Хейліт — це гостре чи хронічне запалення губ, яке проявляється переважно у зоні червоної облямівки губ. Хейліт іноді може уражувати шкіру губ і слизову оболонку порожнини рота.

Класифікація хейліту

Види зворотного хейліту:

• простий;
• кутовий/інфекційний;
• контактний/екзематозний;
• ексфоліативний;
• медикаментозний.

Види хронічного хейліту:

• актинічний;
• гранулематозний;
• залозистий;
• плазмоклітинний.

Хейліт у поєднанні з дерматозами та системними хворобами:

• червона вовчанка;
• плоский лишай;
• набряк Квінке;
• пемфігоїд/пухирчатка;
• ксеростомія;
• мультиформна еритема;
• хвороба Крона;
• саркоїдоз (Lugovic-Mihic L. et al., 2018).

Причини хейліту

Простий хейліт — один з найбільш поширених підтипів, що проявляється у вигляді тріщин, тріщинок або десквамації на губах, зазвичай на нижній губі. Часте облизування губ викликає сухість та подразнення, що призводить до відшарування слизової оболонки губ та утворення тріщин. У деяких дітей є звичка смоктати та кусати нижню губу, внаслідок чого може виникнути різко окреслена періоральна еритема.

Екзематозний хейліт — результат впливу зовнішніх (контактний або алергічний хейліт) або внутрішніх факторів (атопічний хейліт).

Можливі тригери екзематозного хейліту включають:

• помаду чи бальзам для губ;
• зубну пасту або рідину для полоскання рота;
• харчові алергени;
• жування гумки;
• метали, включаючи нікель, кобальт або золото;
• сонцезахисний крем;
• бацитрацин;
• пропіленгліколь;
• хронічне облизування губ;
• холодну та суху температуру повітря.

Контактний хейліт — результат частого перебування на спекотному або сухому вітрі, що призводить до втрати пластичності кератину в червоній облямівці губ та утворення виразок. У пацієнта часто сухі, лускаті губи.

Алергічний контактний хейліт — результат реакції гіперчутливості уповільненого типу на алергени, які контактують із губами. Деякі інгредієнти, характерні лише для помад, ополіскувачів для рота, зубних паст, можуть викликати запалення губ.

Ексфоліативний хейліт — це запалення губ, що супроводжується постійним лущенням, найчастіше лише на одній губі, зазвичай нижній. Ця форма діагностується у молодих людей, хворих з дефіцитом вітаміну В₁₂ або заліза, оральним кандидозом, пацієнтів з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Захворювання може прогресувати під впливом кількох факторів, наприклад, дихання відкритим ротом, облизування губ, ссання, кусання, бактеріальної (Staphylococcus aureus) або дріжджової (Candida albicans) інфекції, недостатньої гігієни ротової порожнини.

Атопічний хейліт — діагностують у хворих на атопію або атопічний дерматит в анамнезі.

Кутовий хейліт (ангулярний хейліт, кутовий стоматит або перлеш) — це запалення шкіри та прилеглої слизової оболонки губ у ділянці кутів рота.

Кутовий хейліт частіше діагностується у пацієнтів з цукровим діабетом, у хворих з психічними розладами (при булімії, нервовій анорексії) і рідше — при первинному гіпервітамінозі А. Кутовий хейліт частіше діагностується взимку і у людей похилого віку. Кутовий хейліт може виникати у пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом.

Також етіологією кутового хейліту у дорослих є Candida albicans, рідше Staphylococcus aureus. До кутового хейліту призводять погана гігієна ротової порожнини, погано підібрані зубні протези або відсутність зубів. Крім того, дефіцит поживних речовин — вітамінів В₂, В₃, В₆, В₉, заліза та загальний недолік білків можуть спричинити хейліт.

Актинічний хейліт (сонячний кератоз губ) — результат проліферації атипових епідермальних кератиноцитів при довгостроковій дії сонця. Це передзлоякісний стан, який може прогресувати до розвитку плоскоклітинної карциноми.

Актинічний хейліт діагностується в осіб, які працюють на свіжому повітрі.

