Фіброміалгія Довідник

Фіброміалгія: визначення

Фіброміалгія — це синдром, що характеризується наявністю хронічного поширеного кістково-м’язового болю без ознак запалення м’яких тканин.

Фіброміалгія: етіологія та патогенез

Незважаючи на те що етіологія фіброміалгії залишається невідомою, вважається, що в її основі лежить безліч різноманітних чинників, серед яких генетичні особливості та фактори зовнішнього середовища, які можуть відігравати певну роль.

У результатах досліджень зафіксовано, що проведення больових імпульсів висхідними і низхідними шляхами може бути патологічно зміненим, що, зі свого боку, спричиняє посилення больових відчуттів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Наявність у сімейному анамнезі фіброміалгії у близьких родичів пацієнта є найбільш переконливим доказом важливої ролі зазначених вище факторів у розвитку патології.

У схильних осіб захворювання може бути спровоковане різними стресовими ситуаціями, такими як насильство, травми, які були отримані пацієнтом унаслідок нещасних випадків, різні хвороби, зокрема аутоімунні, інфекції, хірургічні процедури та оперативні втручання, а також психологічний стрес.

Нейроендокринні, гормональні, соціокультурні та психосоціальні чинники також можуть вплинути на вираженість симптомів фіброміалгії (Mbuyi N., 2022).

При фіброміалгії, найімовірніше, є проблеми з обробкою больових імпульсів у ЦНС. При цьому у пацієнтів розвивається підвищена чутливість до болю.

Також у разі наявності у пацієнта фіброміалгії дослідники відмічають такі зміни:

• підвищення концентрації збуджуючих нейротрансмітерів, таких як глутамат та речовина Р;
• зниження концентрації серотоніну та норепінефрину в низхідних антиноцицептивних шляхах у спинному мозку;
• тривале збільшення вираженості болю;
• порушення дофамінергічної регуляції;
• зміна активності ендогенних опіоїдів у головному мозку.

Оскільки фіброміалгію частіше діагностують у жінок, ніж у чоловіків, дослідники вважають, що це пов’язано з:

• підвищеним рівнем тривожності у жінок;
• використанням недостатньо адаптивних методів щодо усунення болю;
• зміненою поведінкою у відповідь на біль;
• вищим рівнем депресії;
• зміною больових імпульсів при вході в ЦНС;
• гормональними ефектами менструального циклу (Bhargava J., Hurley J.A., 2023).

Фіброміалгія: симптоми

Поширений кістково-м’язовий біль. Основною скаргою пацієнтів із фіброміалгією є поширений кістково-м’язовий біль, зазвичай двобічний. Пацієнти можуть поскаржитися на наявність кістково-м’язового болю як у верхній, так і в нижній половинах тіла. Пацієнти відмічають, що спочатку кістково-м’язовий біль зазвичай локалізується в шиї та плечах. Необхідно зазначити, що в пацієнтів зазвичай переважає біль у м’язах, проте деякі пацієнти можуть скаржитися і на артралгію (Björkegren K. et al., 2009).

Стомлюваність. Другим основним симптомом фіброміалгії є стомлюваність. Пацієнти відмічають наявність стомлюваності вранці, під час пробудження. Проте деякі пацієнти можуть скаржитися на стомлюваність у середині робочого дня.

Незначна фізична активність може збільшувати вираженість кістково-м’язового болю та стомлюваності, хоча тривала відсутність будь-якої активності також здатна збільшувати вираженість цих симптомів. Вранці під час пробудження пацієнт може відмічати відчуття скутості.

Також пацієнти можуть скаржитися на поверхневий сон та часті пробудження рано-вранці перед звичайним для них часом, коли вони прокидаються. При цьому пацієнти не почуваються відпочилими, навіть якщо вони спали протягом 8–10 год (Aggarwal V.R. et al., 2006).

Когнітивні порушення. Зазначені когнітивні порушення також називають «фіброзним туманом», оскільки у пацієнтів виникають труднощі з увагою та виконанням завдань, які вимагають наявності швидкої реакції.

Інші симптоми. У момент встановлення діагнозу фіброміалгії у 30–50% пацієнтів діагностують тривожні стани та/або депресію. У понад 50% пацієнтів фіксують головний біль напруження та мігрені (de Tommaso M. et al., 2011).

Пацієнти часто скаржаться на наявність парестезії як верхніх, так і нижніх кінцівок.

Під час детального неврологічного обстеження будь-яких особливостей у пацієнтів з фіброміалгією виявити не вдається.

Серед синдромів та захворювань травного тракту наявність у пацієнта синдрому подразненого кишечнику (СПК) частіше корелює з фіброміалгією.

Гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) частіше діагностують у пацієнтів із фіброміалгією порівняно із загальною популяцією (Wang J.C. et al., 2017).

Пацієнти з фіброміалгією можуть скаржитися на сухість очей, задишку, дисфагію та пальпітації.

Фіброміалгія: діагностика

У табл. 1 наведені критерії виявлення фіброміалгії 2016 ؘр. Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR) (Kaltsas G., Tsiveriotis K., 2023).

Фіброміалгія: лікування

Нефармакологічні методи лікування

Пацієнтам із хронічним кістково-м’язовим болем, стомлюваністю та іншими нейропсихологічними симптомами необхідно розуміти основу зазначених симптомів, які впливають на їхню щоденну активність та якість життя.

Роз’яснення пацієнту генетичних факторів, тригерів та патофізіологічних основ фіброміалгії може стати важливим доповненням у зниженні його тривожності та вартості проведеного лікування.

Стратегії нефармакологічного лікування повинні включати заняття фізичною культурою. Пацієнтам рекомендують починати тренування з виконання аеробних вправ низької інтенсивності з повільним та поступовим її підвищенням.

Щоденна фізична активність та регулярні заняття фізичною культурою є найефективнішими стратегіями нефармакологічної терапії фіброміалгії.

Пацієнтам, які раніше не займалися фізичною культурою або спортом, на початковому етапі проведення регулярних тренувань рекомендують їх виконувати під контролем фахівця. Також цим пацієнтам підійдуть програми занять фізичною культурою у воді.

Пацієнтам із фіброміалгією проведення силових тренувань рекомендують лише після досягнення ними цілей аеробних вправ.

Проведення черезшкірної електричної стимуляції нервів (transcutaneous electric nerve stimulation — TENS) зменшує вираженість викликаного рухом болю, а також стомлюваність.

Різноманітні техніки медитації, такі як йога, цигун, тайцзи, можуть позитивно впливати на перебіг фіброміалгії.

У разі ведення пацієнтів із фіброміалгією можуть бути корисними різноманітні когнітивно-поведінкові стратегії, що спрямовані на поліпшення гігієни сну та зменшення кількості поведінкових реакцій, викликаних захворюванням (Crofford L.J., 2022).

Фармакотерапія фіброміалгії

У табл.ؘ 2 представлені лікарські засоби, які застосовують для фармакотерапії фіброміалгії (Winslow B.T. et al., 2023).

Фіброміалгія: профілактика

Оскільки на сьогодні етіологія фіброміалгії залишається невідомою, заходи з профілактики цього захворювання досі не розроблені.