Збільшення молочних залоз у чоловіків або підлітків, відоме як гінекомастія, є збільшенням залозистої тканини без утворення пухлин. Іноді це явище супроводжується збільшенням жирової тканини. Якщо відбувається розростання виключно жирової тканини, цей процес називається псевдогінекомастією або ліпомастією.

Патологічні механізми та причини

Механізми розвитку та основні причини зміни гормонального балансу включають такі аспекти.

1. Зміна рівня вільного естрадіолу порівняно з вільним тестостероном у плазмі крові може відбуватися з різних причин:

а) підвищений біосинтез естрогенів може бути зумовлений фізіологічними процесами під час статевого дозрівання, захворюваннями яєчок, які виробляють естрогени чи гонадотропіни, а також гіпертрофією чи пухлинами надниркових залоз;

б) зниження утворення андрогенів може відмічатися при станах, таких як гіпогонадизм, або у похилому віці;

в) збільшення вироблення печінкою глобуліну, який зв’язує статеві гормони (ГЗСГ), може відбуватися при таких порушеннях, як гіпертиреоз. Цей глобулін зв’язує тестостерон сильніше, ніж естрадіол, що призводить до зміни їхнього співвідношення в плазмі крові.

2. Механізми, що впливають на баланс статевих гормонів, включають декілька основних аспектів:

а) підвищення рівня глобуліну, ГЗСГ, відбувається, наприклад, при гіпертиреозі. Цей глобулін більш афінний до тестостерону порівняно з естрадіолом, що призводить до змін у гормональному балансі;

б) уповільнення метаболізму естрогенів та андрогенів може бути спричинене різними захворюваннями, включаючи цироз печінки або хронічну ниркову недостатність (ХНН).

3. Локальне підвищення активності ароматази, ферменту, який перетворює тестостерон на естрадіол, часто пов’язане з ожирінням чи зловживанням алкоголем.
4. Посилена чутливість молочної залози до дії естрогенів також відіграє важливу роль у зміні гормонального фону.
5. Вроджені вади андрогенних рецепторів або їх блокування екзогенними факторами, такими як препарати з антиандрогенною дією (наприклад спіронолактон, кетоконазол, еналаприл, верапаміл, ранітидин, омепразол), можуть значно впливати на гормональний статус.

Класифікація гінекомастії на основі віку та поширених причин виникнення є такою:

1. У юнацькому віці, близько 13–14 років, часто розвивається пубертатна гінекомастія, пов’язана з гормональними змінами під час статевого дозрівання.
2. У дорослих чоловіків гінекомастія може зберігатися з підліткового віку або виявлятися у зрілому віці як ідіопатична, спричинена медикаментозною терапією або як частина симптоматики гормональних порушень та інших захворювань, включаючи новоутворення.
3. Сенільна гінекомастія, що виникає у чоловіків похилого віку, часто зумовлена гормональними змінами або є частиною симптоматики інших станів.

Діагностика

Для діагностики гінекомастії використовуються як суб’єктивні, так і об’єктивні методи обстеження:

1. При суб’єктивному обстеженні необхідно уважно зібрати анамнез, зокрема інформацію про прийом лікарських засобів. Важливо визначити, наскільки швидко відбулося збільшення молочних залоз, а також наявність болю чи напруження в них.
2. Об’єктивне обстеження включає ретельний огляд молочних залоз. Необхідно оцінити їхню консистенцію та еластичність, а також рухливість залозистої тканини щодо навколишніх структур. Використовуючи прозору лінійку, виміряти розміри молочних залоз, що допоможе у подальшому контролювати результати лікування. Крім того, слід провести перевірку на наявність виділень із сосків.
3. У рамках загального фізикального огляду особлива увага приділяється яєчкам, зовнішнім статевим органам та периферичним лімфатичним вузлам. Також необхідно обстежити пацієнта на наявність симптомів гіпертиреозу, гіперкортицизму, порушень функцій печінки та нирок, а також пухлин центральної нервової системи.

Допоміжні дослідження

Для діагностики гінекомастії рекомендується застосування наступних допоміжних досліджень:

1. Лабораторні аналізи: необхідно провести загальний аналіз крові, оцінити функцію печінки та нирок, а також виконати гормональні аналізи. У дослідження включають визначення рівнів естрадіолу, загального тестостерону, глобуліну, ГЗСГ, пролактину, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та тиреотропного гормону (ТТГ) у плазмі крові. Також варто перевірити маркери, що вказують на новоутворення зі статевих клітин, такі як β-ХГЛ та α-фетопротеїн.
2. Візуалізаційні методи: рекомендується проведення ультразвукового дослідження (УЗД) обох молочних залоз для виключення наявності новоутворень та для диференційної діагностики між гінекомастією та ліпомастією. УЗД яєчок також проводять для виявлення можливих пухлин. У випадках, коли є підозра на гормонально активні пухлини, можуть бути потрібні додаткові дослідження, такі як комп’ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) надниркових залоз.
3. Біопсія молочної залози: цей метод застосовується у разі підозри на рак молочної залози, особливо якщо щільність утворення підвищена, воно нерухоме щодо навколишніх тканин та має неоднорідну структуру.