Головний біль (син.: цефалгія) — це болісне або неприємне відчуття в ділянці голови.
Головний біль є однією з найчастіших причин звернення по медичну допомогу та тимчасової непрацездатності. Більшість випадків головного болю є доброякісними. Однак багато серйозних і небезпечних для життя станів можуть супроводжуватися головним болем. Розпізнавання, оцінка та належне лікування цих небезпечних випадків вторинного головного болю мають вирішальне значення для запобігання довгостроковій втраті працездатності або смерті.
Головний біль у цілому класифікується як первинний чи вторинний. Первинний головний біль — це той, який не має ідентифікованої основної причини. Вторинний головний біль є симптомом іншої основної патології.
У Міжнародній класифікації розладів головного болю виділяють такі типи головного болю, як:
Головний біль може бути симптомом багатьох основних патологій, деякі з яких можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень і навіть смерті.
Можливі причини вторинного головного болю включають:
За оцінками експертів, протягом життя головний біль зазнає до 96% населення загалом. Головний біль найчастіше фіксується у жінок.
У паренхімі головного мозку відсутні ноцицептори. Так, головний біль, як правило, є результатом болю, що виникає при подразненні больових рецепторів, що знаходяться в навколишніх структурах головного мозку, включно з кровоносними судинами, мозковими оболонками, м’язовими волокнами, сухожильним шоломом, окістям черепа, структурами обличчя та черепними або спинномозковими нервами. Основними факторами, що викликають подразнення больових рецепторів, є розтягування та здавлення.
Також у розвитку відчуття болю відіграють роль зниження порога больової чутливості, дисфункція антиноцицептивної системи.
У проведенні больових імпульсів залучені V, VII, IX, X черепні нерви та 3 перші шийні корінці спинного мозку.
Патофізіологія вторинного головного болю залежить від процесу, що лежить в його основі.
Дуже часто у пацієнтів із головним болем діагноз може бути встановлений шляхом ретельного збирання анамнезу та фізичного обстеження. Первинний головний біль не є небезпечним для життя, і при цьому не потрібна візуалізація у відділенні невідкладної допомоги.
Перед встановленням діагнозу первинного головного болю необхідно оцінити ймовірність його вторинної етіології.
При зборі анамнезу слід поставити пацієнту такі запитання:
Пацієнту слід провести:
Додаткове обстеження є обов’язковим, якщо відмічаються ознаки підвищеного ризику, у такому разі пацієнтам зазвичай потрібна невідкладна неврологічна візуалізація.
Ознаки низького ризику:
Червоні прапорці для основних станів:
Головний біль типу «громового удару», який виникає раптово, з максимальною вираженістю на початку нападу, часто описується як «найтяжча форма головного болю в моєму житті».
Головний біль пов’язаний із нудотою або блюванням, болем у шиї та/або скутістю, а також осередковими неврологічними порушеннями.
Виникає частіше в осіб віком від 50 років. В анамнезі може фіксуватися синкопе, раніше діагностовані судинні аневризми, захворювання сполучної тканини, полікістоз нирок, погано контрольована артеріальна гіпертензія. При фізичному огляді можна виявити гемотимпанум, осередкові неврологічні порушення чи ригідність потиличних м’язів.
Симптоми включають головний біль, біль у шиї, запаморочення, хиткість, двоїння в очах, осередкову слабкість, сплутаність свідомості та інсультоподібні симптоми у осіб молодого віку. Анамнез може містити травму голови або шиї.
При фізикальному огляді можуть бути виявлені шум на сонній артерії, мозочковий дефіцит, порушення полів зору, бульбарний дефіцит і асиметричні моторні порушення.
Симптоми можуть включати гарячку, головний біль, ригідність потиличних м’язів, змінений психічний стан, неспецифічний грипоподібний продромальний період, нудоту та блювання, осередкові неврологічні порушення, світлобоязнь та судоми.
Анамнез може містити дані щодо нещодавніх поїздок, укусів кліщів або комарів та контакти з хворими. При фізичному огляді можуть бути виявлені симптоми Керніга (болісні розгинання коліна при згинанні стегна), Брудзинського (пасивне згинання стегна при активному згинанні шиї), набряк диска зорового нерва або петехіальний висип.