Хейліт, спричинений лікарськими засобами, — результат прийому системних ретиноїдів (ізотретиноїн) або інших лікарських засобів, що спричиняють сухість губ.

Гландулярний (залозистий) хейліт — це рідкісне хронічне запалення, іноді діагностується нагноєння слинних залоз нижньої губи. Найчастіше ураження відзначають у чоловіків похилого віку.

Гранулематозний хейліт — це ідіопатичне невиразкове гранулематозне запалення однієї або обох губ.

Інфекційний хейліт:

• вірусний — зумовлений вірусом простого герпесу, особливо 1-го типу. Первинна герпетична інфекція (герпетичний гінгівостоматит) поєднує поствезикулярний ерозивний хейліт із дифузним стоматитом, що призводить до дисфагії, періоральних везикул, лихоманки та шийної лімфаденопатії;
• бактеріальний — причиною є інфікування стрептококами групи А або стафілококами;
• мікотичний;
• паразитарний. Однією з причин паразитарного хейліту є лейшманіоз (Bhutta B.S. et al., 2023).

Плазмоклітинний хейліт — дуже рідкісний вид запалення губ невідомої етіології, що гістологічно характеризується дифузною плазмоклітинною інфільтрацією дерми.

Симптоми хейліту

При контактному хейліті утворюються виразки, губи сухі і лускаті.

При алергічному контактному хейліті (хейліті, викликаному губною помадою) характерні постійне роздратування і лущення, іноді з набряком і васкуляризацією червоної облямівки губ. Іноді патологічний процес може поширюватися на шкіру навколо рота.

Атопічний хейліт — у хворого діагностуються сухість, еритема, лущення та тріщини на губах.

Кутовий хейліт проявляється у вигляді трикутної еритеми та набряку в одному або обох кутах рота.

Клінічні симптоми актинічного хейліту різноманітні, у пацієнта можуть діагностуватися еритема, набряк, бляшки та вузлики, які згодом переходять у виразку, коли ураження стає злоякісним.

Хейліт, викликаний лікарськими засобами, характеризується сухістю, еритемою, лущенням та розтріскуванням губ.

При гландулярному хейліті у пацієнта відзначають потовщення нижньої губи із запально розширеними отворами слинних проток. При тяжкій гнійній формі (хейліт Фолькмана) губа значно і довго збільшена (макрохейлія) і супроводжується болючістю. Поверхня губ покривається скоринками та лусочками, під якими можна виявити отвори слинних проток. Також можуть сформуватися абсцес та свищеві ходи.

Початкові прояви гранулематозного хейліту: раптовий дифузний або вузликовий набряк губ, а також однієї чи обох щік.

Вірусний хейліт проявляється скупченням пухирів з відчуттям печіння. Потім везикули лопаються, залишаючи після себе ерозії із кіркою, які зникають через тиждень.

Мікотичний хейліт (викликаний Candida). У пацієнта виявляють еритему та болісний набряк губ, іноді з тріщинами, з гострим (псевдомембранозний кандидоз) або хронічним стоматитом та/або ангулярним хейлітом.

Паразитарний хейліт виглядає як еритематозна папула або бляшка, з поступовим збільшенням та виразкуванням.

Ексфоліативний хейліт діагностується як безперервне лущення червоної облямівки губ. Спочатку губи можуть виглядати нормальними або червоними, потім розвивається потовщений поверхневий шар, що призводить до лущення, яке може бути циклічним і розвиватися з різною швидкістю та на різних ділянках. Іноді виникає кровотеча, пізніше утворюється геморагічна кірка.

Клінічно плазмоклітинний хейліт проявляється у вигляді обмеженої, плоскої або злегка опуклої ерозованої ділянки губи або у вигляді еритематозно-синюшних, виразкових та безсимптомних бляшок, які повільно розвиваються.

Діагностика хейліту

Для встановлення діагнозу хейліту важливо враховувати клінічні ознаки та анамнез.

