Рівень кальцію в плазмі крові нижче 2,25 ммоль/л (менше 9 мг/дл) вказує на гіпокальціємію.

Можливі причини гіпокальціємії:

1. Неправильне або недостатнє харчування, через яке організм не отримує необхідної кількості кальцію.
2. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), такі як синдром мальабсорбції або порушення в процесі травлення, а також дефіцит вітаміну D, що може ускладнювати засвоєння кальцію.
3. Надмірне відкладення кальцію в м’яких тканинах або кістковій тканині може бути результатом захворювань/станів, таких як гострий панкреатит, реакція організму на операцію з приводу гіперпаратиреозу або прийом деяких препаратів, таких як бісфосфонати або деносумаб.
4. Підвищене виведення кальцію через нирки може відбуватися при застосуванні петльових діуретиків або наявності у пацієнта ниркового канальцевого ацидозу.
5. Порушення метаболізму вітаміну D: іноді причина захворювання полягає в недостатньому надходженні або засвоєнні вітаміну D. Причинами цього можуть бути пошкодження печінки (паренхіматозне), що ускладнює перетворення вітаміну D на його активну форму, гостра або хронічна ниркова недостатність, нестача ферментів підшлункової залози. Також ряд препаратів, таких як протиепілептичні засоби, можуть зумовлювати прискорене руйнування вітаміну D в організмі, гіперфосфатемія, синдром лізису пухлини.
6. Недостатність паратгормону: гіпопаратиреоз — стан, при якому рівень цього гормону знижений.
7. Резистентність тканин до паратгормону: при псевдогіпопаратиреозі клітини стають несприйнятливими до цього гормону, незважаючи на його нормальний або підвищений вміст у крові.
8. Хибні показники рівня кальцію (псевдогіпокальціємія): у ряді випадків рівень кальцію в плазмі крові може бути спотвореним через наявність у ній контрастних речовин, таких як гадоліній.

Роль кальцію (внутрішньоклітинний і позаклітинний) у нашому організмі неоціненна. Він бере участь у ряді ключових процесів, починаючи з передачі нервових імпульсів і закінчуючи згортанням крові. Без достатнього рівня цього елемента багато життєвих функцій можуть порушуватися.

Таким чином, гіпокальціємію можуть викликати різноманітні фактори і важливо встановлювати точну причину для ефективного лікування.

Клінічна картина

Гіпокальціємія — це стан, викликаний недостатнім вмістом біологічно активного іонізованого кальцію в організмі. Вона може позначитися на функціонуванні різних систем організму, насамперед порушуючи роботу нервової та нервово-м’язової системи.

Основним клінічним проявом гіпокальціємії є спазмофілія, також відома як тетанія. Це стан, при якому пацієнт відчуває спазматичні скорочення м’язів. Одним із найбільш виражених симптомів тетанії є «рука акушера», коли відбувається характерне скорочення м’язів рук. Спазматичне скорочення м’язів може поширитися на передпліччя, плечі та інші частини тіла. Симптоми включають також спазми м’язів обличчя, що призводить до проявів, таких як «риб’ячий рот», а також порушення в ділянці грудної клітки та ніг, зокрема, що виявляються у вигляді «кінської стопи». Важливо, що з усієї інтенсивності симптомів свідомість пацієнта залишається ясною.

Прихована спазмофілія — це стан, який може виявлятися не одразу очевидними симптомами. Однак є низка специфічних ознак, які дають змогу визначити її наявність у пацієнта.

Одним із ключових проявів є симптом Хвостека. Цей симптом виявляється при легкому ударі неврологічним молоточком в ділянку лицьового нерва, приблизно за 2 см попереду від вушної мочки і трохи нижче від альвеолярного відростка. У відповідь на удар пацієнт може відчувати спазм м’язів обличчя.

Ще однією характерною ознакою прихованої спазмофілії є симптом Труссо. Для його виявлення необхідно стиснути плечову артерію (при стисканні плеча до 20 мм рт. ст., вище тиску систоли). Якщо при цьому виникає типове положення «рука акушера», це може вказувати на наявність захворювання.

Також варто зазначити, що у пацієнтів із підозрою на спазмофілію напад може бути спровокований гіпервентиляцією.

При виявленні цих симптомів необхідно звернутися до лікаря для проведення додаткової діагностики та при необхідності — лікування.

Еквіваленти спазмофілії — симптоми, які можуть не бути такими явними, як тетанія, але однаково свідчать про можливу нестачу кальцію в організмі. Серед них можна виділити:

• спазм повік, що може викликати дискомфорт або утруднення при відкриванні очей;
• світлобоязнь або підвищена чутливість до світла;
• подвоєння в очах, що може ускладнювати сприйняття навколишнього середовища;
• ларингоспазм та бронхоспазм, що призводять до утруднення дихання або навіть до нападу бронхіальної астми;
• спазми різних судин, таких як коронарні, черевні або периферичні, що може спричинити біль у відповідних ділянках;
• на електрокардіограмі (ЕКГ) можна побачити подовження інтервалу Q–T (як наслідок подовження ST).