Симптоми включають головний біль, нечіткий зір або дефіцит поля зору, нудоту та блювання. Анамнез може включати інфекцію, травму голови, спадкові або набуті гіперкоагуляційні розлади у пацієнта або членів сім’ї чи інші причини гіперкоагуляції (наприклад системний червоний вовчак, серповидноклітинну анемію, прийом оральних контрацептивів, онкопатологію, період вагітності, прийом естрогенів, антифосфоліпідний синдром і зневоднення), попередні тромбоемболічні події. При фізичному огляді може бути виявлено набряк диска зорового нерва та вогнищеві неврологічні та/або черепно-мозкові нервові дефіцити.
Головний біль при арахноїдиті зазвичай тупий, розпираючий, його вираженість збільшується при напруженні, фізичних навантаженнях, вранці. Локалізація залежить від місця знаходження ураження павутинної оболонки головного мозку. Зазвичай поєднується із запамороченням, нудотою та блюванням, порушенням сну, невмотивованою втомою, осередковими неврологічними симптомами.
До симптомів можуть належати одно- або двосторонній біль в очах, світлобоязнь, зміна або втрата зору та раптовий початок головного болю. Анамнез може включати загострення симптомів у темній кімнаті та сімейний анамнез. Зазначається зазвичай в осіб похилого віку. При фізичному огляді можна виявити зниження гостроти зору, кон’юнктивальну ін’єкцію, підвищений внутрішньоочний тиск (діагностичним є рівень від 60 до 90 мм рт.ст.), дрібну передню камеру й фіксовану та розширену зіницю.
Головний біль може відмічатися при об’ємних новоутвореннях головного мозку. При пухлинах головного мозку зазвичай фіксується постійний головний біль. Головний біль при цьому може поєднуватися із нудотою та блюванням, запамороченням, синусовою брадикардією, синкопе. Нерідко проявляються осередкові неврологічні симптоми.
Симптоми: головний біль, резистентний до аналгетиків, зміни зору, нудота, блювання. Вираженість головного болю збільшується в положенні лежачи на спині. Найчастіше відзначається у жінок репродуктивного віку, може бути пов’язана із прийомом лікарських засобів (зокрема оральними контрацептивами та антибіотиками тетрациклінового ряду, а також літієм та вітаміном А). При фізичному огляді можуть бути виявлені набряк диска зорового нерва, брадикардія та дефіцит поля зору.
Головний біль при антифосфоліпідному синдромі пов’язаний із виникненням повторних тромбозів вен, венозних синусів та артерій. Найчастіше розвивається клінічна картина дисциркуляторної енцефалопатії, іноді мультиінфарктної деменції. Головний біль може мати різні характеристики, з різною локалізацією та тривалістю в різні дні. У деяких випадках головний біль може бути приступоподібним, що імітує мігрень.
Гістамінна цефалгія найчастіше відмічається у чоловіків. Характерно поєднання головного болю зі сльозотечею, почервонінням очей, ринореєю. Приступи нетривалі, але зазвичай повторюються часто, не супроводжуються блюванням. Провісники не виявляються.
При синдромі скронево-нижньощелепного суглоба головний біль локалізується у його ділянці. Характерним є збільшення вираженості під час розмови, жування їжі, іррадіація болю в зону скроні та чола.
Інші потенційно життєзагрозливі причини головного болю включають інсульт (ішемічний, геморагічний), транзиторну ішемічну атаку, отруєння чадним газом, гіпертонічний криз, скроневий (гігантоклітинний) артеріїт.
Також головний біль може відмічатися при артеріальній гіпотензії, інфекційних захворюваннях та в період одужання після інфекційних захворювань, астенічних станах.
Головний біль також може виявлятися на тлі психічних захворювань.
Так, головний біль може фіксуватися в осіб із прихованою депресією, захворюваннями невротичного спектра. Головний біль психалгічного типу зазвичай немає чіткої локалізації, періодичності виникнення нападів. При нападі не виявляться об’єктивні зовнішні ознаки болю. Виникнення болю може бути пов’язане з необхідністю виконання інтелектуальної роботи, зосередження уваги, подолання певних труднощів або нестандартними завданнями. При цьому рідко пов’язані з інтелектуальною втомою, характерний розвиток до початку виконання інтелектуальної роботи. Може поєднуватися із синестопатичними відчуттями («ватності», «порожнечі» в голові). Зазвичай хворі описують біль дуже барвисто та емоційно.
Якщо це можливо, оцінка головного болю у відділенні невідкладної допомоги має починатися з ретельного збору анамнезу та фізичного огляду.
