зміни кольору шкіри у місці контакту на білий колір. Якщо своєчасно не провести видалення фенолу, можуть виникнути глибші опіки. Пізніше на шкірі можуть розвинутися еритема та пухирі, а в деяких випадках — некроз. Також опіки фенолом можуть виявлятися первісною еритемою у місці контакту з наступним коричневим забарвленням шкіри. Слід зазначити, що ці ураження часто безболісні через місцевий анестезивний і охолоджувальний ефект фенолу. Через 3–5 днів після впливу відзначається лущення шкіри. При ураженні близько ¹/₆ поверхні шкіри розвиваються тяжкі системні ефекти: порушення функції нервової системи, кровообігу, дихання, лихоманка. Ураження понад ¹/₄–¹/₃ поверхні тіла можуть призвести до летального наслідку.

Вплив фенолу на шкіру, що повторюється, може призвести або до гіперпігментації — зміни кольору на синьо-чорний, що називається охронозом, або гіпопігментації (хімічно індукованого вітиліго).

При випадковому прийомі внутрішньо карболової кислоти фіксуються:

• опік ротової порожнини з характерними білими плямами на слизовій оболонці;
• різкий біль у горлі, біль у животі;
• блювання бурими масами з характерним запахом;
• можливий характерний запах із рота;
• блідість шкірних покривів;
• розширення зіниць;
• утруднення дихання;
• порушення серцевого ритму;
• артеріальна гіпотензія;
• профузний піт;
• зниження температури тіла;
• темно-зелений колір сечі;
• судоми;
• втрата свідомості;
• кома;
• летальний наслідок.

Як проявляється хронічне отруєння фенолом?

Для хронічної інтоксикації фенолом характерні такі симптоми та ознаки:

• загальна слабкість;
• невмотивована втома;
• підвищене потовиділення;
• порушення сну;
• головний біль;
• запаморочення;
• диспепсія;
• порушення функцій нервової системи;
• токсичний гепатит.

Додаткові методи дослідження

Лабораторна оцінка дії фенолу не є широко доступною. Може проводитися визначення рівня фенолу у сироватці крові або сечі.

Працівники, які піддаються на виробництві впливу фенолу, повинні регулярно контролювати життєво важливі показники та психічний стан. Необхідно одержати вихідну електрокардіограму, а також проводити постійний моніторинг серцевої діяльності для виявлення аритмій. Лабораторна оцінка спрямована на виявлення гострого пошкодження нирок, метаболічного ацидозу, гепатиту, рабдоміолізу чи метгемоглобінемії.

Рентгенограму грудної клітки слід проводити у разі пероральної або інгаляційної дії, а також у пацієнтів з гіпоксемією або респіраторними скаргами.

Сеча при отруєнні фенолом може набувати характерного синьо-зеленого забарвлення за рахунок метаболітів фенолу.

Отруєння фенолом: лікування

При ковтанні або дії на шкіру фенолу з концентрацією >5% слід направити пацієнта у відділення невідкладної допомоги для обстеження.

Отруєння фенолом: що робити?

Насамперед необхідно припинити вплив — вивести потерпілого на свіже повітря, зняти промочений фенолом або його похідними одяг.

Отруєння фенолом: перша допомога

При зовнішньому впливі фенолу для його деактивації застосовується поліетиленгліколь із низькою молекулярною масою (300–400 МВт). Низькомолекулярний поліетиленгліколь слід включати до аптечок першої допомоги при впливі фенолу в лабораторіях або на робочих місцях, що використовують фенол, для забезпечення зовнішньої дезактивації якнайшвидше. Знезараження слід проводити за допомогою губки або рушника, змоченого низькомолекулярним поліетиленгліколем. При недоступності цього засобу слід провести промивання ураженої ділянки великою кількістю води протягом 15 хв. Також для деактивації при зовнішній дії фенолу може застосовуватися ізопропіловий спирт.

При дії фенолу на очі слід промивати їх великою кількістю води або фізіологічним розчином протягом щонайменше 15 хв після впливу.

Знезараження шлунково-кишкового тракту активованим вугіллям зазвичай не рекомендується після прийому фенолу. Пацієнтам після прийому фенолу слід враховувати необхідність ендоскопії верхніх відділів стравоходу з метою оцінки ступеня його пошкодження, а активоване вугілля може утруднити розпізнавання характерних уражень слизових оболонок.

Як лікувати отруєння фенолом?

Терапія пацієнта з гострою інтоксикацією фенолом включає:

• забезпечення прохідності дихальних шляхів;
• підтримку вентиляції та оксигенації;
• гемодинамічну підтримку.

Екстракорпоральне виведення фенолу за допомогою гемодіалізу не рекомендується. Однак гемодіаліз може бути показаний для лікування ускладнень, спричинених токсичністю фенолу.

При гіпоксії показана киснева терапія. При артеріальній гіпотензії — кофеїн. У разі ураження гортані та розвитку асфіксії проводяться трахеостомія, інтубація.

Приймати внутрішньо молоко, жири, етиловий спирт при отруєнні фенолом категорично забороняється.

Осіб із системними проявами фенолової токсичності слід госпіталізувати для спостереження протягом як мінімум 24 год.

Пацієнти без наявності симптомів із нормальними показниками життєдіяльності та лабораторними показниками можуть бути виписані після 6–8 год спостереження.

Диференційна діагностика

Дію на шкіру слід диференціювати з впливом інших сильних кислот або лугів. При цьому коричневі плями на шкірі характерні для фенолу. Гіпопігментація шкіри також може виявлятися при впливі плавікової кислоти на шкіру.

Поєднання судом та серцево-судинного колапсу дуже неспецифічне і фіксується при різних інтоксикаціях.

Характерний синьо-зелений колір сечі може виникати після застосування пропофолу, фармацевтичного препарату, похідного фенолу.

Інтоксикація фенолом: ускладнення

Вплив фенолу на шкіру може призвести до хімічних опіків або некротичного пошкодження м’яких тканин.

Ускладнення системного впливу фенолу:

• депресія психічного статусу або судоми можуть зумовити порушення прохідності дихальних шляхів та дихальної недостатності;
• ГРДС;
• дихальна недостатність;
• шлуночкові аритмії (наприклад шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія);
• серцево-судинний колапс;
• гостре пошкодження нирок;
• рабдоміоліз;
• гемоглобінурія внаслідок внутрішньосудинного гемолізу;
• гостра гепатотоксичність;
• метгемоглобінемія.

Профілактика отруєнь фенолом

Робота з фенолом повинна проводитись у спецодязі, гумових чоботях та із застосуванням ЗІЗ (респіратор або фільтруючий промисловий протигаз).

При промоканні одягу навіть за відсутності симптомів слід негайно усунути постраждалого від роботи, змінити одяг, промити шкіру водою впродовж 15 хв або знезаразити спецзасобами.

Обов’язкове перевдягання при залишенні роботи.