Рекомендовані такі дослідження:

• патч-тест — клейкий пластир, наповнений поширеними алергенами, прикріплюється до незахищеної ділянки шкіри, щоб перевірити наявність алергічної реакції;
• шкірний прик-тест — невелика кількість поширених алергенів вводиться під неекспоновану ділянку шкіри, щоб перевірити наявність у хворого алергічної реакції;
• тампон для губ — ватним тампоном проводять по ураженій шкірі, щоб отримати рідину та клітини шкіри для дослідження в лабораторії. Лабораторія може перевірити наявність інфекцій за допомогою генетичних тестів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР);
• пункційна біопсія.

Лікування хейліту

Терапія хейліту — симптоматична та етіологічна.

Простий хейліт: рекомендовано уникати облизування губ, бальзамів для губ, місцевого використання вазеліну.

Алергічний контактний та атопічний хейліт: рекомендовано виключити алерген, що спричинив захворювання. Рекомендовано місцеве застосування стероїдів (флудрокортизон) та пом’якшувальних засобів.

Ангулярний хейліт: терапія полягає у дотриманні гігієни ротової порожнини, використанні зубних протезів з правильною посадкою, застосування пасти з цинку оксиду. При гіповітамінозі А можна призначити вітаміни. Літнім людям рекомендовано знімати протези перед сном на ніч, чистити та ополіскувати розчином хлоргексидину. Також при ангулярному хейліті ефективний ізоконазол (Cabras M. et al., 2020).

Інфекційний хейліт: рекомендовані гігієна порожнини рота та терапія основної причини інфекції. У ВІЛ-серонегативних та серопозитивних пацієнтів з легкою формою кандидозу рекомендується місцеве лікування із застосуванням клотримазолу, міконазолу або ністатину. Хворим на рецидивну інфекцію, помірну або тяжку форму хвороби або імуносупресію (CD4 <100 клітин/мкл) рекомендовано системну терапію флуконазолом.

Актинічний хейліт. При осередковому легкому чи помірному актинічному хейліті рекомендуються спостереження з регулярними візитами чи терапія рідким азотом. Хворим на мультифокальні або дифузні клінічні прояви лікар призначає терапію флуороурацилом, іміквімодом. Деяким пацієнтам рекомендована фотодинамічна чи лазерна терапія. Хворим з тяжким дифузним актинічним хейлітом без ознак дисплазії високого ступеня або раку рекомендовано лазерну абляцію за допомогою вуглекислотного (CO₂) лазера або лазера Er:YAG (Muse M.E. et al., 2023).

При актинічному хейліті з дисплазією високого ступеня тяжкості рекомендовано хірургічне висічення червоної облямівки губ.

Хейліт, спричинений лікарськими засобами: рекомендовані зволожуючі засоби для губ, пом’якшувальні засоби та припинення прийому препаратів (Bhutta B.S. et al., 2023).

Гландулярний та гранулематозний хейліт: лікар призначає системні антибактеріальні препарати та кортикостероїди (преднізолон 0,3–0,7 мг/кг/добу), а також хірургічне висічення червоної облямівки губ (Jamil R.T. et al., 2023).

Профілактика хейліту

Для профілактики хейліту рекомендовано:

• зменшення облизування губ;
• відмова від куріння цигарок;
• зміна погано підібраних зубних протезів для нормалізації контуру обличчя та зменшення розміру борозенок біля рота;
• використання місцевих пом’якшувальних засобів/бальзамів для губ, щоб губи не були надто сухими;
• полоскання рота після застосування інгаляційних кортикостероїдів;
• дотримання гігієни порожнини рота та зубних протезів;
• ін’єкції філерів або імплантатів для зміцнення зв’язок ротової порожнини;
• покращення контролю рівня глюкози у плазмі крові у хворих на цукровий діабет;
• для розгладження борозен у порожнині рота — використання ботулотоксину.

Прогноз хейліту

За всіх типів хейліту у пацієнтів діагностуються рецидиви. Рекомендовано уникати причин та факторів ризику захворювання, що призводять до зменшення кількості рецидивів та зниження тяжкості запалень.