Важливо, що тривала гіпокальціємія може минати майже непомітно, якщо рівень іонізованого кальцію лише трохи відхиляється від норми. Проте навіть за таких незначних змін можуть виявлятися вищевказані симптоми. За перших ознак рекомендується пройти медичне обстеження для підтвердження або виключення діагнозу.

Діагностика

Коли рівень кальцію в плазмі крові знижується нижче позначки 2,25 ммоль/л або 9 мг/дл, це свідчить про гіпокальціємію. Низька концентрація іонізованого кальцію, який є найактивнішою та найважливішою формою цього елемента для нашого організму, є підтвердженням недостатності біологічно активної форми.

Щоб встановити причину такого низького рівня кальцію, необхідно провести низку обстежень. Ключові аналізи включають такі вимірювання:

• концентрація креатиніну, який відображає функцію нирок (оцінка клубочкової фільтрації);
• рівні фосфатів, магнію і калію, оскільки вони можуть впливати на метаболізм кальцію;
• активність лужної фосфатази, індикатора стану кісткової тканини;
• рівень паратиреоїдного гормону (ПТГ) та вітаміну D, які регулюють обмін кальцію в організмі.

Додатково може проводитися аналіз добового виділення кальцію із сечею, щоб оцінити баланс цього елемента в організмі.

У деяких випадках рекомендується візуалізуюче обстеження, таке як рентген або магнітно-резонансна томографія (МРТ). Ці методи допомагають виявити можливі патології кісткової системи, лімфатичних вузлів чи наявність пухлинних утворень.

Таке комплексне обстеження дозволяє лікарям визначити кореневу причину гіпокальціємії та запропонувати найбільш ефективне лікування.

Лікування

При появі симптомів гіпокальціємії слід дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Головний пріоритет — встановлення та лікування основної причини захворювання, що спричинило зниження рівня кальцію.
2. Якщо у пацієнта виявляють симптоми гіпокальціємії, такі як спазми та судоми (спазмофілія), рекомендується ввести внутрішньовенно 20 мл 10% розчину глюконолактобіонату кальцію або 10% розчин кальцію хлориду. У разі повторної появи симптомів ін’єкції слід повторити.

Протягом лікування необхідно регулярно контролювати рівень кальцію у плазмі крові, роблячи це кожні 4–6 год. Особливо це актуально для пацієнтів зі зниженим рівнем альбуміну у крові; у таких випадках також слід визначити рівень іонізованого кальцію.

Додатково рекомендується розпочати прийом препаратів кальцію та вітаміну D перорально для підтримки нормального рівня кальцію в організмі.

Якщо симптоматична гіпокальціємія не піддається корекції, можливою причиною може бути нестача магнію в організмі (гіпомагніємія), яку також слід врахувати та скоригувати.

3. При діагностиці дефіциту кальцію, що тривало зберігається, який не можна усунути безпосередньо, слід дотримуватися певної стратегії:

• хронічний стан гіпокальціємії потребує додаткового надходження кальцію в організм. Рекомендується застосовувати пероральні препарати кальцію у дозі 1000–3000 мг на добу. Ці препарати часто представлені у формі кальцію карбонату (примітка: 1,0 г CaCO₃ еквівалентно 400 мг елементарного Ca) або кальцію ацетату;
• для забезпечення кращого всмоктування кальцію та його метаболізму необхідно приймати вітамін D. Особливо ефективними є його активні форми, такі як альфакальцидол або кальцитріол у дозі 0,5–2 мкг на добу;
• важливо пам’ятати про можливість надлишку кальцію під час лікування. Тому регулярний моніторинг рівня кальцію в крові та сечі є обов’язковим. Якщо рівень кальцію у сечі підвищується (гіперкальціурія), це може вказувати на надмірне введення препаратів.

4. При гіпокальціємії, яка зумовлена підвищеним виведенням кальцію через нирки, одним із методів корекції може стати застосування тіазидних діуретиків. Наприклад, гідрохлоротіазид у дозі 25–50 мг на добу може бути рекомендований як додаткова терапія. Дія цього препарату спрямована на зниження втрат кальцію із сечею, стабілізуючи тим самим його рівень в організмі.

Дотримуючись цих рекомендацій, можна ефективно контролювати рівень кальцію в організмі та запобігати можливим ускладненням.

Такий інтегрований підхід допоможе у найкоротші терміни стабілізувати рівень кальцію в плазмі крові та усунути симптоми.