Список необхідних досліджень залежить від передбачуваної причини головного болю.
Пацієнтки репродуктивного віку з головним болем та підвищеним артеріальним тиском мають бути обстежені на вагітність.
Особам із головним болем, зміненим психічним статусом або осередковими неврологічними дефіцитами слід визначити рівень глюкози у плазмі крові.
Рівень карбоксигемоглобіну слід встановити, якщо є підозра на отруєння чадним газом.
При підозрі на ревматологічні захворювання потрібно встановити швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) та рівень С-реактивного білка (СРБ).
Коагулограма та рівень D-димеру показані при підозрі на церебральний венозний тромбоз.
Нейровізуалізацію рекомендують пацієнтам з головним болем і будь-якими новими неврологічними дефіцитами, новим і раптово виниклим вираженим головним болем, ВІЛ-інфікованим хворим з новим типом головного болю та особам віком старше 50 років з новим головним болем.
Також нейровізуалізацію слід рекомендувати пацієнтам з нещодавньою травмою голови, зміненим психічним статусом, супутньою нудотою та блюванням, набряком диска зорового нерва, осередковими неврологічними симптомами, імунодефіцитом. Також нейровізуалізація показана при раптовому головному болю з максимальною вираженістю на початку нападу і якщо вираженість головного болю збільшується в ранковий час доби або пробуджує хворого під час сну.
Залежно від передбачуваного захворювання можуть використовуватися комп’ютерна томографія (КТ), церебральна КТ-ангіографія (КТА), магнітно-резонансна томографія, магнітно-резонансна венографія, КТ з венографією.
Люмбальна пункція (ЛП) та дослідження спинномозкової рідини показані при головному болю із супутньою гарячкою зі зміненим психічним статусом, менінгеальними симптомами, осередковими неврологічними дефіцитами та анамнезом ВІЛ або іншого імунодефіцитного стану, підозрою на ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію.
Лікування первинного головного болю полягає в усуненні больового синдрому. Парацетамол у формі таблеток від головного болю зазвичай рекомендується як симптоматична терапія першої лінії. Застосовують ібупрофен та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, наприклад кеторолак, напроксен та диклофенак).
При мігрені для усунення нападів також приймають триптани (суматриптан). Необхідність постійного застосування триптанів при мігрені залежить від того, як часто напади головного болю фіксують у пацієнта.
Найчастіше первинний біль рецидивує і слід рекомендувати подальше спостереження у невролога чи лікаря загальної практики для превентивних і абортивних варіантів лікування.
Також можна рекомендувати регідратацію, застосування протиблювальних препаратів (метоклопраміду).
Кортикостероїди (дексаметазон) можна застосовувати при нападах мігрені тривалістю понад 72 год.
При кластерному головному болю показано високопоточну киснетерапію.
Застосування опіатів слід уникати.
Масаж від головного болю може бути ефективним при хронічному головному болю напруги, оскільки сприяє релаксації.
При гострому первинному головному болю, а також синдромах лицьового болю, таких як невралгія трійчастого нерва, може застосовуватися неінвазивна інтраназальна блокада клиноподібно-піднебінного ганглія, при якій місцевий анестетик наноситься інтраназально за допомогою довгого аплікатора з ватним наконечником (зазвичай застосовується 0,3 мл 0,5% розчину бупівакаїну або 2 мл (2% розчину лідокаїну).
При появі вираженого головного болю, особливо вперше або такого характеру / ступеня тяжкості / локалізації, які не відмічалися раніше, слід негайно звернутися до лікаря. Це зумовлено необхідністю виявлення і терапії основної патології, що викликає головний біль.
Лікування вторинного головного болю проводиться з урахуванням основного захворювання.
Так, наприклад, при антифосфоліпідному синдромі показана терапія антикоагулянтами.
При підвищенні внутрішньочерепного тиску застосовують діуретики.
При головному болю, пов’язаному з артеріальною гіпертензією, проводиться антигіпертензивна терапія.
При менінгіті, енцефаліті, арахноїдиті показана етіотропна терапія.
Диференційна діагностика головного болю, крім вищезазначених захворювань, має включати:
Ускладнення первинного головного болю включають тимчасову непрацездатність та ризик розвитку абузусного головного болю.
Можливі ускладнення вторинного головного болю залежать від основного захворювання.